Не глуміться над пам’яттю Леоніда Каденюка

Пресумна ця дата: рік тому 1 лютого передчасно пішов у засвіт Леонід Костянтинович Каденюк – перший космонавт незалежної України, герой України, виходець з одного із найбільших в краї та Україні села Клішківці.

Як від Бога благословенна людина, Леонід Костянтинович робив те, що й повинен був робити. Звичайно ж, використовуючи для блага людей і статус космонавта, і депутата Верховної Ради. Як найближчий і давній приятель родини Каденюків, пригадую, як Леонід допоміг, зокрема, жителям малюсінького лісового сільця Нова Слобідка на Сокирянщині, котрі звернулися до свого депутата, аби допоміг відновити автомобільне сполучення. Сільце з десяток хатчин, але вже через кілька днів маршрутка таки рушила. А ще десь до нього звернулися підсобити хворим діткам, пришвидшити ремонт доріг, освітніх закладів… І він, не рахуючись з часом, допомагав. Не словом – ділом.

Пам’ятаймо і шануймо це дороге для нас ім’я. Але що бачимо на цьому тлі? Сьогодні іменем Леоніда Костянтиновича прикриваються і спекулюють відверті, я б сказав, пройдисвіти: самозвані приятелі, неіснуючі помічники і ще подібні їм невігласи – бодай їм грець. Прикро, що в цьому загалі негідників були також деякі його односельчани, котрі чи то із заздрощів, чи, клюнувши на дешеві подачки, від хати до хати агітували люд не голосувати за Леоніда Каденюка, коли він ішов вдруге в депутати Верховної Ради. В цьому обозі був і нинішній сільський голова, котрий верещав від хати до хати: «за будь-кого, тільки не за Каденюка».

Наче передчуваючи розвиток подій, я у присутності ще живої матусі Леоніда Ніни Андріївни, братів Володимира та Сергія всіляко просив: «Льоню, будь-де – тільки не на цьому окрузі. Ти ж без проблем виграєш в Києві, на півдні, на сході». На жаль, Леонід Костянтинович, котрий так багато зробив на рідному для себе окрузі, не передбачив і програв. І нехай Бог суддею буде тим, хто затято агітував проти Леоніда Костянтиновича, а відтак лляв крокодилячі сльози над труною покійного.

… Мовчки, причинивши на обійсті давню хвіртчину, яку ще за життя клав глава сім’ї Кость Микитович, котрий героїчно боровся за визволення Болгарії, ловлю себе на думці, що ось-ось десь з городу винирне його така знайома постать. І, усміхнувшись, Кость Микитович мовить: «Льоня і Сергій десь там, обіцяли, що ось-ось навідаються. Мають допомогти виноград зірвати та горіхи збити. А поки що, Ваню, давай по келішку молодого винця – якраз із того, що вже приспів.

Такими були батьки Леоніда: Кость Микитович, котрий за звитягу на фронтах Великої Вітчизняної війни отримав заслужено нагороду з рук Верховного, матуся Ніна Андріївна – освітянка з освітянок, рідні брати Володя та Сергій.

P.S. І ще з нагоди сумної події. Сьогодні Леоніда Костянтиновича поминають по-різному, у тому числі і на державному рівні. Та, як не прикро, нікому не спало на думку запросити на щось «такеє» дружину рідного брата Тамару, котра пильно доглядає хатину Каденюків на вулиці Леоніда Каденюка в славному сілі Клішківці, звідки його шлях простягся в далекий космос.

Заслужений журналіст України Іван Агатій, давній приятель родини Каденюків, 1998 року у Хьюстоні проводжав Леоніда в космос.