Костянтин Горячко: «На лавці пенсіонера всидіти не зможу»

Інтерв’ю на порозі прощання

Розмова кореспондента «Нового дня» із тепер уже екс-селищним головою Костянтином Горячком (на виборах 25 жовтня 2015 року переміг його опонент — Григорій Ванзуряк).

—        Відчуваю, що прощатись із колективом, полишати обов’язки, на виконання яких пішло цілих 10 років життя, Вам буде нелегко. Чи, можливо, Костянтине Івановичу, маєте якісь особливі думки з цього приводу?

—        Полишати обов’язки не важко. Проте, справді важко прощатись із прекрасним та дружним колективом, який працював професійно, на рівні сучасних вимог. Я щиро вдячний кожному, хто серцем вболівав за роботу, разом зі мною прагнув сприяти розквіту нашого селища.

—        Навздогін ще таке запитання: у Вас є моральне задоволення від того, що вдалося зробити для Глибоки, її громадян за час керівництва селищною радою? Втім, оті 10 років, мабуть, далеко не завжди стелились дорогою троянд. Дорікає душу сумління від власних допущених помилок, недопрацювань?

—        Так, я маю моральне задоволення від того, що вдалося зробити. Мені не соромно дивитись у вічі глибочанам.  Як на мене, вдалося немало, хоча і не стану про це повторювати. Нагадаю лише те, що у 2008 році Глибока посіла третє місце у Всеукраїнському конкурсі «Населений пункт найкращого благоустрою та правопорядку.» Сподіваюсь, що таке визнання про щось говорить…

—        Власне, так чи інакше, незабаром Ви складатимете повноваження і передавати їх новообраному очільнику об’єднаної територіальної громади, до якої ввійшли окрім Глибоки також Михайлівка та Червона Діброва. Скажіть, будь ласка, чистосердечно потиснете руку Григорію Степановичу? Що побажаєте йому і новому депутатському складу ради?

—        На мою думку, вибори 25 жовтня пройшли чесно і прозоро. Повірте, я людина вихована, а тому щиро потисну руку своєму наступнику і побажаю йому, як і новообраним депутатам, у примноженні здобутків об’єднаної територіальної громади. Глибока, зокрема, нехай якомога швидше стане населеним пунктом європейського зразка.

—        Насамкінець зізнайтесь: маєте намір відтепер відпочивати на лавці пенсіонера, або ще є певні інші плани?

—        Відверто кажучи, за складом свого характеру не зможу тихо й спокійно всидіти на лавці пенсіонера. Чим стану далі займатись? Ще остаточно не вирішив.

—        Дякую за розмову. Нехай Вам щастить!

Вів розмову Василь ГЕЙНІШ.

Фото Петра Митранюка.