На Театральній площі розгорнуть виставку про єврейське фізкультурно-спортивне товариство “Маккабі” у Чернівцях

Презентація тимчасової виставки «Диво у Чернівцях. Сторінками історії чернівецького єврейського фізкультурно-спортивного товариства “Маккабі” 1914-1940», підготовленої в рамках німецько-українського проєкту «Вчимося пам’ятати» та присвяченої 100-річчю перемоги його футбольної команди в чемпіонаті міста й краю 1920 р., відбудеться на Театральній площі нашого міста.

Про це повідомили у Чернівецькому музеї історії та культури євреїв, пише BukNews.

Церемонія її відкриття розпочнеться о 15.00, у п’ятницю, 28 травня.

Виставка і весь проєкт загалом  https://erinnerung-lernen.de/uk/, у рамках якого вона була створена, стали можливими завдяки ініціативі Єврейської громади німецького міста Дюссельдорф щодо налагодження співпраці між нашими містами. Упродовж  перерви, викликаної карантином, організаторм вдалося суттєво доопрацювати експозицію і наблизити до звичних для чернівецької публіки змістовних та естетичних канонів.

Виставка триватиме до 1 липня, і буде доступною, так би мовити, «цілодобово».

Особливий сюрприз в рамках німецько-українського проєкту «Вчимося пам’ятати» приготували для школярів.

Йдеться про онлайн-вікторину на тему виставки, переможці якої отримають чудові подарунки.

КОМЕНТАР:

Уривок з документального роману Юрія Чорнея "Вернон Кресс: життя під прикриттям":

"Водночас усерйоз нацизм у Чернівцях майже ніхто не сприймав. Неодноразові спроби політичних партій встановити у колишній австрійській провінції нацистську диктатуру за німецьким зразком не знаходили підтримки у церкви і швидко провалювалися. Чернівчанин Демант був переконаний: ця опірність – прямий наслідок «дикого лабіринту культур», у якому жили багато поколінь городян. «Я – сучасник «сутінок західної цивілізації»… виріс в атмосфері гуманістичних, а якщо точніше, космополітичних ідеалів», – констатував письменник. «Сильно прогнила «Каканія», через свій багатонаціональний склад і лояльність, була ідеальним ґрунтом для справжнього космополітизму».

«Жити й давати жити іншим – ми дотримувалися цього принципу, і принагідні незначні  суперечки про прикордонний камінь  або й серйозніші суперечки навколо питання, де колись проживали румуни, а де мешкали українці, мали радше науковий характер, – доповнює Ґеорґ Дроздовський спостереження Вернона Кресса. – Свій погляд на цю проблему публікували для широкого загалу, в літописах знаходили відповідні докази, які відтак спростовувалися на основі інших документів, однак «брате» і «frate» відрізняла тільки одна літера».

Взаємні претензії і суперечності, на кшталт того, «хто з’явився у краї раніше» вирішували на футбольному полі. Тоді «румунський клуб «Драґош Воде», названий на честь одного з правителів, і український клуб «Довбуш», наймення якому   дав великий бунтівник, уперто боролися один з одним і змагалися за кожне очко. І те, що перед початком цього матчу німці та євреї називали один одного цибулятниками і кнедлями, не викликало особливих емоцій… Нам добре жилося в ті дні, доки сатана не прищепив нам віру нетерпимості, і ніхто не міг вважатися меншовартісним через свою мову або расу». 

Більшість спортивних клубів створювали за національною ознакою, які поряд зі спортивною вели також національно-виховну діяльність, – підтвердив історик Ігор Піддубний у нарисі «Місто у міжвоєнний період». – 1934-1936 року футбольна команда румунського спортивного клубу «Драґош Воде» була кращою на Буковині. 1934 року футбольна команда «Довбуша» (українське спортивне товариство існувало з 1920 року) мала змагатися за кубок Юрія Федьковича з футбольними командами Львова, Перемишля, Ужгорода. Проте футбольні змагання не відбулися через заборону святкування 100-річчя від дня народження Юрія Федьковича.

З національних спортивних товариств відоме також відновлене після Першої світової війни товариство «Маккабі», яке 1923 року на зібрані від меценатів та отримані від інших зборів кошти спорудило стадіон на 6 тисяч місць з футбольним полем й біговими доріжками. В клубі діяла секція ручного м’яча, була створена хокейна команда, клуб мав сильних легкоатлетів.

Німецькі спортсмени були представлені товариством «Ян», у розпорядженні якого перебував стадіон та два спортивні зали. Високою була майстерність гри футбольної команди клубу, а хокейна команда вважалася найсильнішою в місті. Всі команди брали участь як у міських змаганнях, так і грали на виїзді, – дослідив Ігор Піддубний.

Чернівчанин Петер Демант теж згадував, що найбільше турботи викликала гра між командами «Ян» та «Маккабі»: «Її часто супроводжували вуличні бійки, які нерідко переходили у погроми».