На Чернівецькому залізничному вокзалі військовому капелану, який їхав у зону АТО, не захотіли замінити квиток

Розпочалася чергова ротація військових священиків в зону АТО. Вчора, 27 грудня, на війну вирушив протоієрей Роман Грищук, благочинний УПЦ КП Глибоцького району. Покинув на місяць родину, парафію і поїхав отець Роман до наших захисників, які вкрай потребують духовної підтримки.

Утім вже на Чернівецькому залізничному вокзалі розпочалися  пригоди з квитком на потяг до Києва. Виявилося, що сам квиток напередодні випадково потрапив до пральної машини і, як результат, втратив товарний вигляд. Провідник вагона побачивши цього квитка відмовився пропустити священика на потяг, хоча на квитку добре видно всю інформацію – прізвище, номер, дата, місце, вагон і т.д. І тут пригадалося – скільки ж багато разів пралися гривні у штанях. Ніхто від них потім не відмовлявся, всі залюбки брали.  У касі ж відмовилися поновлювати квитка навіть при пред’явленні паспорта. Черговий  вокзалу також не захотів  поновлювати квитка, хоча мав повне право запропонувати капеланові написати пояснення і, тоді, квитка поновили б у касі, адже людина їде в зону АТО нас захищати, і їх, залізничників, також. Визнаймо, це особливий випадок. Черговий сказав, що у нього перезмінка і йому ніколи займатися квитками.

Не хочеться вірити, що чернівецькі залізничники живуть іншим життям, а ніж вся країна. У нас війна, у нас загиблі і каліки, у нас горе і сльози, до нас рветься оскаженілий звір, і всі ми вже  змінилися, а залізничники наче позачасом. Капелан, який думками вже на передовій з нашими вояками виявився безсилий проти людей у масках бюрократів. Великому начальству вокзалу варто було б частіше спускатися з своїх кабінетів на перони до людей, щоб бачити хто і для чого їде на війну. Самі ж знають, скільком поважним начальникам, лише по одному дзвінку, влаштовували купейні місця до столиці тоді, коли каси вже квитків не продавали. Для одного захисника не прогнулися, показали не найкращу свою сторону.

Як результат, капелан Роман Грищук купив ще одного квитка до Києва витративши кількасот гривень, які могли б піти на екіпіровку військового. Так і поїхав наш капелан на війну заплативши удвічі дорожче.

Наступного дня ми звернулися з поясненням до керівництва вокзалу яке, на жаль, спершу демонструвало недовіру і підозру, що не є європейською ознакою навіть чиновника. Зрештою завідувач квитковими касами Валентина Кірімова попередньо визнала, що квиток можна було поновити. Завтра почуємо висновок службового розслідування на залізничному вокзалі.

Джерело: http://buktoday.com/