Металевий ящик, який довго не могли відкрити: старі окопи Першої світової на Буковині ретельно ховають свої таємниці

У плині часу свята земля ховає безліч таїн. Чимало з них вдалося розгадати та дослідити. Тимчасом інші, не менш цікаві з історичної точки зору, і досі на часі. Зокрема, на місцях кровопролитних боїв Першої світової того далекого 1916-го року. Їх контури збереглися у старих окопах, запалих землею бліндажах, побіля яких можна знайти заіржавілі набої, гільзи снарядів тощо. І де, цілком вірогідно, захищаючи кожну п’ядь землі, упало безліч вояків. І тих, хто захищав, і тих, хто укріплені форпости.     

Окремі знахідки, виявлені в старих окопах з погляду історії є унікальними. Свого часу пошуком раритетів Першої світової на Путильщині ретельно займався уже покійний, колишній директор Селятинської СШ Леонід Колісник. Зокрема, в районі перевалу Шурдин, де кипіли найкровопролитніші бої і де з обох воюючих сторін упало найбільше вояків, про що свідчать чимало братських поховань по всьому периметру Буковинсько-Покутських Карпат. 

Якось під час чергових навідин разом з Василем Бабухом наш щирий друг Леонід зі своїх знахідок показав нам найунікальнішу зі всіх. Купку просяклих жовтизною фотознімків. Що насамперед вразило наповал: то були замерзаючі в снігах солдати побіля тих окопів. А ще, що також не менш вразило, коники-гуцулики, якими вояки транспортували важкі артилерійські гармати.

За чарчиною та куснем пресмачного сала, подовгу розпитували свого друга: «Як і де тобі вдалося натрапити на такі безцінні знахідки?» «Де, де – там, на перевалі Шурдин в одному засипаному землею окопі. Може, то був і бліндаж. Вже повертався домів, як раптом провалився по пояс. Вже вибирався, як раптом відчув під ногами щось тверде. То був металевий ящик, який  я довго не міг відкрити. Та коли нарешті підняв кришку, серед усього, у нім побачив, була й купка фотографій, загорнутих в брезентове полотнище. Всі вони відсиріли, пожовтіли. Але, як переконуємося бачимо на них те, що відбувалося тут далекого 1916-го. Тут, у моїх горах…»

Давні окопи і досі трапляються в лісовій частині Хотинщини. Десь їх контури виразніші, а десь, як у Карпатах, вони запалися у землю. Буваючи на полюванні, чи збиранні грибів, побіля тих окопів завжди проймаюся думкою про тих, хто боронив цю землю і душі котрих такої митті завжди з нами живущими, котрим Богом велено не забувати солдатської звитяги тієї війни.

 Іван Агатій, Заслужений журналіст України 

Фото: https://olyaviktorova77.wixsite.com/polina99/single-post/2015/12/06/