На Глибоччині вшанували пам'ять поета: його поезія — веселка над прірвою мук

Рік без Григорія Трафюка… А здається, ще вчора чули його добре слово, заглядали у щирі очі. Це було так просто і щодня можливо…

Григорій Петрович час від часу заходив до редакції, бо колись працював тут, мав давніх друзів і колег. Мені запам’яталось, як одного погідного дня завітав, сів за стіл, попросив ручку і папір. Отак одразу написав вірша. Поезія була опублікована в одному з номерів нашого часопису. Подумалось тоді: це ж як треба любити життя, щоб отак легко і гарно римувати його!

Днями у районній бібліотеці для дорослих відбувся вечір-спомин, присвячений відомому глибочанину, талановитому поетові, музиканту, художнику, журналісту Григорію Трафюку. Ті, хто знав його вічно молодим, творчим, коханим, сімейним, працьовитим, щасливим прийшли, аби разом низько вклонитись світлій пам’яті.

Горіла свіча… Друзі і побратими, працівники книгозбірні ділились спогадами про теплі зустрічі, разом пережите. Згадували важку долю Григорія Петровича, адже вже у чотири роки залишився без матері. Був здібним, тож отримав вищу освіту — філологічну. Викладав українську мову та літературу у Михайлівській школі І-ІІІ ст., Глибоцькій ЗОШ №1. Пізніше знайшов себе у журналістиці, став членом НСЖУ. З часом перейшов працювати до регіональної митної служби. У 2000 році випустив у світ дві поетичні ластівки: „Поминальна свіча” та „Одкровення”. Був заступником керівника студії „Витоки”, у 2008 р. за плідну діяльність у царині літератури отримав премію ім. Ольги Кобилянської.

Як зазначив у слові заступник голови РДА Ілля Лопуляк, у такі моменти важко щось казати. Особливо, якщо стільки років знав людину особисто. Заступник голови районної ради Іван Звоздецький поетично мовив, що Григорій Петрович був людиною, до якої рукою торкнувся сам Бог, всебічно обдарувавши талантами. А начальник відділу культури і туризму РДА Ольга Крючко додала: „Творчі люди не помирають, бо залишають багато світлого і красивого по собі”. Добре слово мовили також Олександра Возняк, Михайло Горбань, Григорій Безверхній, Світлана Довгань, Ольга Шевченко, Родіка Зегря, Володимир Григорчук… А Марія Майщук запропонувала організувати при бібліотеці фонд на підтримку видачі книги Григорія Трафюка. І першою внесла кошти.

На завершення щиро і з любов’ю мовила про дорогу людину донька Марічка. Зазначила, що батько дивився на світ крізь призму добра і любові. І через це часом втікав у самотність. Бо ж світ, насправді, різний. Зачитала вірш дідуся і онука Владислава.

Є люди, як зорі. Вони погаснуть. А світло від них ще довго-довго блукатиме оселями наших душ. Шановні читачі! Давайте разом допоможемо побачити світ ще одній книзі нашого Григорія Трафюка. Бо ж він жив для нас, творив для нас.

Лариса Дущак.

Фото Петра Митранюка.