Народ про Чорнобиль і владу: зухвало байдуже ставлення до ліквідаторів
До Дня вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС
Біда біду перебуде –
одна мине, десять буде.
Прислів’я
«12 жовтня 2017 року на мене зробила подання до нагороди орденом «За заслуги» ІІІ ступеня громадська організація «Буковинська медична громада». Грамотно оформили нагородний лист і витяг з протоколу №7 зборів членів цієї організації. Я особисто заніс документи у нагородний відділ Чернівецької облдержадміністрації. Там перевірили кожну букву. Через два роки відмовили і сказали, звертатися до Сторожинецького центру первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД).
21 липня 2020 року я звернувся з письмовою заявою до голови Чернівецької облдержадміністрації Сергія Осачука, який вів особистий виїзний прийом у Сторожинецькій райдержадміністрації. Він сказав, що повторно на мене потрібно готовити нагородні документи на вказаний орден, і доручив розібратися з моєю заявою голові Сторожинецької райдержадміністрації Дмитру Балінову. Пан Балінов передоручив моє звернення своїй секретарці Галині Чецькій, яка рекомендувала мені самостійно подати відповідний пакет документів «повторно із дотриманням вимог чинного законодавства». Таку ж відповідь письмово дав Д. Балінов.
18 серпня відписав керівник апарату облдержадміністрації Сергій Нежурбіда. Він також рекомендував мені звернутися до головного лікаря центру ПМСД Триколіча Олега Анатолійовича, до якого я вже й так звертався десятки разів. Ще порадив звернутися до голови обласної спілки «Чорнобильці Буковини» Холодила Віктора Олексійовича. До нього я теж звертався багато разів, а він сказав, що подання на державні нагороди Спілка буде робити до 35-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, напередодні 26 квітня 2021 року. Будуть подавати четверо ліквідаторів, але мене у списку не буде.
Упродовж чотирьох років я звертаюся в усі державні інстанції. Двічі писала про цю проблему газета «Відродження», зокрема в статті «Бога не бояться».
14 грудня цього року – черговий День ліквідатора, коли влада вшановує всіх ліквідаторів. Я вважаю, що на державні нагороди заслуговують багато ліквідаторів. Однак при такій нагородній практиці вони не доживуть до своєї нагороди.
Чому таке зухвало байдуже ставлення до нас, ліквідаторів?! Чим завинили ми перед владою? Мабуть, тим, що ще живі, ще не всі вимерли.
Не береться до уваги, що я півтора року служив строкову службу в Чорнобилі, у внутрішніх військах. Був санінструктором, а пізніше фельдшером батальйону.
Цього року вийшла книга колишнього заступника начальника штабу полку Миколи Долгих, полковника запасу, «17-й «АТОМНЫЙ», в якій на кількох сторінках є розповідь і про мене, зокрема про службу в «атомному» полку в/ч 3031.
Не беруть до уваги й те, що я – ветеран праці: маю понад 32 роки чистого медичного стажу фельдшером, без навчання у Вашківецькому медичному училищі.
З повагою,
Валерій Михайлович КРУШНІЦЬКИЙ,
завідувач ФАП села Ясени, фельдшер вищої категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, ветеран праці, житель села Костинці Сторожинецького району»
Від редакції:
Ось таке! Микола Долгих у своїй книзі пише про фельдшера Крушніцького «Селяни його просто боготворять за його ставлення до виконання своїх обов’язків» і про його однополчан «Хлопці в атомному полку були з усього Союзу. Які були хлопці! У цивільному житті я таких не зустрічав».
23 листопада 2018 року орденом «За заслуги» ІІІ ступеня Президент Петро Порошенко нагородив Олександра Фищука і водночас звільнив його з посади голови Чернівецької облдержадміністрації, яку той обіймав з 5 лютого 2015 року. Саме при Фищуку почалися митарства В. Крушніцького. Аякже?! Ще сам голова не має ордена, а вже сільському фельдшеру просять!
19 червня 2020 року указом президента відзначений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня Гумен Леонід Дмитрович – завідувач відділення комунального некомерційного підприємства «Сторожинецька центральна районна лікарня».
Хтозна чи вистачило б їм орденів, якби вчасно й завбачливо не заблокували ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Валерія Крушніцького?
Прецінь РОЗНАРЯДКА!..
Газета «Відродження», №50, 10.12.2020 р.
Лариса КРАЧУН-ВАШКЕБА
Тревожный знак всем
Год – знаменательный… год – 86-й!
тревожным знаком обозначил Украину.
И колокол забил над всей Землёй,
всем показав тревожную картину.
+++
«Не надо, – говорят нам, – в прошлое смотреть.
Пусть умно в будущее шаг спешит!»
Но сколько не прошло бы с тех пор лет,
Чернобыль помнится! Он – в нас! И он – болит!
Хоть в будущее – наш ориентир,
но наш Чернобыль нам – урок весомый!
И – не случайный! Он потряс весь мир.
Он з н а к о м был! И знак – весьма особый!
Все 30 лет прошли, но не прошла
трагедия. Она живой осталась.
И кажется – случилось всё вчера,
коль боль утрат в нас не зарубцевалась;
коль колокол не перестал звенеть,
вещая, что опасность остаётся…
Чернобыль – чёрный знак, чёрная смерть
ещё над нами иронически смеётся!
Гуляя там, где братская вражда
отстаивает капитал, смерть с жизнью спорит,
И… погибают люди, города…
И… гибнет несозревший колос в поле!
Смерть притаилась в экологии Земли,
которую все мы и разрушаем! –
из-за духовной нашей нищеты.
Неужто чем «аукнется» не знаем?!.
Смерть притаилась в химии сплошной!
Её мы, не задумавшись, глотаем.
Неужто мы не дружим с головой?
На что себя, своих детей толкаем?!.
Смелеет смерть везде, где Бога нет,
Где процветает чёрная коррупция,
где ч е с т ь утратила весь свой иммунитет,
и где закон забыл про Конституцию.
Мы заземлились меркантильными проблемами,
свой взор выше себя не поднимая.
Мы… модой заняты. Мы… хитренькими схемами
себя же грабим, но того не понимая!
Смерть затаилась в наших душах тоже,
наполнив их агрессией людской…
Но избежать новый Чернобыль не поможет
ни «унитаз», ни «батончик» золотой!
?
… Год – знаменательный… год – 86-й!
тревожным знаком обозначил Украину.
И колокол забил над всей Землёй,
всем показав тревожную картину:
заросший бурьяном… опустошённый… там –
под Киевом – град-памятник стоит! –
город Чернобыль… Его вид всем нам
с укором о-о-о! о многом говорит.
Но!.. кто б услышал?!. Кто бы мог понять
Небесного Творца?! Он терпеливо
нам посылает знаки. Но опять
мы их вниманием обходим горделиво.
Мы выбираем самый лёгкий путь,
не думая о чести и о совести.
Мы, через Бога перепрыгнув, обмануть
пытаемся всех ради алчной ко?рысти.
Да! Колокол чернобыльский звенит.
И сердце наполняется тревогой.
Опомнись, Ч Е Л О В Е К!
Проснись – кто спит!
Пора идти нам правильной дорогой!
Пора, душой покаясь, всем! признать
ошибки прошлые, чтоб новые не делать.
Чтоб поколенье молодое воспитать
С Богом в душе, здоровым – духом, телом.
ЧТОБЫ ПЛАНЕТУ ЦЕЛОЙ СОХРАНИТЬ!!!
И чтоб на ней все жили мирно, дружно.
И чтоб трагедии чернобыльской не быть,
нам о Чернобыле
всем
помнить
очень
нужно!
?
… Год знаменательный! Год – 86-й!..
тревожным знаком обозначил Украину…
И колокол забил над всей Землёй,
всем показав тревожную картину.
… Век инноваций – электронный век!
Век ген-ной ин-же-не-ри-и (!)
и… прочего…
Широким шагом умный ЧЕЛОВЕК
шагает в… будущее (?!)
Дай Бог, чтоб не в прошлое.
27.11.2019 с. Чудей
Газета «Відродження», №50, 10.12.2020 р.
