Невже зникне з мапи Буковини село Біла Криниця за живої пам’яті людей?..

У це важко повірити, але реалії с. Біла Криниця змушують твердити про те, що село на грані вимирання. Із живих постійних мешканців тут залишилось не більше семидесяти чоловік, переважно то є люди похилого віку. Щоправда, серед них є семеро дітей священика Бобкова шкільного та дошкільного віку. А в невеликому монастирі поблизу церкви проживає єдина монахиня, котрій, начебто, трохи більше за п’ятдесят років. 

До села не їздить жоден автобус ні з Чернівців, ані з Глибоки. У ньому немає магазинів, не діють колишні школа, пошта та клуб. Місцеві старообрядці, як кажуть, повністю відрізані від світу. До них хіба що двічі на тиждень заїжджає автомашина приватного підприємця Василя Чоботаря із свіжим хлібом, а п’ять учнів до Старововчинецького ліцею завозить шкільний автобус. Час від часу до відомої архітектурної пам’ятки – старообрядницького кам’яного собору та сільського музею навідуються своїм транспортом туристи з інших місць області, інколи навіть із зарубіжжя.

Такий сумний підсумок у нашій розмові зробив Старововчинецький сільський голова Петро Остафійчук.

- Всі наші спроби, - додав Петро Радулович, - зрушити проблеми цього села поки що, як не прикро, не дають результатів. Не знаходиться охочих серед перевізників оживити транспортне сполучення, поновити роботу торгової точки та відділення зв’язку теж не знаходять підтримки серед відповідних служб. Власне, про це знають і в кабінетах обласної та районної влади, але... Не знаю, бо і до кого йти, до кого стукати й переконувати, аби Біла Криниця – історична місцина не зникла з мапи Буковини назавжди. 

Вельми не хотілося б, аби таке сталося...

Василь ГЕЙНІШ, заслужений журналіст України.

Фото Міхая Шапки.

 Опубліковано в газеті Новий День