Мельничукова коса натрапила на бетон Файнера. 2

Розмова Василя Козьмика з професором Марком Файнером про його роботу на посаді завідувача кафедри будівництва та архітектури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

КОЗЬМИК: Пане Марку, я багато наслухався про Ваші митарства в Чернівецькому університеті від інших людей. Ректор на вершині своєї сумнівної слави часто повторює відомий вислів: «Собаки гавкають, а караван іде». Тепер, коли караван іде вже без Вас, розкажіть, будь ласка, що змусило Вас покинути посаду завідувача загальноуніверситетської кафедри будівництва та архітектури. Що відчуваєте Ви зараз?

 ФАЙНЕР: Насамперед відчуваю легкість від здійснення своєї давньої мрії про підготовку будівничих інженерів у Чернівцях, за допомогу в здійсненні якої щиро вдячний і Миколі Трохимовичу Федоруку, і ректорату, і колегам, з якими довелось працювати. Ще більше був би вдячний, якби вдалося організувати кафедру єврейської мови та літератури.

Але душа все-таки болить, адже вклав багато праці і серця. Болить тому, що відчуваю – там зріє величезний гнійник, так як професійних кадрів вищої кваліфікації немає і не скоро будуть. А всі намагання залучити на кафедру перспективну молодь рубались під корінь. Що ж, буду продовжувати почату справу на громадських засадах.

Щодо основних причин мого звільнення, то я їх не приховую, та й вони в університеті всім відомі – це байдужість і самоусунення від справи ректора Степана Васильовича Мельничука, печерне жло?бство його помічника та «шісток». Адже керівникові треба керувати, а не царювати середньовічними методами «смотрящіх», цепних псів, лакеїв, донощиків та «шісток».

 К: Читав коментарі в Інтернеті, і чутки різні ходять, є й неприємні, що нібито йде боротьба за посаду, славу, гроші.

 Ф: В мене все це є – і можу собі дозволити більше, ніж ректор і його прислуга, можу навіть не працювати, адже маю добру пенсію, дивіденди. Та й усі знають, що не давав згоду навіть на посаду завідувача, а погодився тільки для того, щоб ліцензували й акредитували напрямки «Будівництво» та «Архітектура»; тим більше, що за свою роботу перші два роки не отримував зарплату взагалі, а потім ще 2 роки мав по одній тисячі гривень на місяць, пізніше ж – 3,5 тисячі.

Щодо слави, то мені вона непотрібна (краще здоров’я), адже я відомий в Україні, у світі та в Чернівцях фахівець своєї справи. І гонорари за свої винаходи і праці отримую незрівнянні з зарплатою викладача вишу.

Та й, наскільки міг, приховував свою роботу в університеті від друзів і знайомих – було соромно.

 КОЗЬМИК: Корупція – це проблема не тільки університету, а взагалі нашої освіти. Але як з нею боротися?

 ФАЙНЕР: А з корупцією, в т. ч. в університеті, не треба боротися. Її не треба створювати недолугими законами, положеннями, наказами та вказівками.

От, наприклад, зробили добре діло з тестуванням, але залишили великі шпарини для продажу бюджетних місць підготовчими курсами, вступними іспитами після коледжу, в магістратуру, так званими «творчими конкурсами» тощо.

Не треба створювати також кумівські і родинні клани, закриту «бухгалтерію» для вступних іспитів та екзаменаційних сесій, плодити блат і хабарництво.

 КОЗЬМИК: Але на устах студентів і викладачів тільки й розмов про корупцію та хабарництво в університеті.

 ФАЙНЕР: Не думаю, що ректор бере хабарі, хоча за його прислугу не ручаюсь.

Факти ж корупції, що стосуються кафедри, яку очолював, то про них всі знають. І як мені як керівникові кафедри дивитися в очі студентам, коли найслабші опиняються в магістратурі, та й ще на бюджетних місцях, а сильніші за бортом? Як пояснити, чому на викладацьких посадах працюють люди, які не мають навіть базової будівельної чи архітектурної освіти та практичного досвіду роботи в будівництві? При цьому вони викладають не що-не?будь, а базові та спеціальні дисципліни, які пов’язані з ліцензуванням або допуском до робіт підвищеної небезпеки, і не молодшим спеціалістам чи бакалаврам, а студентам магістратури.

Як мені реагувати на те, що на викладацьку роботу (ніби немає Закону та Положення про посади у вищій школі) приймає помічник ректора (та й звільняє з посад), який на це офіційно не уповноважений та за своїм освітнім рівнем і відношенням до справи є дуже далеким від будівництва та архітектури. Не обговорюються ці питання ні на засіданні кафедри, ані з керівником. Про конкурс навіть мови немає.

Його постійне некомпетентне та напористе втручання у вступні іспити, екзаменаційну сесію, роботу Державної екзаменаційної комісії, дипломне проектування, рішення кафедри, навчальні плани тощо – чи є тут корупція? Думаю, що всі ознаки.

 КОЗЬМИК: На сайті університету написано про чотирьох докторів наук на Вашій кафедрі (нині факультеті). Хто вони?

 ФАЙНЕР: По-перше, не 4, а 8 докторів і професорів, серед яких визначні науковці – такі як, наприклад: лауреат Державної премії завідувач кафедри залізобетонних та кам'яних конструкцій Київського національного університету будівництва і архітектури Арнольд Якович Барашиков; завідувач кафедри технології будівельного виробництва, заслужений будівельник України Віталій Костянтинович Черненко; професор цього ж університету, заступник декана архітектурного факультету Людмила Георгіївна Бачинська; завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища Львівської політехніки професор Віктор Іванович Проскуряков; завідувач кафедри виробництва будівельних матеріалів і конструкцій Одеської державної академії будівництва і архітектури професор Валерій Миколайович Вировий…

У більшості своїй це мої давні друзі. Тобто формально за кадровим складом – це одна з найсильніших кафедр України. Але це тільки формально, тому що люди ці працюють за сумісництвом на 0,25 ставки і з’являються перед студентами щонайбільше один-два рази на рік на два-три дні, тобто «весільні генерали», які чесно відробляють свою зарплату, беручи двох-трьох дипломників магістратури.

А лекції із спецдисциплін читати нема кому, от і читають непрофесіонали та наші свіженькі випускники магістратури. Фактично ж сьогодні немає на факультеті жодного штатного доктора наук. Є тільки один штатний кандидат наук з архітектури. І головне, що нічого не робиться, щоб залучити до наукової діяльності наших найкращих випускників магістратури, фахівців з інших міст.

 КОЗЬМИК: Як Ви оцінюєте «славу» помічника ректора професора Ігоря Михайловича Фодчука, якого ректорат піарить як «фундатора» кафедри (факультету)?

 ФАЙНЕР: Хіба Ви не знаєте, що дуже часто нагороди отримують не бійці, які здобули перемогу, а базікала та штабні пацюки?

Щодо Фодчука, то я ціную його можливості передати на кафедру два десятки подарованих спонсорами комп’ютерів і здатність «вибити» в ректора приміщення (хоча перші 2 роки кафедра взагалі приміщення не мала, а наступні 2 роки орендувала комірку в політехнічному коледжі), організувати заміну підлоги в аудиторії та унітазів у туалеті, та й врешті-решт підписати папірці в Міністерстві. Звичайно ж, всю господарську роботу виконували люди за відповідну плату.

Я ж не рахую, хто скільки зробив, хто більше, а хто менше. Адже робимо ми спільну справу (хоча з різною метою). Та хіба ж можна порівнювати працю художника і композитора? Не можна, як і порівнювати канцелярську й господарську роботу з науковою, науково-методичною та створенням лабораторії, хоч уся ця робота однаково потрібна.

Що ж до його внеску в навчальний процес, то запевняю Вас, що за всі роки він не прочитав жодної лекції для студентів нашої кафедри, не розробив жодного навчального плану та робочої програми, жодної методички, не говорячи вже про навчальні посібники. Не розуміється він і в елементарних речах будівельної справи, адже за фахом він фізик і займається поверхневими явищами. Організовує ж проведення занять, як відомо, диспетчер, а викладачі виконують свою роботу.

Та й треба ще порівняти, що він більше зробив – добра чи шкоди, коли 5 років не давав мені повноцінно провести жодного засідання кафедри (або відміняв їх, або приходив і починав говорити одне й те ж, не даючи жодному викладачеві висловитись своєю (разом з «шістками»), м’яко кажучи, непедагогічною поведінкою, а якщо прямо, то жлобством). Втручався в навчальні плани, в дипломне проектування, відміняючи студентам теми, до яких вони готувалися і які частково навіть виконали...

Ігор Михайлович Фодчук, помічник ректора, та його прислуга відмінили запропоновану мною студентові тему дипломного архітектурно-будівельного проекту «Хімзавод» по тій причині, що студент – не хімік. А хіба для виконання дипломного проекту «Пологовий будинок» треба бути акушером-гінекологом?

На тій «підставі», що студент – не електрик, відмінили тему «Високовольтна ЛЕП».

Іншого студента, котрий говорив, що йому так сказав проектувати Файнер, облаяли і заявили, що їм «чхати на Файнера».

Ігор Михайлович не давав працювати ні мені, ні моїм колегам-науковцям. Забороняв лаборантам і викладачам виконувати без його вказівки мої завдання як завідувача кафедри. Тож підготовку всіх наочних матеріалів, навчальних планів, робочих програм, методичок і навчальних посібників (а виготовив я їх аж 7) мені доводилось виконувати на своїй фірмі своїм же коштом.

Він же після мене та рішення кафедри переробляв навчальне навантаження викладачів, замість мене самовільно підписувався майже на всіх документах, у тому числі заявах про прийняття на роботу та звільнення з роботи, рішеннях кафедри, дипломних проектах, документах про оплату праці викладачів і лаборантів, відрядженнях, у тім числі й за кордон.

А головне зло, яке вони зробили разом з ректором, – це те, що за 5 (а точніше 7) років не залучили на штатні посади жодного доктора чи кандидата наук за фахом (хоча бажаючих було не менше трьох). А замість них прийняли неосвічених «шестьорок». Не дали мені можливості працювати з найкращими студентами для підготовки їх в аспірантуру, не вклали в наукову діяльність кафедри жодної копійки, не придбали жодного навчального посібника, ні фахового журналу та й врешті-решт відбили у студентів віру в справедливість.

 КОЗЬМИК: Яка Ваша думка щодо створення факультету архітектури, будівництва та прикладного декоративного мистецтва?

 ФАЙНЕР: Створення факультету я підтримую, але дещо в іншому форматі. Адже вони звикли імітувати діяльність, не прикладаючи до справи ніяких зусиль. От створили заміною вивіски на існуючих матеріальній базі та викладачах Вижницького коледжу факультет. Те ж саме з загальноуніверситетською кафедрою будівництва та архітектури. Простіше за все змінити вивіску! Та фахівців вищої кваліфікації немає навіть на створення однієї кафедри, а на створеному факультеті тільки один штатний кандидат наук за напрямком «архітектура» на всі спеціальності.

Створюється посміховисько, коли факультет очолює фізик, який не має ані відповідної освіти, ані практичного досвіду. Адже декан – це не комерсант і не завгосп, а науковий керівник факультету, голова його вченої ради. А коли ще заступником декана з будівництва та архітектури призначається кандидат педагогічних наук з освітою вчителя малювання, коли на одній кафедрі поселилося все його сімейство в повному складі (включаючи сина-студента, але без тещі), то стає вже дуже сумно.

У такому форматі перспективи не бачу.

 КОЗЬМИК: І врешті-решт, віддавши університету 7 років життя, чи досягли Ви своєї мети?

 ФАЙНЕР: Звичайно, так, але не в повному обсязі. І заслуга в цьому всього колективу кафедри, включаючи навіть ректорських «смотрящих» і «шестьорок». Адже ми зробили три випуски бакалаврів і два випуски спеціалістів і магістрів. Наші студенти ставали переможцями міжнародних конкурсів, а більше половини магістерських робіт виконані на рівні експериментально-конструкторських розробок і заявок на винаходи. Буковина отримала давно очікуваних фахівців.

 КОЗЬМИК: Я чув про ексцес на випускному екзамені. Сфальшований протокол Ви не підписали?

 ФАЙНЕР: Ні, не підписав. Ледве витягнули їх на трійки.

 КОЗЬМИК: Документ з трійками ви підписали?

 ФАЙНЕР: Так, і всі члени комісії підписали. Однак у виписці, в дипломі, мабуть, інші оцінки, бо вони пройшли в магістратуру на бюджетні місця. Ці хлопці запущені. Як вони з будівельної механіки та інших точних дисциплін могли отримувати четвірки і п’ятірки? Тобто, якби вони раніше взялися, то найсильнішими не були б, але десь у серединці.

 КОЗЬМИК: Чи не хтось із них каже: «Я задачи не решаю. Я вопросы решаю»?

 ФАЙНЕР: Не знаю. Може. Про них багато говорили – група тож знає про них Вони й на заняття не ходили. Кажу студентам: «Скажіть їм, хай ходять на заняття, на консультації». «Марко Шикович, не хвилюйтесь. У них оцінки будуть кращі, ніж у нас. Забашляють!». Це ж студенти. Не можна так зневажати студентську думку.

Мене коробить, коли ми відмовляємо в прийомі (на законних підставах) дітям-сиротам як слабеньким, і в той же час такі ж слабенькі студенти проходять, причому на бюджетні місця.

Я не буду говорити про хабарі – я не бачив, але студенти говорять. Мабуть, диму без вогню не буває. А я їм усім казав: «Моментом здавайте кожного хабарника. Стукати – це погано, доносити – погано, але хабарник – це той, хто підриває основи державності і нищить вас морально. Це той випадок, коли здавайте їх пачками. Я вас тільки підтримаю».

Це ще з радянських часів. Треба викорінити.

 КОЗЬМИК: А якою була реакція Мельничука на засіданні кафедри? Ви його запросили чи він сам прийшов?

 ФАЙНЕР: Він сам прийшов. Ну, по-перше, такі питання треба вирішувати в робочому порядку. Якщо він керівник, то є питання, які не треба виносити на публічне обговорення. Він рішив показати, який він дотепний. Його рішення по моєму рапорту – отих двох, які непрофесіонали, які не можуть працювати на кафедрі, він призначає мені їх заступниками (назло?): «От я підписую наказ, що вони будуть вашими заступниками!». Та це був блеф. Я потім місяць ходив у відділ кадрів: «Покажіть наказ про моїх заступників. Я їм якусь роботу хоч доручу!».

Ректор вирішив оригінальничати замість того щоб поговорити. Тим більше, що я вороже не ставився до них. Один – механік. Кажу: «Ти механік – візьмеш нарисну геометрію». Бо читає людина, яка не має інженерної освіти. Хоч би взяв у студентів конспект і подивився, що вона там читає. Це взагалі жах. «Візьми «будівельну техніку» – ти ж механік». «Будівельну техніку» взагалі не читають. А він (з подачі Фодчука чи теж назло мені?) бере саме дисципліни підвищеної небезпеки: «спеціальні будівельні роботи» та «монтаж будівельних конструкцій». Та ще «планування міст» читають, не маючи ні будівельної, ні архітектурної освіти. Кажу їм: «Ви що, знущаєтесь над нашою спеціальністю?! Виходить, що людина з вулиці може читати такі дисципліни».

Степан Васильович усе це знав. Запрошував іноді мене: «Заходьте на каву, поговоримо». Один раз розповідав йому, другий раз… Поговоримо, а в нього очі пусті… Він не чує. Він не хоче чути.

 КОЗЬМИК: Ви подавали рапорти про що?

 ФАЙНЕР: Мова йшла про непрофесіоналізм викладачів. Мова йшла про нахабність. Грають ставками, гендлюють. Я не лізу туди. Але ж я не можу доручити викладання дисципліни неспеціалістові! І коли я підписую ці папери, кажу: «Це не так, це не так. Я це не підпишу. Зробіть так». Його «шестьорка» відповідає: «Марк Шикович, не вимахуйтесь, а підписуйте, що вам дають!».

Я спитав ректора: «Якби до Вас прийшов хтось із Вашого ректорату і сказав: «Не вимахуйтесь! Підписуйте, що вам дають!», – що б Ви сказали?». Степан Васильович відповів: «Я б сказав, що я не доганяю».

Я наполягав, щоб їх звільнили з роботи. Ну, в крайньому випадку, попередження чи догану з попередженням оголосити. Тобто, я дав йому можливість бути добрим ректором – завкафедрою наполягає на звільненні, а я от такий добрий – даю Вам тільки попередження чи догану з попередженням.

Але це їхні кадри. Студенти мені пояснювали, що це «касири» й «донощики».

 КОЗЬМИК: Шкода. Я пам’ятаю працьових, нормальних ... Та, видно, деградували, перестали поважати людей.

 ФАЙНЕР: Ігор Михайлович напористий. У нього бульдожа хватка, та мудрості немає. В молодості в нас усіх розуму не було, але коли доживаєш до сивини, то вже має трохи розуму додатися. А в нього хитрість додається. От хитрість з нього пре, а мудрості не вистачає. Якби він був мудрою людиною, навіть якби він цей генделик організував би – чого ти лізеш у професійні справи? Навіть власник не має права лізти у професійні справи, якби навіть він був власником. Якби він був мудрою людиною! В його роботі немає не тільки професіоналізму, а й системного підходу – повний сумбур.

Сказати, що ректор мудрий, теж не можу. Він мені нагадує Ющенка, котрого багато хто пам’ятає ще з Центробанку. Ми будували – потрібні були кредити. Жодного питання мої колеги з ним вирішити не могли. Почне демагогію, дві години протримає і нічого не вирішить. От ректор, мабуть, копія. Це характер.

КОЗЬМИК: Дежав'ю?!

У неприємному стані перебував я під час нашої розмови. Третирування  Вас, шановний Марку Шиковичу, до болю схоже з багаторічним нехтуванням, якому піддавали Митрополита Чернівецького і Буковинського Данила й інших богословів високого рівня, котрі відродили теологію в ЧНУ. Впливова група з ректорату й деканату ФТФ усунула Владику від підготовки теологів, зробивши генделик на ґрунті теології. В тій ганебній історії теж були свої «смотрящі» та «шестьорки».

Невже Резиденція Митрополита стала резиденцією злого духа?!.

 Газета «Відродження» №37 за 12 вересня і №38 за 19 вересня 2013 року