Літературознавця Богдана Пастуха викинули з Львівського університету за боротьбу з корупцією. Інтелектуали вимагають "осушити болото"!
Насправді я цьому не здивована, бо корупція в Галичині була і в часи совка, ідеться саме про освітню сферу.
Про це на своїй сторінці у ФБ пише Роксана Харчук.
- Вона була така глибока, що Київ на цьому тлі виглядав забавкою: тут переважно розраховувалися послугами, дарували цукерки й духи, у Львові вже в часи совка на вступ до будь-якого закладу й на будь-який факультет була визначена такса в грошовому еквіваленті. Так що останньою в Україні освітня корупція буде подолана таки в Галичині. І Богдан Пастух залишиться в історії тим, хто з корупцією боровся не тільки на словах, а й на ділі. Звичайно, якби в університеті була дієва антикорупційна більшість -- все було б інакше.
Багато відомих людей стали на захист літературознавця.
- Bozhena Antonyak: Богдане, Bohdan Pastukh, Тарасе Taras Pastukh - підтримую! Це болото під назвою ЛНУ давно слід розорати й висушити. Тоді на його місці, може, щось і буде справжнє.
Oleksandra Koval: Я підтримую Богдана Bohdan Pastukh Керівництво ЛНУ мусить змінити свою політику і стиль або піти.
Anatoliy Dnistrovyi з Bohdan Pastukh: на жаль, український університет залишається токсичним середовищем
пригадую, в 90-х ми так по-богемному стібалися з цих недовідмерлих і хронічно хворих інституцій модерності - університетів, інститутів, поліклінік, буфетів, управлінь, спілок і жеків. але тепер мені взагалі не до стьобу: 25 років - це дистанція вже не для стьобу, а для дубини, якою треба гамселити.
здавалося, є доступ до таких-сяких інновацій, розуміння як "десь дуже добре" і "як може бути в нас". але болото поруч - ніде не ділося, воно під тиском нових віянь зайняло жорстку оборону й почало тверднути, мов камінь.
це, можливо, парадоксально звучить, але український університет сьогодні в гіршій цивілізаційній позиції (даруйте за цю кумедну метафору), ніж у 90-х: тоді був загальний ентузіазм, безпрецедентна енергія творчого і наукового пошуку на тлі тотальної соціальної дупи і безгрошів"я, голод за новими уявними світами.
а нині? нині в університетах є пластикові вікна, принтери, компи та інтернет, великі бюджети. але там і далі повзають пристаркуваті слимаки, які за старою звичкою вважають університет власним приватним підприємством і наближають до себе таких же безмовних слимачків, котрі не виділяються з загального слизу. це токсичне середовище - і всі здорові сили, рано чи пізно, звідти змушені будуть піти чи вже давно пішли. все покрите густим і смердючим слизом - пластикові вікна, меблі, комп"ютери, принтери, стіни, вікна, двері, морди неприступних секретарок.
п.с. Висловлюю солідарність Богданові Пастуху. Тримайся, друже! Можливо, покидання болота - це стане переломною подією, що відкриє нові можливості. Принаймні, у мене за останніх неповних два десятки років так вийшло кілька разів і я не шкодую 
:)
Ostap Slyvynsky: Скажу. Дещо винесу з власних коментів, дещо – з непростих роздумів останніх днів.
Навесні 2014 року у Львівському університеті виникла громадська ініціатива «Університетський майдан». Це вже потім вона перетворилася на досить суперечливу фб-спільноту (як, зрештою, і будь-яка фб-спільнота), а тоді, на початках, то була цілком реальна спільнота, яка ставила собі за мету сформулювати пропозиції реформ у різних галузях університетського життя. Деякі з тих пропозицій, якщо не помиляюся, були навіть враховані в новому законі про вищу освіту. Тільки в рідному університеті нам не вдалося зреформувати нічого, всі ініціативи успішно розбивалися об мур вченої ради. Частини тодішніх активістів уже нема в університеті. Але зараз я навіть не про те.
Nina Golovchenko: Шаную фаховість і мужність колеги, який публічно прокоментував проблеми свого університету і своє звільнення. Шаную тих Ваших колег і вдячних студентів, пане Bohdan Pastukh, які склали Вашій діяльності належну оцінку і висловилися на підтримку Вас. Так, світ широкий, і Ви знайдете свою нішу. Але сірості, совкам і жлобам в освіті, у вищій школі треба показати їхню "морду ліца". Борітеся! І перемагайте!
Taras Pastukh до Університетський майдан: Тепер і я хочу висловити кілька своїх міркувань, пов’язаних із звільненням Богдана Пастуха. Я також отримую повідомлення в приват із проханням роз’яснити ситуацію, сказати про те, що відбулося. Загалом люди розуміють, що сталося. Але дехто не хоче це сприймати, тому й просить ще раз все пояснити.
Справді, відбулося несправедливе звільнення доцента кафедри теорії літератури Богдана Пастуха. Несправедливе з огляду на його професійні досягнення (конкуренти мали значно меншу наукову активність), а також з огляду моральних принципів (людина, що виступає проти корупції, за академічні права і свободи, опиняється за межами університету). Все це зрозуміло. Незрозумілим, на перший погляд, є те, як таке могло статися? На 26 році незалежності, після Революції Гідності? Здавалося б, що вже старе не повернеться в наш суспільний простір, що ми пройшли лінію неповернення. Та ні, минуле повертається і дуже добре організовується. І що найгірше, ? успішно відшуковує своїх прибічників серед молоді. Так що тут подиву не має бути. Ну і ми всі пам’ятаємо, що після Революції (Гідності) цілком закономірно має бути проти-революція (Негідності). ?
Я приємно вражений тією реакцією, яку викликало це звільнення в людей. Вона є у дописах на ФБ, Богданові пишуть у приват і телефонують на стільниковий. Деякі працівники університету підходять і особисто висловлюють підтримку. Але найбільше я вражений реакцією студентів (і в цьому надія на майбутнє). Я казав, кажу і казатиму, що у нас є гідні люди, хоч їх і не так багато, як того хотілося б. Це й, зокрема, продемонструвало голосування на Вченій раді (9 проти 20-ти голосів).
Найголовніше питання: що робити далі? Юридично цю ситуацію вирішити неможливо. Все відбулося згідно із процедурою… Ця історія зі звільненням має огидний аморальний бік, так. Але юридично там все правильно. Не звернула Вчена рада увагу на голосування на кафедрі (4 голоси за Богдана, 2 – проти), ну то це її право, зрештою. Богдан вже шукає роботу. Так і має бути.
А тепер про моє, власне. Цілком очевидно, що я теж піду з ЛНУ. Вийду з відпустки і напишу заяву за власним бажанням. Це рішення продиктоване не емоційним поривом, воно вже протягом тривалого часу ферментувалося. Чому? Насамперед це я хочу пояснити своїм студентам, тим які ходили на мої пари і яким вони були цікавими. Я люблю повторювати Гайдеггера: “Молодь я люблю, і тільки вона є цікавою…” Мені це буде дуже важко вам пояснити, адже якщо ви вчитеся в ЛНУ, то так чи так маєте якісь ілюзії: “Може, все якось зміниться, може потім буде краще”. У мене тих ілюзій немає. Не буде, і не зміниться. Принаймні на філфаці в ЛНУ. Я ще раз повторю висловлену колись тезу, що вже для факультетської адміністрація і їхніх прибічників кучмівські часи не повернуться. Це так. Але ситуація гнитиме далі, аж поки не прийде до колапсу. Хоча це скоро не трапиться, бо ЛНУ – великий університет, він має значний запас міцності. А тепер найнеприємніше: як не сумно то визнати, на філологічному в ЛНУ робити нема чого. Це “мертва зона”. Порядні люди в університеті нічого не вирішують. Тому (наприклад, у магістратуру) йдіть кудись інше. УКУ, Могилянка, університети у Польщі, Німеччині. Як кому вдасться. Бо може статися так, як з однією моєю студенткою, що перейшла з іншої кафедри, аби я керував її роботою. Я керував рік. А тепер їй кажуть, що відтепер Ваш керівник не Т.Пастух, а інший викладач… І як їй чутися в такій ситуації?! Це означає не тільки інтриги адміністрації, але й те, що моя присутність на кафедрі давала комусь надію, що на філфаці щось нормальне може бути. А моє керівництво чиєюсь роботою, продовжу, автоматично означає перекриття магістрантові/магістрантці ходу в аспірантуру. До мене просилося чимало студентів на керування, я керував їхніми роботами, але не міг нічого нарадити опісля захисту, бо розумів, що далі їм дороги немає. Оце найстрашніше. Так що я своєю присутністю не хочу в людей створювати ілюзію. Це найголовніша причина. Крім того, я і Богдан обстоювали і обстоюємо одні цінності. Він більш жорстко, я більш пом’якшено. Якщо Вчена рада проголосувала за його виключення, то це вона проголосувала і за моє виключення теж.
Я свідомий того, що печальна ситуація не лише на філфаці в ЛНУ. Схожим чином (не пройшов конкурсу) звільняли і продовжують звільняти багатьох викладачів (як звільнили, скажімо, Ярослава Поліщука з університету Грінченка). Так що це системне ураження вищої освіти в Україні. Але для розумних і допитливих та працелюбних, на щастя, є альтернатива. Ідіть в нові університети, ті, які не уражені радянською і пострадянською системами. Зрозуміло, що там теж свої нюанси, але це все ж кращий варіант, аніж сьогодні залишатися там, де на першому плані підтримування владної вертикалі, лояльність до адміністрації, превалювання матеріальних зацікавленостей перед науковими. Це, зрештою, і відбувається без моїх звернень. Коли я питав своїх студентів на 4-му курсі, а що далі плануєте робити, то багато з розумних казало, що в магістратуру в ЛНУ ми не підемо. Але частина ще мала ілюзії і йшла... А ілюзії, як казав Мамардашвілі, це погано…
Шановні студенти, треба працювати в філології, треба розвивати дарований природою потенціал. Але це треба робити там, де вас підтримуватимуть і цінуватимуть.
Як писав поет, якого на початку 1970-х рр. вигнали з Львівського університету Франка:
Пробивайся, вибивайся ?
Ти побачиш прекрасний світ…
ДОВІДКОВО:
20 червня у мережі з’явилась інформація про те, що доцента кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Богдана Пастуха звільнили із займаної посади. Гал-інфо звернулось за коментарем до адміністрації університету.
Декан філологічного факультету доцент Святослав Пилипчук надав коментар з цього приводу:
«24 березня 2017 року вийшов наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка «Про оголошення конкурсу» за № 993, в якому відповідно до Закону України «Про вищу освіту», Статуту Університету та «Порядку проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Львівського національного університету імені Івана Франка» було оголошено конкурс на заміщення 2 вакантних посад доцента на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства. У § 2 наказу Ректора було зазначено, що заяви претендентів на ім’я ректора Університету та необхідні документи (про освіту, науковий ступінь, вчене звання, автобіографію, особовий листок із обліку кадрів, список друкованих праць, винаходів, публікацій) потрібно подавати через загальну канцелярію протягом місяця з дня публікації оголошення про конкурс у газеті «Високий замок».
28 березня у газеті «Високий замок» було опубліковане оголошення про конкурс. До 28 квітня (упродовж місяця) претенденти мали подати свої заяви. У загальну канцелярію надійшло 3 заяви. 11 квітня 2017 року було зареєстровано заяву Барабаш Мар’яни Маркіянівни, 12 квітня 2017 року було зареєстровано заяву Пастуха Богдана Васильовича, 19 квітня 2017 року було зареєстровано заяву Федорів Уляни Миколаївни.
Після завершення терміну подачі заяв усі документи було перевірено на відповідність вимогам та передано у деканат філологічного факультету. На нараді з завідувачами ці заяви було передано завідувачеві кафедри для розгляду на засіданні згідно з процедурою. Усі претенденти відповідно до пункту 3.5. положення про «Порядок проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Львівського національного університету імені Івана Франка» прочитали відкриту лекцію у присутності науково-педагогічних працівників кафедри. 8 червня 2017 року відбулося засідання кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства (про що засвідчує витяг з протоколу № 14 засідання кафедри), на якому розглянули кандидатури претендентів на 2 доцентські ставки.
14 червня 2017 року відбулося засідання Вченої ради філологічного факультету (засідання було правочинним, оскільки із 35 членів вченої ради зареєструвалося 32). Першим пунктом порядку денного засідання Вченої ради був розгляд питання конкурсних справ. Завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства проф. Ільницький Микола Миколайович представив кандидатури претендентів та ознайомив членів вченої ради філологічного факультету з результатами голосування на кафедрі: Федорів Уляна Миколаївна – За - 7, Проти - 0, Утрималося – 0; Пастух Богдан Васильович – За – 4 (з цих чотирьох голосів один Пастуха Богдана Васильовича), Проти - 2, Утрималося – 1; Барабаш Мар’яна Маркіянівна – За – 2 (Барабаш Мар’яна Маркіянівна не мала права голосувати), Проти - 4, Утрималося - 1. Після того, як завідувач представив кандидатури, відбулося обговорення.
За результатами обговорення члени вченої ради одноголосно підтримали пропозицію внести кандидатури усіх претендентів у бюлетень для таємного голосування, бо відповідно до пункту 3.1. положення про «Порядок проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Львівського національного університету імені Івана Франка» вчена рада факультету обирає доцентів таємним голосуванням строком до 5 років. Відбулося таємне голосування (за відомістю роздачі бюлетенів у голосуванні взяв участь 31 член вченої ради), результати якого оголосила голова лічильної комісії проф. Татаренко Алла Леонідівна. Результати голосування (їх підкріплено протоколами лічильної комісії): Федорів Уляна Миколаївна – За - 27, Проти - 1, Недійсних бюлетенів - 3; Барабаш Мар’яна Маркіянівна – За - 20, Проти - 8, Недійсних бюлетенів - 3; Пастух Богдан Васильович – За - 9, Проти - 19, Недійсних бюлетенів – 3.
Оскільки відповідно до пункту 4.2. згаданого положення «претендент на відповідну посаду вважається обраним, якщо за його кандидатуру проголосувало більше половини від присутніх на засіданні вченої ради факультету», то вчена рада філологічного факультету за результатами таємного голосування обрала на 2 посади доцентів кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Федорів Уляну Миколаївну та Барабаш Мар’яну Маркіянівну. Жодних скарг на проведення засідання вченої ради філологічного факультету не надходило. 15 червня 2017 року Пастух Богдан Васильович звернувся із заявою на ім’я ректора Університету із проханням надати йому відпустку та звільнити в останній день відпустки.
Конкурси на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників є обов’язковим, законодавчо закріпленим елементом університетського життя. Це своєрідний п’ятирічний звіт працівника про свій внесок у розвиток факультету. Такими конкурсами ми засвідчуємо демократизм і відкритість, коли кожен за умови підтвердження свого високого фахового рівня може претендувати на будь-яку посаду і коли кожен може переконати факультетську спільноту (до вченої ради факультету входять представники усіх кафедр та органів студентського самоврядування), що гідний представляти її інтереси на усіх рівнях», – пояснив Святослав Пилипчук.
«Коментування теми хабарництва, про яку неодноразово, обравши для себе найвигіднішу позицію правдоборця, стверджує Богдан Пастух, справа вельми невдячна, бо так, чи інакше опинишся у програшній ролі того, хто виправдовується. Тому лише цитата класика:
«З часів прапрадіда Гомера
аж до сьогоднішнього дня
немає кращого гримера,
ніж добросовісна брехня», – додав декан філологічного факультету.
