Книжка, як ознака розкоші: стало відомо, за якої умови у Чернівцях розширюватиметься "коло Бредбері"
Не знаю, кого як, а мене поширена Українським інститутом книги чомусь саме сьогодні, у Всесвітній день читання, інформація про те, що у житті 88% українців немає місця бібліотечним книгам зовсім не засмутила. Навпаки! Пророкую найближчим часом небачене досі зростанні кількості відвідувачів публічних бібліотек.
Щоправда за однієї важливої умови: всі без винятку друкарські новинки вітчизняних видавництв за останні кілька років обов’язково мають потрапити на бібліотечні полиці. І читач піде за ними.
По-перше, за всіх часів та в усіх поколіннях обов’язково набереться певна критична маса людей, які прагнутимуть друкованого слова. Причому усіх можливих жанрів. Це головна і неодмінна умова, чому попит на бібліотечну книжку зростатиме.
І, по-друге, книжка в Україні, які і скрізь у цивілізованому світі, нарешті стає недоступною у фінансовому плані розкішшю для переважної більшості мешканців. Вкотре пересвідчився у цьому перед пресконференцією Чернівецького міського голови.
Дорогою на зустріч із мером скористався нагодою, бо нечасто буваю у цьому районі, щоб відвідати книгарню на вулиці Франка. Магазин приємно вразив книжковим різноманіттям і недоступними цінами. А це якраз ті дві умови, які у разі появи цих новинок в бібліотеках, приведуть туди читачів.
Звісно, я не володію якимись абсолютними цифрами, але навряд чи у колі мого спілкування багато знайдеться людей, які легко викладуть понад сім сотень гривень, наприклад, за роман «Ґольдштайн» — третій з детективного циклу про комісара Рата, які лягли в основу популярного серіалу «Вавилон—Берлін».
Але ті, хто раніше придбав перші дві книги за ще довоєнними цінами, звісно захочуть прочитати наступні. А оскільки відірвати зайвих сім сотень від куцого бюджету проблематично, доведеться читати новинку і бібліотеці. І так по кожній книжковій позиції.
Як великий шанувальник творчості геніального американського письменника Рея Бредбері, не можу не згадати про роль, яку саме бібліотеки відіграли у його житті. Не маючи коштів для плати за навчання у коледжі, необхідні знання Бредбері здобув у публічних бібліотеках.
З поправкою на новітні технології, нині таку освіту зовсім не обов’язково здобувати через посередництво тільки паперових книг, проте все одно має бути місце, де спраглі знань новітні послідовники Бредбері отримають доступ до такої скарбниці знань. Саме тому бібліотеки мають перетворитися на своєрідні освітні центри, де читачі не тільки отримуватимуть доступ до книг, але також допомогу від тих, хто проведе їх у складний світ пізнання.
Щоправда, усе це стане можливим в Україні, якщо справжню вагу для досягнення життєвого успіху тут матимуть реальні навички і знання, а не кумівство, непотизм, політична корупція і квотний розподіл посад.
Чи бачу я бодай натяк на появу такої тенденції? Якщо чесно, то поки ніщо на неї не вказує. Але з певних пір я оптиміст. До того ж, не увесь світ, що у Чернівцях!
Юрій ЧОРНЕЙ
