Ненажерливі і всепоїдаючі слизні з Голландії атакували Чернівці – це така тварь, що і в наші господи не озирнемось, як заповзе…
Ненажерливі і всепоїдаючі слизні (слимаки) так щільно окупували садки та городчики на околицях Чернівців, що на більшості з них ніде ногою ступити. Ця тварь упень винищує практично розсаду всіх без винятку овочів, квітів – ну все, все, що зеленіє…
Звідкіля взялася ця напасть? – поцікавився в директора Всеукраїнської станції карантину рослин, кандидата сільськогосподарських наук Володимира Михайловича Гунчака.
– Достеменно встановлено – з Голландії. Зокрема у партіях самих букетів та насіння, яке підприємці валом доставляють на терени держави.
– Володимире Михайловичу, що людям робити, багато ентузіастів дачної справи просто руки опустилися від безсилля боротися з цією твар’ю?
– Що, що: труїти препаратами, використовувати сіль, вапно-пушонку – поки що в такий спосіб. Ми знали і боролися з колорадським жуком, кукурудзяним жуком, але то було ще так-сяк. А це просто якась безвихідь…
І хоч труять, і збирають, але віз і нині там. Бо слизнів щодня прибавляється. Подекуди ця тварь начисто об’їдає навіть кущі винограду.
– А знаєте, що я зробив в плані експерименту? – розповів знайомий дачник, колишній працівник фітосанітарної служби Борис Охріменко. – Після того, як на моїй ділянці слизняки розміром з долоню понищили все підчисту, я посадив рядок тютюну сорту «бакун». І що б подумали: не встигла розсада піднятися на сантиметр-другий, як у рядках залишилися одні бадилини. Я заявляю: це загальнолюдська біда, треба щось робити. І насамперед намертво заборонити ввіз квіткової продукції з Голландії. Адже ця тварь нанівець зводить зусилля тисяч і тисяч дачників, селян довколишніх сіл.
Але, виявляється, слимаки облюбували регіони й інших держав Європи. Одначе там запровадили найжорсткіші заходи. На сьогодні вони діють в Португалії та Іспанії, куди вже не потрапляє жодна голландська квіточка, яка ще й мертвечиною віддає. Ось нам би в такий спосіб, бо слизняки – це така тварь, що і в наші господи не озирнемось, як заповзе…
Іван Агатій
