Найсильніші армії Європи: На якому місці Україна та наші сусіди з ЄС?

Напередодні святкування 100-річчя від закінчення Першої Світової війни в інтерв’ю для радіостанції Europe-1 від 6 листопада 2018 року президент Франції Емануель Макрон завив, що Європа не зможе захищатися без "справжньої європейської армії", наголошуючи на необхідності поглиблення європейської інтеграції. Це нагадало його виступ перед студентами Сорбонського університету, коли він говорив про важливість створення Європейських наступальних військ під егідою PESCO – Постійне Структурне Співробітництво країн Європейського Союзу, що існує поряд з уже відомими військовими ініціативами країн ЄС.

Французький президент також закликав захищатися від "Китаю, Росії та навіть Сполучених Штатів Америки", наводячи приклад рішення Вашингтону відмовитися від договору про ядерне роззброєння, укладений у 1980-х роках. Він застерігав, що головною жертвою такого рішення є "Європа та її безпека".

"Європейці не будуть захищеними без справжньої європейської армії. Росії, з якою у нас є спільні кордони, і яка уособлює потенційну загрозу (...), ми повинні протиставити Європу, яка може самостійно себе захистити, незалежно від Сполучених Штатів", – заявив Макрон.

Тож якими є сили країн Європи і які з них мають найбільш забезпечену зброєю професійну армію?

Журнал Business Insider провів власний аналіз 25 наймогутніших армій Європи, беручи до уваги кількість солдатів, військове обладнання, авіацію та бюджет.

З 25 найсильніших європейських військ 18 є частинами НАТО, однак, на континенті саме Російська Федерація має найсильнішу армію.

Російські збройні сили налічують 3,5 млн. солдатів, близько 4000 літаків, понад 20 тисяч танків і понад 350 кораблів. Російський військовий бюджет оцінюється в 47 млрд. доларів.

На другому місці знаходиться Франція, яка має понад 388 тисяч військовослужбовців та більше 1200 літаків. Її військовий бюджет становить 40 млрд. доларів.

Тріо закриває Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, армія якої становить 279 тисяч військовослужбовців та приблизно 800 літаків, а бюджет – 50 млрд. доларів.

Четверте та п’яте місце займають Туреччина та Німеччина. До 10-ки лідерів увійшли  Італія, Іспанія, Польща, Греція та Україна.

Українська армія, власне, закриває першу 10-ку, нараховуючи 1 млн. 182 тисяч солдатів (з населенням у більш ніж 44 млн. осіб), 240 літаків (з них 39 бойових), 2 тисячі 214 танків, 25 кораблів, і з бюджетом у 4 88 000 000 доларів.

Таким же є рейтинг організації Global Firepower, яка оцінила військовий потенціал більш ніж ста країн за 50 різними критеріями. Видання Business Insider представило вдосконалений рейтинг Global Firepower, додавши до нього деякі критерії (ядерний арсенал не брався до уваги), однак на позиціях країн у списку це не відобразилося.

Південний сусід України – Румунія – посідає 16-те місце, в армії якої нараховується 177 тис. 750 солдат (з населенням у 21 млн. осіб), 135 літаків (34 з яких – бойові), 827 танків, 48 суден та бюджет у 2,19 млрд. доларів.

Інший сусід України – Угорщина – займає 19-те місце, і має 77 тис. 250 солдат (з населенням у 9 млн. осіб), 35 літаків (12 з яких – бойові), 32 танки, не має жодного корабля, а бюджет нараховує 1,4 млрд. доларів.

Останнє, 25-те, місце в рейтингу посідає Бельгія, яка нараховує 38 тис. 800 солдат, 164 літаків, у тому числі 45 бойових, жодного танку, 17 суден, але з військовим бюджетом у – 5,085 млрд. доларів

Щоправда експерти журналу не враховували інші критерії, за якими можна оцінити армії в умовах гібридних воєн, такі як: кіберармія, ціни на виготовлення озброєння тощо.

ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

На основі чого президент Франції планує утворити військо ЄС і які країни можуть охоче долучитися до нього? Деякі з країн ЄС вже активно беруть участь у деяких військових структурах Співтовариства.

Країни ЄС та НАТО створили декілька невеликих військових організацій у Європі. Наприклад Євровійсько (Eurocorps), створене у 1992 р. за ініціативи Німеччини та Франції, нараховує 7000 офіцерів та 60000 солдатів. Відтоді до нього приєдналися ще три країни: Бельгія, Іспанія та Люксембург. Генеральний штаб Євровійська, у роботі якого беруть участь також представники Греції, Італії, Румунії, Туреччини й Польщі (хоча остання неодноразово заявляла про наміри покинути співтовариство), знаходиться у Страсбурзі. Сьогодні ця структура використовується як сили швидкого реагування, які  знаходяться в розпорядженні Європейського Союзу та НАТО.

Також ЄС має Спільну політику безпеки та оборони (ЄВБО/CSDP), що є частиною політики Європейського Союзу, і охоплює сферу оборони, військові аспекти, а також внутрішні кризи. ЄПБО замінила політику Європейської безпеки та оборони в НАТО, але відрізнялася, тим що знаходилась під юрисдикцією ЄС.

ЄС має також Військовий Комітет, що є вищим військовим органом Співтовариства. Він підпорядковується Верховному представнику Союзу із закордонних справ і політики безпеки і, в свою чергу, управляє діяльністю Військового штабу ЄС.

На рівні ЄС функціонує Європейське оборонне агентство, засноване у 2004 році, зі  штаб квартирою у Брюселі. Агентство є органом загальної зовнішньої політики і політики безпеки. Усі країни-члени ЄС, за винятком Данії, беруть участь у діяльності агентства, а Норвегія, яка не входить до ЄС, отримала право брати участь у діяльності агентства без права голосу. Основна мета Агентства – це підтримка держав-членів у їх зусиллях у напрямку вдосконалення європейського оборонного потенціалу в галузі кризового управління, європейської безпеки та оборонної політики.

 З ініціативи Франції у липні 2018 року 10 країн ЄС: Великобританія, Данія, Естонія, Фінляндія, Нідерланди, Бельгія, Німеччина, Іспанія та Португалія, заснували Європейську Ініціативу Втручання  (EuropeanInterventionInitiative Е12). Кінцевою метою ЄІ2 є спільна стратегічна культура, яка підвищить здатність її членів діяти разом у місіях НАТО, ЄС, ООН чи інших спеціальних коаліцій. Проект має на меті бути нейтральним по відношенню до ресурсів та використовувати наявні ресурси й інші спільні сили, доступні членам. EI2 прагне до розширеної взаємодії щодо обміну розвідданими, планування сценаріїв, операцій з підтримкою та доктрини. EI2 прагне працювати в синергії з PESCO, і проекти PESCO мають бути інтегровані в EI2, де це можливо.

Франція стурбована тим, що розвиток EI2 у рамках PESCO призведе до укладення процесу прийняття рішень або пом'якшення амбіцій. Це призвело до певної напруженості щодо проекту між Францією та Німеччиною, причому остання зацікавлена в тому, щоб це не зашкодило політичній єдності ЄС. Включення EI2 до PESCO також розглядається як проблематичний момент, оскільки це перешкоджає участі в них Великобританії та Данії.

Нині найсвіжішим та найперспективнішим утворенням, що може бути основою майбутньої армії ЄС, є програма співробітництва PESCO – програма держав-членів ЄС, спрямована на тіснішу співпрацю у сфері безпеки й оборони в рамках Глобальної стратегії ЄС по зовнішній політиці й політиці безпеки. За словами Генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга, ця програма не має на меті замінити НАТО, а покликана "зміцнити європейський стовп всередині НАТО". У ній беруть участь 25 держав-членів ЄС, поки що, без Великобританії, Данії і Мальти.

Особливістю цієї програми є те, що до неї приєдналися країни ЄС, що не є членами НАТО та Євровійська: Австрія, Ірландія, Швеція та Фінляндія. Це дозволяє краще координувати зусилля, спрямовані на оборону ЄС, і може бути основою майбутнього війська Європейського Союзу. 

ВІЙСЬКОВИЙ ШЕНГЕН

Актуальною темою на рівні ЄС є утворення так званої "Військової Шенгенської Зони" – території, що дозволить підвищити військову мобільність всередині ЄС та безперешкодно й оперативно перетинати кордон військовим машинам і бронетехніці.

"Нам потрібен військовий шенгенський простір. Російські війська мають повну свободу пересування по своїй території. Ми повинні мати змогу рухатися так само, якщо не швидше, щоб зібрати сили проти потенційного противника, щоб йому заважати",  –  заявив нещодавно колишній командувач американськими силами в Європі Бен Ходжес.

Країни Балтії (Естонія, Литва та Латвія) вже створили військовий міні-Шенген, як заявила аналітик Атлантичної ради Елізабет Брау, що спеціалізується на міжнародних відносинах. Однак, це ще далеко до відміни бюрократичних процедур на кордонах на рівні всього ЄС.

Й справді, у випадку раптового виникнення  військового конфлікту на зовнішніх кордонах ЄС, сьогоднішні маршрути, відсутність військової інфраструктури та бюрократія на кордонах не дозволяють оперативно переміщуватися бронетанковійї армії з Нідерландів до Естонії. ЄС забезпечив співфінансування 12 транснаціональних коридорів, але рішення зробити це, а також використовувати їх у військових цілях – суверенна справа держав-членів.

Георгій Боднараш, для BukNews