Не об’єднують, а, навпаки, розсварюють цілі громади сіл і хуторів краю, штовхаючи їх в ярмо ОТГ та ще й без жодної згоди їх людей (думка)

Пригадуєте, що з приводу у пику колишньому Президенту України Порошенку виповів також уже колишній керівник Закарпаття, наш до болю дорогий земляк Геннадій Москаль? «На цьому об’єднанні я ще й дуже обпікся. Тож не удаваймося до дурниць, а краще сім разів подумаймо перш, ніж створювати ОТГ. На власному досвіді я відчув, що це дуже капосна штука…». 

Геннадій Геннадійович, працюючи на найвідповідальніших посадах в державі і не один пуд солі з’ївши в цій іпостасі, як у воду дивився. Бо й в себе ці ОТГ, зліплені галопом по європах, у більшості випадках дають серйозні збої. Якщо в крайньому випадку не всуціль, то стовідсотково через одну. Що в Рідківцях, що в Клішківцях, що в моїх рідних Ржавинцях чуються безкінечні нарікання люду: «А нас чому не питали, не радились, обіцяючи золоті гори?»

Чому, чому? Та тому, люди добрі та бідовані, що чиновнику, бачте, завжди видніше як вам житиметься в тих ОТГ – та бодай їм грець! Наприклад, у Ржавинцях стало урази гірше. Бо відколи село загнали в ярмо Юрківецької ОТГ, сюди доїхати, дістатися – проблема з проблем. Особливо ж на відтинку головної траси Ржавинці – Вікно, де вибоїни сягають пояса і вище. Ржавинчани з властивим для себе бессарабським гумором кепкують з приводу: «Хіба що колісним трактором марки «Беларусь», бо дуже високі колеса має…». Але їдуть, дістаються хто через поля, хто – Чорнівський ліс – ну, як кому вдається, та ще й в залежності від погодних умов.

Не з медом живеться-ведеться люду і в розхваленій на всі усюди Клішковецькій ОТГ, котрою керує абсолютно випадкова особа (не називаю прізвище, бо замучить по судах). Випадкова тому, що не піклується про пекучі проблеми людей з Млинків, Поляни, далекого лісового Рухотина. І ще про цього «керівника». «Прославився» він свого часу тим, що у числі подібних свого часу бігав від хати до хати, підбурюючи людей проти кандидатури космонавта Леоніда Каденюка, який вдруге балотувався в нардепи. Люди, зокрема в рідному селі Леоніда Костянтиновича, добре це пам’ятають. У надії, що керівнику ОТГ таки воздасться. Хоча і досі керує… 

Тупо, вперто, через коліно прислухається до запитів людей і керівничка приміської Магалянської ОТГ. Їй хоч кіл на голові теши, що, приміром, у Рідківцях давно треба було упорядкувати братську могилу на в’їзді в село, яка минулого літа так заросла будяччям, що хреста не було видно. І лише після того, як ми через наше видання присоромили та сказали, що те будяччя прийдемо з Чернівців косити та навести порядок біля братської могили, вона нарешті спохопилася. Але не в усьому. Ця персоналія не виконує приписів санітарних органів щодо доцільності функціонування джерела біля траси, в яке цілком імовірно потрапляють фрагменти з давніх цвинтарів, що розташовані поряд на узвишші. Але приїжджі вживають ту водицю, бо хтось здуру поголос пустив, що вона цілюща і від всілякої хворі людину на ноги кладе. Оттакої!

Сьогодні можна зрозуміти і тривогу громади порівняно маленької Чорнівки, що майже під Чернівцями. Село має славну історію. Здається, це чиста правда, що люди в своєму загалі завжди праві. Бо де загал – там і правда. Вони цим загалом прагнуть об’єднатися з Чернівцями, до яких справді рукою подати. На жаль, поки що не виходить, бо Чернівці і самі через брак коштів потерпають. Це ясно, як божий день. Але ж навіщо сьогодні без згоди чернівчан пхати їх до Колінківців та ще й з іншого району, глупота, якої годі придумати: у громад цих сіл різні традиції, звичаї, культура. Та в тих Колінківцях, кажуть чорнівчани, навіть мерців по-іншому ховають і дзвони по-іншому калатають. А чиновник, тим часом, того калатання не чує, і вже завтра воліє видіти громаду Чорнівки в складі Колінковецької ОТГ, зухвало забуваючи, що чорнівська громада здатна за себе постояти.

Щоправда, в історії з вимогами чорнівської громади є одне «але». І дуже болісне, зокрема, для жителів обласного центру. Вимагайте, добивайтеся (навіть якщо вимога справедлива і нагальна), але ж навіщо перетинати дорогу на сміттєзвалище. Це не метод, це злочин. Бо коли відходи валом залежуватимуться ще тиждень-півтора, то не зчуємось як місто занапастить якась холера або іще якась напасть. І це передусім на зарубку сільському голові Чорнівки. Він хоч і патріот свого села, але треба думати, як вимагати та добиватися правди для своєї громади. 

Іван АГАТІЙ, 

Заслужений журналіст України

Фото - ілюстративне