На чернівецькій сцені розгорнувся «Сорочинський ярмарок» - широке, яскраве і… неспішне дійство (Золоті оплески-2015: День п’ятий)

Національна оперета України привезла на «Золоті оплески Буковини» Олексія  Рябова «Сорочинський ярмарок». Лібрето Михайла Аваха та Леоніда Юхвида. Постановка заслуженого діяча мистецтв Богдана Струтинського. Це – найбільш велелюдна постановка на нинішньому фестивалі театральної комедії в Чернівцях.

 Якщо Олексія Рябова (1899-1955) називають батьком української оперети, то «Сорочинський ярмарок» можна вважати одним з його яскравих зразків. Лібрето написане за мотивами творів Гоголя авторами ще однієї широко знаної музичної комедії – «Весілля в Мадинівці» – Михайлом Авахом та Леонідом Юхвидом. У співпраці з драматургами композитор втілив канони класичної європейської оперети і українського музично-драматичного театру.

Нинішню постановку «Сорочинського ярмарку» Киїіський театр оперети анонсує як «масштабний національний проект, у якому представлені багатства українського народного промислу, широта української душі та народної мудрості, український мелос і колоритний гумор. Глядачі поринають у це галасливе й колоритне дійство та слідкують за долями головних героїв, які вміють кохати, дружити, співчувати, бути щирими й жити з відкритим серцем» (з анотації до вистави на сайті Національної оперети).

Режисер-постановник – художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв Богдан Струтинський додав музичні виставі розмаху, використавши, окрім музики Рябова, мотиви класика Модеста Мусоргського і сучасного композитора Богдана Кривопуста, піддавши саму оперету власній сценічній редакції. Масштабність проекту підкреслюється ще й тим, що постановник творчо скористався деякими деталями з інших творів Гоголя.

За попередні чотири дня фестивалю чернівецький глядач трохи звик до мінімалізму – чи навіть повної відсутності – художнього оформлення вистав. І коли відкралася завіса і перед нашими очима постали Сорочинці, потрібен був якийсь час, аби очі звикли до «вишитих» комп’ютерним способом лаштунків та ламбрекенів, а ще до фантастичного розбігу барв у костюмах солістів і хору та балету. Смішна вигадка з танцюючими волами, безрозмірні гарбузи під кожним плотом… Подивитися й послухати було що.

Коли дивлюся (чи краще – слухаю?) оперету, більшу увагу звертаю зазвичай на акторів старшого покоління. У «Сорочинському ярмарку» є, звичайно, і любовна лінія, і гарна пара співаків Гриць (Олександр Чувпило) і Парася (Любов Сагат), але і колориту, і мудрості, і динаміки дії, і комедійних ситуацій додають саме дві пари кумів – Солопій Черевик  (заслужений артист України Валентин Рожков) і Хівря, його дружина й мачуха Парасі (Заслужена артистка України Людмила Бельська), Цибуля, кум Черевика (заслужений артист України Сергій Мельниченко), Мокрина, його дружина (заслужена артистка України Валентина Донченко-Бутковська). І окремо назву виконавця ролі поповича Афанасія Івановича заслуженого артиста України Миколу Бутковського. Разом з Людмилою Бєльською – Хіврею – вони комедійно підкреслюють любовну лінію Гриця та Парасі. Та й узагалі, якби цієї зіркової п’ятірки старших акторів не було у виставі, її сміливо можна було б вилучити зі списку комедій.

І який же ярмарок без циган? Дмитро Шарабурін дуже точно і смішно веде роль циганського ватажка Хвенька. Десь на середині дійства вже якось і забувається, що усі ці смішні придибенції вигадав (чи підгледів і записав) автор літературної основи вистави Микола Васильович Гоголь. Хоча інколи були моменти, коли б не здивувалася, побачивши десь на задньому плані натовпу довгоносе обличчя в обрамлені чорних довгих пасем…

Як ми знаємо, смішні ситуації, у які потрапляють герої, аж ніяк не говорять про те, що хтось із них дурний… Просто ярмарок, натовп, мішанина дійства, просто традиція гуляти цього дня, а може й робити дурниці…

А чи були ви колись на ярмарку в Сорочинцях? Чернівецький глядач і приїжджі гості фестивалю можуть тепер впевнено заявити: так, були, бачили, чули, торгували, танцювали і співали, переживали за героїв і раділи щасливому фіналу – як і належить опереті.

Форум на канапі

Глядачка, яка не назвалася, виступила першою й додала-таки перцю до обговорення

– На загал дякую за гарну, барвисту виставу. Але циганки за костюмом швидше схожі на гурток східних танців… Моя покійна бабуся чудово зналася на опереті. Так ось – вона не пішла б.

Галина Матвіїшин, мистецтвознавець:

– Звісно, сучасна вистава, інші відчуття, інший підхід до матеріалу. Атмосфера ярмарку передана чудово. Етнографічні деталі точні. От у хаті мисник… Це ж у найбіднішій українській хаті він був. Напоказ. Кераміка використана з різних областей – це ж ярмарок! Оформлення сцени викликає відчуття справжнього українського бароко…

Олександр Білоус, головний редактор інформаційного порталу «Факти»:

– Я навмисно взяв із собою сина. Діти – це найкращий лакмусовий папірець Подумав: коли дитині не захочеться дивитися, то й я піду. А він досидів до кінця і все сприймав із захватом! Дякую театру за це.

Галина Канарська, театрознавець, перекладач (Львів): 

– Скажу просто: я вас всіх люблю і всім дякую!

Лариса Недін, актриса театру і кіно, ведуча радіопрограм Національної радіокомпанії України:

– Вас приймали надзвичайно гаряче. Сценічна редакція Богдана Струтинського збагатила виставу і музикою, і піснями. Дуже приємно дивитися на 2 старші пари. Зауваження є щодо мови. На загал – феєрична вистава. Але у вас є й інші комедійні вистави, дуже хочеться, щоби наступного разу привезли на фестиваль одну з них.

Тетяна Логуш, президент Міжнародного благодійного фонду «Мистецька скарбниця», співзасновник літературного конкурсу «Коронація слова» (Київ):

– Я живу неподалік вашого театру і майже всі ваші вистави бачила. Звичайно, відчувається рівень столиці – казали в антракті глядачі. Ви просто купалися в матеріалі.

Вадим Сікорський, заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник Національного академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької (Львів):

– Не буду багато говорити. Є театри, які займаються аналітикою. Інші – приносять настрій. Ви робите тепло для людей, не нав’язуючи цього. Ви ж самі чуєте, як люди реагують. Не в кожного театру це виходить. Навіть анекдот розповісти треба вправно, уміючи. Мало таких, що можуть це робити.

У вистави великий розмах. Це насправді важкий матеріал для постановки. Я радий, що вам удалося. Єдине зауваження: звук співу ніби падає в оркестрову яму. Зрозуміло, чужа сцена, але треба це якось передбачати… Дякую за настрій і за людей в залі.

Богдан Струтинський, народний артист України, директор і художній керівник Національного академічного театру оперети, голова професійного журі (Київ):

– Перш за все хочу подякувати Чернівецькому театру за такий фестиваль. Ми відчували себе більше ніж удома. Творча атмосфера. Дуже порядний колектив театру. Над зауваженнями попрацюємо, дякую…

Юрій Марчак, директор Чернівецького облмуздраму, директор «Золотих оплесків»:

Дякую за теплі слова і нагадую наш слоган: ми велика театральна родина. Ми теж раді усіх вас бачити на нашому фестивалі. Я теж гарно почуваюся від цього. Але глядач більше!

Лариса ХОМИЧ, театральний оглядач