Коли Чернівці стануть містом, де час не вимірюватимуть від ремонту до ремонту дороги
Ризикну припустити, що після висадки дерев на вулиці Івана Богуна, і після того, як вони там приймуться і зазеленіють, ця зруйнована у минулому, як колись за часів її патрона і після нього самого Україна, перетвориться на одну з найкрасивіших магістралей у Чернівцях. І цим напрямком вже не соромно буде вести туристів до архітектурної перлини старого місті - колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації.
Нинішній новий вигляд вулиці Івана Богуна (і яким же прекрасним і достойним ім'ям її названо!) живо викликав у пам'яті образ іншої чернівецької вулиці, яка колись перебувала у ще гіршій руїні.
Так склалося, що більшу частину дитинства і юності до середмістя я піднімався вулицею Київською, долаючи доволі круту гірку до наукової бібліотеки і театру по кілька разів на день. Хоча, бувало, що до міста, як ми казали тоді, потрапляли також вулицями Гастелло й Нагірною. Однак стан Київської ніколи не йшов у жодне порівняння зі станом вулиці Гастелло, в яку переходила колишня Щербакова (хто такий Щербаков не знав і не знаю, на щастя тепер це вже вулиця імені художника Дзержика). Часом здавалося, що здолати Гастелло, яка виводила на задвірки універмагу "Рязань" і далі через вулицю Зої Космодем'янської вела у мій дитсадок, можна було тільки на танку.
У те, що Гастелло можна відремонтувати, переконаний не вірив ніхто. Надто великими були ями, які скрізь на ній зяяли, так наче одну з них своїм літаком вищербив сам фейковий Гастелло.
Але диво трапилося! Так, як тепер із вулицею Богуна. Не пригадаю точної дати події, але досі пам'ятаю враження від неї. Коли тодішній міський голова Федорук представив журналістам неймовірне диво: відремонтовану фірмою "Зірка" вулицю Гастелло. (Бачите, пам'ять зберегла навіть назву фірми-підрядника, хоча з тих пір минуло добрих 15-20 років).
Може, бодай наші нащадки житимуть у місті, де ремонт дороги стане настільки банальною справою, що його мешканці не вимірюватимуть час від ремонту до ремонту чергової руїни, між якими минатимуть десятиліття. Наче в якомусь середньовіччі, від руйнівної повені до землетрусу, якого не пам'ятають старожили.
Принаймні, це не так вражатиме їхню уяву, щоб ці події варто було взагалі пам'ятати :)
Юрій Чорней
