Нема грошей – немає «Рути», або де дівся дух фестивалю?
Отже, тридцятий ювілейний фестиваль «Червона рута» відбувся, став якою-не якою історією, і пора робити підсумки. Що ж не так? Що стало на заваді організаторам цього без перебільшень легендарного фестивалю? Гроші? Влада? Кумівство? Погана організація? Здається, що усе по трохи.
На перший погляд здавалося, що усе мусить бути так само помпезно і аншлагово, як було у 1989-му. «Брати Гадюкіни», Віка, «Кому Вниз», Андрій Миколайчук – саме завдяки тому, ще радянському фестивалю ці, та й багато інших імен стали культовими. Однак за тридцять років бачимо, що зали порожні, стадіон «Буковина» не задіяний, а серед майже тисячі учасників фесту левову частку складають діти. На що сподівалася дирекція фестивалю? На те, що якщо це ювілей, то усі витрати на себе візьмуть Чернівці? Не сталося. Інсайдерська інформація така – на цьогорічний фестиваль «Червона рута» Управління культури Чернівців виділило 575 000 гривень. Багато це, чи мало? Мабуть що для фестивалю такого рівня дуже мало. Однак виникає запитання - а чому дирекція «Рути» не залучила ряд спонсорів, а сподівалася виключно на державну допомогу? Може тому, що по спонсорам треба бігати і «клянчити» гроші, а ніхто з високоповажного журі і дирекції цього ніколи не робив і не збирається? Все можливо…
А тим часом перед фестивалем спостерігаємо майже повну відсутність реклами «Червоної Рути» як у Чернівцях, так і у місцевих ЗМІ. Є банери, якими рясно обліпили огорожу «Літнього театру», є програма фестивалю, розміщена на кількох сайтах, яка, як виявилось згодом, не відповідала дійсності – бо у терміновому порядку фестиваль, який недофінансували довелося коротити, відмовившись від основного – сцени на Центральній площі Чернівців, де три дні поспіль мали б відбуватися гала – концерти «Червоної рути» з іменитими переможцями різних років. На жаль, не приїхав ніхто, навіть Тарас Петриненко, якого нібито запрошували у якості почесного гостя. А на одному з фестивальних заходів, що відбувся у БКТМ «Автограф», де згадували минулу славу «Червоної Рути» Василь Ілащук, що був ведучим «Рути-89» привселюдно обурювався з нинішньої організації, не знайшовши порозуміння із дирекцією фестивалю.
Фестиваль «Червона рута», що по суті став сімейним бізнесом великої мистецької родини Мельників показав і те, що самі Мельники не справляються з багатьма організаційними моментами – учасники фесту подекуди не знали, коли мають виступати, і отримували повідомлення від оргів навіть о третій ночі про те, що вже о десятій ранку мусять бути на сцені, для ще одного контрольного прослуховування, тоді, коли плани на наступний день у музикантів, які працюють і живуть не однією «Рутою» вже були сформовані. Діти, що з’їхалися з різних куточків України їздили з валізами по території «Літнього театру», як безпорадні українці, які нині розбрелися по світам у пошуках кращої долі. І ніхто їм не пояснював, що мають робити і де шукати відповіді на свої питання. Спостерігати за цим було сумно. Ні духу, ні сліду від тієї славнозвісної «Червоної рути», яка стала революційною і сколихнула всю Україну на порозі Незалежності не залишилося і близько. Є тільки жалюгідна спекуляція на темі легендарного фестивалю, що перетворився у банальний конкурс. «Маємо те що маємо» - як казав один наш колишній президент, однак кому потрібна така «Рута»? Дирекції фестивалю? Чернівцям? Музикантам? Організація крайнього, ювілейного фестивалю показала, що він, на жаль, себе вичерпав, і мусить бути або закритим взагалі, або переформатованим. А організатори мають серйозно задуматись над тим «пшиком», у який перетворився ювілейний, тридцятий фестиваль «Червона рута».
А що ж кажуть самі учасники «Червоної Рути» про фестиваль?
- Фестиваль «Червона Рута» R.I.P. – написав на своїй сторінці у Фейсбук Устим БУК, і додав – тому що дерибан цікавіше ніж культура країни! Я б це назвав державною зрадою та Нажаль не маю таких повноважень! Я за руку нікого не зловив, але таке відношення і організація швидше підтверджують мою думку.
Льоша Маркес (гурт «Монополія») додав: фестиваль вже давно R. I. P. Просто їм треба було обісратись ще на рідній Буковині.
- Особисто я дуже радий, що ми взяли участь у цьому фестивалі – каже Ігор Андроник, учасник дуету «ТWOE», бо це є певне досягнення для самоствердження і самовпевненості, і є над чим задуматись. Є питання до організації, але є питання і до доріг, і до цін у магазинах… Якщо є якісь питання до організації – то вони є, і їх треба вирішувати. Але насамперед ми тут зібралися щоб «валити» музику.
- До організації дуже багато претензій і дуже багато незрозумілих речей – каже Заслужений артист України, співак гурту «Гудіні» Володимир Фісюк. Перше – це реклама, тобто повна її відсутність. Тому що як можна відродити те, чого по суті вже немає? Цей фестиваль вже мав би отримати статус національного і бути гордістю нашої держави. І взагалі за тридцять років його можна було вивести на міжнародний рівень. Але чомусь це нехтується. І мертве вже ніколи не стане живим. Може це звучить загрубо, але це крик душі, бо заїжджаєш у Чернівці і немає жодної реклами! Люди, про що ще можна говорити? Навіщо тоді це робити у «Літньому театрі» на такій великій сцені? Це ж вкладені гроші! А де люди???
Результати фестивалю «Червона рута» цього річ для буковинців стали такими:
-У жанрі «Автентичний фольклор» першу премію отримав ЧМФТС «Ґердан» (м. Чернівці), а другу - гурт «Коралі» (м. Чернівці). До слова, «Коралі» – це той самий «Ґердан», тільки у жіночому складі.
-У жанрі «Популярна музика» результати буковинців скромніші: Дмитро Банарь (с. Колінківці, Чернівецька обл.) отримав диплом.
-У жанрі «рок-музика» другу премію отримав гурт «Гудіні» (м. Чернівці), а гурти «Monopolia» та «Деномен» отримали по диплому. Чи не через те фортуна посміхнулася гурту «Гудіні», що його гітарист є арт-директором пабу «РеПаблік», у якому «Червона рута» робила pre-party для рок-колективів? – Для нас залишиться загадкою. Ще відзнаку у цьому жанрі отримав гурт «Форшлаг» з Кіцманя.
-У жанрі «Акустична музика» першу премію отримав дует «ТWOE» (м. Чернівці), третю премію - гурт «Догма» (м. Чернівці), а відзнаки дали чернівчанкам Анастасії Миронюк та Вероніці Шевченко.
-У жанрі «Сучасна танцювальна музика» першу премію здобув Устим Бук (м.Чернівці)
