Несловоблуд Василя Гейніша (нічний BukNews)

Лише тоді ти себе відчуваєш людиною, коли вільно дихаєш бодай на вулиці. Всяке обмеження волі у кимось замкненій хаті чи загратованій лікарні — наскрізь вбиває людську гідність.

***

Безсилля перед невиліковно хворобливим потягом до чарки — ніщо інше, як повна втрата сенсу життя.

***

Найстрашніше у старості — зневага молодих, немічність у протистоянні їм.

***

Безкультур’я там, де справляє бал нікчемність душі.

***

Все життя прожите без кохання. Хіба то життя? Та ні — собаче існування у буді без даху.

***

Яка то біль у постарілому серці, коли про тебе згадують діти тільки у разі їхніх потреб.

***

Я йшов, спотикався, падав. І вставав сам. Бо нікому було руку подати.

***

За мною тягнувся шлейф не диму, не вогню, а літ змарнованих у безжалісному вирі часу.

***

Як прикро самотнім народитись, а ще прикріше при людях у самотності померти.

***

Хто я, хто він? У нього великі гроші, посади, неприхована надмірність на обличчі й в словах. Та хай ся тішить, я не заздритиму, бо маю чесність без багатства, високих титулів і пихи.

***

Де ніч, де день — уже й невтямки, бо спраглі губи лиш тягнуться до краплі води, а її немає у вмираючій пустелі.

***

Зняти капелюха не важко. Та треба знати перед ким.

***

Там добре, де нас немає. А де ми є?

***

Із болота чистим не вийти. Умитись треба ще до нього.

***

Загнав себе у безвихідь, а вона чекала на нього вже давно, бо заслужив її.

***

Рветься не там, де тонко, а там — де урвано віддавна.

***

У небі ні хмаринки, а у голові — полова.

***

Вітер приносить прохолоду, та серцю цим не зарадиш, бо плаче без тями.

***

Повне відро легке, якщо несуть його тверезі розум і рука.

***

Зустрілись — розійшлись, бо сказати обом нічого.

Василь ГЕЙНІШ.

фото Романа ЛЮБЕРИ