Михайло Папієв нині ювіляр: 60! (панегірик від Георгія Галиця)

Ми познайомились понад 24 роки тому, коли він, вже відомий у відповідних колах бізнесмен, був запрошений у команду тодішнього губернатора Чернівецькоі області Георгія Філіпчука заступником голови, - згадує Г.Галиць. 

Та зоряна команда в новітній буковинській історії була сплавом усіх можливих вікових, політичних і генезисних особливостей. У тій першій не номенклатурній dream team на топ-посадах працювали ліберал Валерій Євдокименко і рухівець Петро Гасюк, аграрій Іван Демчак і румун Алчіп Рошка, НДПіст Євген Горда і демократ широкого профілю Віктор Павлюк. Ми були, як прийнято казати в мемуарах, молоді, завзяті, сповнені сил і мрій. Михайло Папієв органічно влився в ту команду прямо з практичного бізнесу, хоч і був наймолодшим з перерахованих досвідчених колег. Папієву, як молодому, крім інвестицій і зовнішніх економічних зв’язків, скинули тоді весь управлінський мотлох 90-х років, якого вистачало повсюди: соціалку, виплати зарплати, взаєморозрахунки. Ті навики дуже знадобилися пану Михайлу через кілька років на посаді міністра праці та соціальної політики України.

Різне довелося пережити за останніх 20 років сьогоднішньому ювіляру у великій українській політиці (і мені поруч з ним). Попри весь зовнішній притягальний вигляд це не найвдячніший вид людськоі діяльності. Особливо сьогодні, коли увесь світ піддається небаченим раніше тектонічним зрушенням, з-під яких зграями вилітають чорні лебеді. І коли так важливо не втратити і себе, і своє місце в ньому, послуговуючись при цьому не тільки щойно здобутими утилітарними цінностями і статусом мільйонера у першому поколінні, а більш непересічними, непроминущими, нематеріальними. Не кожному це вдається. Йому, на мій погляд, вдалося.

Сьогодні Михайло Папієв – один з найвпливовіших депутатів парламенту. І справа не лише в тому, що він вже вчетверте відпрацьовує депутатську каденцію і його голос там чують. Показник знаку якості й довіри колег – уміння буквально за годину-другу зібрати під своїм законопроектом підписи - часом навіть без прочитання - представників усіх парламентських фракцій як його співавторів. Ризикну припустити, що сьогодні вага Михайла Папієва як старожила українського політичного олімпу більша, ніж у міністерські чи губернаторські часи. І це самотужки напрацьований подарунок самому собі на перше 60-річчя.