На Буковині вже лист осінній пада-шелестить...

Навперейми з часом збігає літо. Питай не питай, але ніхто не пам'ятає аби в царині премудрої матері-природи чинилася така нерозбериха з цією погодою, що не просто дивує, а й шокує своїми "витівками" в усьому, на що маємо око.

Подовгу задивляючись на улюблену без винятку всіх калину, хіба їй уже червоніти-рум'яніти? Так ні, майже на цілий місяць випереджуючи невмолимий для всього сущого час, вона запишалася плодами так, наче вже по другій Богородиці. Та що калина, все перевернулося також у пташиному світі. Скільки б не обстежував очерети на ставах та озерцях – і натяку на присутність чарівних очеретянок. Також загодя ці пташини знялися та рушили до вирію, пригадуючи що нинішнього сезону до нас взагалі не прилетіли солов'ї. Терзаю себе думкою чи на рік додому вернуться щебетливі очеретяночки?

На далеких карпатських ґрунях відходить полонинський квіт. Тільки коло щезаючого хутірця Сарата, як ніколи досі кипить розкішшю знаменита калюжниця, з якої давні травники готували зілля, що ставило на ноги горян від багатьох недуг. І ще переповідають: в Сарату, в далеких 40-х час від часу заглядав навіть сам мольфар Прокіп Дарадуда, що прославився якраз умінням готувати вивірений в часі лік, за що і був споважений благословенням церкви і був похований по-православному.

А спочиле поле, де щойно зібрали здобутки хліборобської праці, припалює по-особливому. Гадаю, що мабуть з причини якоїсь самітності, до пори, до часу, ще день-другий із краю у край його спокій розбудять трактори і в добре підготовлений ґрунт, як і мільйони років тому упаде насінина на новий врожай. Буде добре, буде хліб і до хліба. А тим часом лист осінній вже пада-шелестить...

Іван Агатій, заслужений журналіст України