"Князю наш, князю, виходьте": ну а далі вже і сам Василь Сафронович", - блог

Слабенький тиждень ерзац-бомонду. Буйні поховалися, тихі полякалися, а нормальні так і не показувалися, аби їх із першими двома не переплутали.

*** 

Отакої. Два роки вовтузилися, вовтузилися, а як дійшло до діла, то вже якось і не того. Чи то боязко стало, чи то такі прошені. То я про секретаря нашого. Бо скрізь секретарі вже є, а десь і по два, а в нас нема жодного. І ті там секретарі всім такі стали помічні, що всі міста рвонули вже хто куди, а ми без секретаря все ще плентаємося десь, як стара шкапа під високого горба. 

То вже ніби і в нас зібралися обирати. Вже й мер ніби сказав, що без секретаря йому ніяк, бо нема навіть кого послати вінки покласти на вінкопокладання. І двічі вносив пропозицію, аби внести в порядок денний вибори того секретаря. Аж тут знову ніяк. 

Вже не тре? Чи вже не хочуть? Чи Василь Сафронович ще думають, як то на шаховій дошці це виглядатиме? А раптом якесь стерво замість того аби шах і мат, візьме і все зіпсує: "Конякою ходи, конякою, вік волі не бачити!" І що тоді? Конфуз! Ганьба на весь світ – від Відня до Тель-Авіва. А тут треба, щоби все з гарантією. Пафосно! Ланцюг у мера позичити. І щоби Альонка букет піднесла. І Володька щоби виразно так крикнув: "Віват, король, віват!" І Бодя аби про "налагодження співпраці заради стабільності бюджетоутворюючого фактору". І Толік аби повернувся в ряди, звідки його вирвала клята болячка. І Ростік щоби щось про "Бурбаки не пройшли!", бо його це болить. 

А ще Славіку треба віддячити за голос підтримки, якусь гаджетову цяцьку подарувати. А поляну виставити у Валєри. А Віталь Михаличу наобіцяти зо три міхи зіпрілої гречки – і мерство, і секретарство, і цезарство, і шапку митрополита. і навіть мавзолей на Соборці – на перспективу. І прямий ефір замовити з інтронізації на секретарство. І джерело, яке повідомить про невдалі спроби підлого Бурбака зірвати інтронізацію. Воно теж щось попросить. А Тоня з вітанням від виконкому у раритетному тролейбусі "Шкода". Одні витрати. Той же букет, поляна, Володька, цяцька гаджетова, оренда Тоні і тролейбуса … Бабло, бабло, бабло. Ех, дріб’язково-меркантильним став народ. Ніхто за ідею не хоче. Тому, мабуть, і вирішили з інтронізацією зачекати. 

А може все навпаки. Сценарій вже готовий, але хочуть аби всі попросили. Аби мер у довгій полотняній сорочці, без штанів, нечесаний, босий, а за ним Кушнірик на грейдері, а далі Трохимич з шапкою Мономаха, а за ним Бурбак просто сам - із хитрим писком, а далі Ірина Ігорівна пре коровай на півпуда. І всі просять і плачуть. І плачуть і просять: "На кого ж ти нас, Васильку, залишаєш. Каємося. Стань нашим секретарем. Ось тобі і шапка, і коровай, і ставок, і млинок, і вишневенький садок. І базар на Зеленій. Тільки не покидай нас. Бо лишенько нам без тебе. Ой лишенько. Бідосі ми, бідосі". 

І тут із-за рогу ратуші показується шапка гостроверха з помпоном рожевим, а за нею писок Володьки. "Князю наш, князю, виходьте. Вони самі. Народу пофіг". Ну а далі вже і сам Василь Сафронович – шапка соболів з кантом позолотою, халат оксамитовий "від Ердогана" з гудзиками перламутровими, поверх куртка замшева – три, а ще пантофлі зі стразами, а в одній руці - кадастр земельних ділянок в історичній частині міста, в іншій – портрет Митра Васильовича в екзилі. Опшим, повний кандибобер. Царствіє лежить біля ніг, вороги впали ниць. Феніта ля абсурд.

Тільки щось мені здається, що сценарію "Лєгли і просють" доведеться чекати до другого пришестя митрополита Віталь Михалича. Так що краще вже трохи потратитися і "влипнути у секретарі" та виділити бюджет на вінкопокладання. 

А поки що купляйте чіпсів і почекаємо, куди ця мелодрама поверне. Бо щось таки має статися: або секретар буде, або ішак здохне, а шах помре. 

Олександр МОСТІПАКА 

Джерело: Блог Мостіпаки