Навчання за кордоном: штурмуємо виші Франції

Напевно, кожен український студент хоча б раз замислювався над навчанням за кордоном. Проте більшість зупиняють себе на цій думці, вважаючи, що така освіта доступна або геніям, або багатіям. Однак щороку тисячі молодих людей спростовують цей міф. Однією з країн, навчання в якій приваблює все більше іноземців, є Франція. Вона посідає третє місце у світі за кількістю студентів з інших держав, поступаючись пальмою першості США і Великобританії. 

Іноземні абітурієнти мають практично однаковий з французами рівень доступу до освіти. Зарубіжні студенти можуть здобувати знання на тих же умовах, що і громадяни республіки. Навчання у тамтешніх державних вишах у більшості безкоштовне. Однак університети і вищі школи залишають за собою право стягувати зі студентів номінальну плату, пов’язану із забезпеченням поточних витрат.

Популярності освіти у Франції сприяє те, що впродовж останніх 200 років і до сьогодні її вважають однією з кращих у світі. Важливою особливістю є монолітність, однакова якість навчання в столичних і провінційних навчальних закладах. При цьому система вищої освіти Франції має яскраво виражену національну специфіку. Тут існує своя система дипломів, своя система атестації та кваліфікації, особливий поділ на навчальні цикли і сходинки. Багато в чому це обумовлено шанобливим ставленням французів до свого походження, рідної мови та культури.

Затребувані спеціальності

Є невелика невідповідність між тим, чим пишається Франція, і тим, що вибирають українські студенти. Лідери попиту серед наших шукачів – економіка, управління, іноземні мови і культура.

Французька освіта популярна завдяки сильним математичним факультетам, інженерним спеціальностям та економіці. Швидше за все, математику французи назвуть першою в списку того, що потрібно вивчати в їх країні.

Популярністю, без сумніву, користується і мистецтво. А ще Франція пишається медичною освітою, але треба врахувати, що для роботи в цій країні випускникам медичних спеціальностей, крім французького диплома, потрібно ще й французьке громадянство.

Взагалі вища освіта у Франції включає в себе два сектори: університетський і сектор вищих шкіл (Grandes Ecoles), у яких отримують знання більш прикладного характеру. З моменту створення ці школи завоювали особливий статус і престиж. Сьогодні вони готують велику частину адміністраторів промислової і технічної еліти Франції. Найбільш популярні напрямки – приладобудування, телекомунікації, біотехнології, хімія та охорона здоров’я. Приймають у вищі школи обмежену кількість студентів.

Французькі університети зазвичай є багатопрофільними, дають класичну освіту. Щоправда, деякі зорієнтовані на поглиблене вивчення двох-трьох спеціальностей.

Вища освіта у Франції також передбачає довгий (5-8 років) і короткий (2 роки) терміни навчання. Перевага другого – швидке працевлаштування та економія часу, а першого – можливість отримати високооплачувану і престижну посаду.

Підготовка до навчання у Франції

Готуватися до вступу слід починати за рік. Сьогодні є чимало агенцій, у яких абітурієнт може отримати необхідну інформацію. Дуже важливим є знання французької. Документи до вишів розсилають навесні, тож до цього часу потрібно мати сертифікати про рівень володіння мовою – DELF/DALF або TCF. Курси з підготовки до іспиту тривають півроку.

Для вступу до державних ВНЗ кандидати не здають іспити. В університети та вищі школи відправляють так звані досьє, у яких міститься інформація про студента та його успішність, його мотиваційний лист, де він пояснює, чому хоче вчитися у Франції.

Якщо процес зарахування відбувся успішно, слід бути готовим до того, що система навчання відрізняється від української. Якщо у нас іспити усні або в тестовому вигляді, то у Франції це в основному письмові роботи. Зазвичай студенту дають одне питання, яким перевіряють знання, отримані під час самостійної підготовки, семінарських занять і лекцій викладачів. Робота вимагає більшої самостійності. У студентів не дуже поширена традиція обмінюватися конспектами і допомагати один одному, тому потрібно бути готовим до конкуренції і сподіватися на себе.

Стипендії та витрати

Вступивши у навчальний заклад, студент може спробувати отримати місце в державному гуртожитку, але це вдається не завжди. Найчастіше іноземцям доводиться шукати житло в приватному секторі.

Більшість студентів, звичайно, прагнуть навчатися в Парижі. Однак це місто не найзручніше для  студентів: житло і взагалі життя в столиці дуже дороге. У топ-списку найбільш сприятливих для студентів міст Париж тільки на десятому місці, перші п’ять зайняли Тулуза, Гренобль, Монпельє, Марсель і Ліон.

Повторимося, навчання в державному університеті обходиться студенту-іноземцю так само недорого, як і громадянину Франції. Загальні річні внески становлять, залежно від навчального закладу, від 150 до 700 євро.

Більше того, для молодих людей є чимало пільг і стипендій. Франція фінансує з державного бюджету навчання студентів, не роблячи відмінностей між громадянами цієї та інших країн. Іншими словами, будь-який іноземний студент, що вступив у державний університет або вищу школу Франції, стає стипендіатом.

Для українських студентів є кілька видів стипендій: на навчання, стажування, вивчення французької мови. Молодь, прийнята до державного університету, має можливість отримати стипендію Французького уряду, а учасники деяких спеціальних програм, наприклад інженерних, - одну з численних стипендій, заснованих французькими підприємцями.

Розуміючи, як важко іноземним студентам звикати до чужої системи освіти, університети організовують спеціальні центри орієнтації і інформації. Знайти такий – а отже, і роз’яснювальні брошури, і співробітників, завжди готових допомогти, - завдання номер один для вихідця з іншої країни.

Наостанку залишається тільки побажати успіху всім, хто вирішив випробувати свої сили та здобути іноземну освіту. Франція – прекрасна країна для романтиків, поетів і мрійників. З гарною французькою освітою можна влаштуватися на бажану посаду в будь-якій іноземній компанії, адже, до всього іншого, під час навчання у цій державі студенти мають змогу досконало вивчити одну і більше мов.

Інна Матуш.

 Матеріал підготовлено за сприяння проекту «Українські студії європейської журналістики» за підтримки МФ «Відродження»