«Медики поволі отримують голос»: Ткачук Людмила Іванівна, представниця політичної сили «За майбутнє»

Ситуація з коронавірусом була індикатором неготовності нашої держави до таких масштабних і непередбачуваних ситуацій. Першими, хто прийняв на себе удар, стали лікарі. Стало зрозуміло, що в умовах загрози їхньому життю та здоров’ю, немає ефективної системи врегулювання захисту прав медиків. Про це зазначає Ткачук Людмила Іванівна, що репрезентує політичну силу «ЗА МАЙБУТНЄ».

Жінка має великий досвід роботи в медичній сфері. Після закінчення інституту пройшла всі сходинки професійного росту: була дільничною лікаркою-терапевткою, лікаркою стаціонару, згодом закінчила клінічну ординатуру при Чернівецькому медичному інституті, очолювала терапевтичне відділення Міської поліклініки № 1, 25 років була заступницею головного лікаря з поліклінічного розділу роботи Чернівецької обласної клінічної лікарні, 24 роки працювала спершу головною спеціалісткою, а згодом експерткою Департаменту охорони здоров’я з поліклінічної справи. Жінка стала заслуженою лікаркою України, має вищу кваліфікаційну категорію з охорони здоров’я та терапії. На її переконання, кожен спеціаліст, який прагне вносити зміни в певну сферу, повинен мати в ній досвід та володіти необхідними знаннями.

Про власне рішення йти в політику та вибір політичної сили Людмила Іванівна зазначає таке:

– Важливо ставити медицину на ноги, займатися різними організаційними моментами. Медичні заклади потребують матеріально-технічного забезпечення. Багато лікарів – професіонали, але без гідних умов їм важко. Чимало напрямків треба розвивати, керуючись при цьому чесністю та професійністю. Відчуваю в собі бажання працювати задля прийдешніх поколінь, аби їм було легше та комфортніше. Я приєдналася до партії «За майбутнє», бо знаю, що її формують фахівці, здатні провести злагоджену роботу й покращити життя буковинців.

Активістка вважає, що потрібно забезпечувати контроль за наданням якісної медичної допомоги, а ще – захищати професійні права медиків:

– Лікаря не повинні змушувати працювати в умовах, коли вони не можуть гарантувати збереження його здоров’я і життя. Зараз спостерігаємо високий рівень захворюваності серед медичного персоналу, який продовжує роботу через відчуття обов’язку і не зважає на небезпеку, мовлячи насамперед не про зарплати, а про захисні засоби. Однак людина має мотивуватися не тільки морально, а й матеріально.

Людмила Іванівна Ткачук говорить, що працівники сфери охорони здоров’я рідко бувають почутими. Тому, на її думку, приємно вражає приклад людей, що не побоялися відстоювати Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Садгора». Влада хоче зробити там притулок для жінок, які потерпають від насилля. На переконання активістки, необхідно подумати, як знайти фінансування й допомогти в обох ситуаціях, а не вирішувати щось одне за рахунок іншого.

Як лікарка з багаторічним досвідом пані Людмила наголошує на необхідності гласності в сфері охорони здоров’я:

– Медики помалу отримують голос. Посприяли цьому критична ситуація з Covid-19 та її медійна трансляція. Ще потрібно домогтися захисту прав лікарів!»