«Ліві» концерти у Харкові і присвоєні гонорари адміністратора (25 липня 1980 року помер Водимир Висоцький)

25 липня 1980 року помер Водимир Висоцький.

Та розмова, у якій Дмитро Панцир (на основному фото) хотів мене детальніше ознайомити про «ліві» гастролі Водоимира Висоцького у Харкові, ведення слідчих дій щодо цієї справи, то з з однієї, то з іншої причин відкладалась. Можливо тому, що Дмитро Тодорович, приїжджаючи на кілька днів у рідну Кам’янку, щоразу поспішав на чергові зустрічі із братами, блзькими знайомими, колегами-письменниками у Чернівцях. Але одного разу, наче щось відчуваючи попереду, передав мені кількак газет де він уже встиг розповісти харківським медійникам історію з Висоцьким. Ті часописи так і залишились у мне, бо у лютому 2013 року не стало і самого Дмитра Панцимра.

Тепер же, напередодні 35 річчя від дня смерті Володимира Висоцького, хочу навести деякі спогади Дмитра Тодоровича зі сторінок тих газет. А серед видань, що опублікували у 2006-2007 роках розповіді Дмитра Панцира були москвський «Труд», київська «Сегодня», харківські «Городская газета»,  „Mediapost” та «Газета по-харьковски». Слід зауважити, що окремі автори з цих часописів дещо фрівольно інтерпретували у своїх матеріалах, про що слідчать помітки на сторінках, зроблені рукою Дмитра Тодоровича. Однак, загалом у кожному матеріалі подавались правдиві факти концертів Володимира Висоцького. А суть їх була у тому, що ці виступи обернулись кримінальною справою, яку порушив слідчий Дмитро Панцир 26 червня 1979 року.

Принагідно нагадаю, що після закінчення Харківського юридичного інституту Дмитро Тодорович пройшов шлях від слідчого райвідділу — до першого заступника начальника слідчого управління УВС Харківської області.  У званні полковника у 1996 році звільнився з органів міліції, відтак 3 роки працював прокурором відділу по нагляду за законністтю в органах внутрішніх справ і податкової міліції Харкіської області. Був старшим радником юстиції, заслуженим юристом України. Ряд років на пенсії присвятив літературній творчості і став членом Національної спілки письменників України.

Так ось та кримінальна справа була порушена за ознаками статті 84 частина 3 КК УРСР за фактом крадіжки державних грошових коштів у Харківському театрі музичної комедії. Основою стали матеріали попередньої перевірки, що надійшли з відділу боротьби із розкраданням соціалістичної власності УВС м. Харкова. Цей відділ мав факти звинувачення щодо адміністратора Володимира Висоцького — Володимира Гольдмана, який за фіктивними документами здійснив розкрадання грошей на крупну суму у період гастролей Висоцького 27-30 травня 1978 року. Разом  із ним за договором повинні були виступати і артисти ВІА «Музики» Закарпатської філармонії.  Тоді склали відомість на отримання ними гонорару за завищенними розцінками і за підробленими, як підтвердила графологічна експертиза та самі музиканти, підписами. Ніхто незнає достеменно чи Гольдман віддавав гроші Висоцькому, але адміністратор  (раніше двічі засуджений) отримав три роки в’язниці згідно із вироком суду.

На запитання журналістки «Городской газеты» чи Дмитьро Панцир сам допитував Висоцького, слідчий відповів, що так, але він би назвав цей допит «діловою зустріччю». Під час відрядження Дмитра Тодоровича 16 ргрудня 1979 року і відбулась його зустріч із Володимиром Висоцьким у гримерній кімнаті Московського Театру на Таганці. Того дня артист щойно прилетів із Парижу. Розмова відбулась за годину до початку вистави. Актор на запитання слідчого  відповідав, накладаючи грим для виступу у ролі Гамлета. Відповіді Володимира Семеновича з приводу «лівих»  концертів  у Харкові Дмитро Панцир записував на бланку протоколу допиту у якості свідка. «Хлопці, - казав Висоцький,- та немає у мене грошей, бо я такий же трудяга, як і ви».

Прямуючи на сцену, артист запропонував слідчому подивитись виставу. Навіть повідомив, що в залі присутній начальник слідчого відділу МВС СРСР. Проте Дмитро Панцир разом із оперуповноваженим Віктором Доброскоком через надуману скромність відмовились від запрошення. І, як зізінався, журналістці Дмитро Тодорович, щиро пожалкував потім, що не подивився «Гамлета». Згодом ще й додав: «Я завжди поважав Висоцького, його пісні перевернули душу країни. І моя душа — не виняток».

Василь Гейніш.

На другому фото: пам'ятник Володимиру Висоцькому у Харкові.