Карбонові "зайці"
Заливаючи в чайник значно більшу кількість води, ніж це необхідно для заварювання конкретних чашки або двох чаю чи кави, що їх ранком, в обід чи на вечерю плануєте випити, – ви тим самим опосередковано вбиваєте планету.
Нехай це дещо перебільшений, але загалом правильний образ негативного впливу цивілізації на довкілля. Адже ця звична для нас щоденна процедура справді супроводжується додатковим виділенням вуглекислого газу в атмосферу. Усе б нічого, якби наш вплив на довкілля справді обмежився тільки неправильно звареним чаєм - вивільненням викопного вуглецю (кам'яне вугілля, газ чи нафта) або марнуванням електроенергії, використаних під час нагрівання зайвої кількості води. Тоді природи справді вистачило б на довше. Врешті навіть дихаючи, люди, тварини, мікроорганізми, а вночі і рослини забруднюють довкілля, бо замість кисню повертають в атмосферу вуглекислий газ, – пояснюють науковці кафедри екології та біомоніторингу ЧНУ ім. Ю.Федьковича. Але це природний процес, який регулюється співвідношенням людей, тварин, мікроорганізмів і рослин на планеті.
А якщо до цього додати викинуті в повітря гази карбону (двоокису вуглецю CO2) під час виробництва електроенергії, інших видів людської діяльності? (Спалення викопного карбону, умовно кажучи, і збільшення через це об'ємів вуглекислого газу в атмосфері не входило в плани Землі. Відповідно відреагувати на нього збільшенням кількості дерев вона не встигла). Особливо на фоні тотального знищення лісів, яке порушує хиткий баланс не на користь рослин. Накопичуючись в атмосфері, це саме вуглекислота (CO2) з супутніми газами створює ту плівку, яка до поверхні Землі сонячні промені ще пропускає, а ось назад, даруйте, ні. Звідси – парниковий ефект, який вже підвищив загальну температуру на Землі на 1 – 2 градуси за Цельсієм. Вуглекислоту поглинає холодна вода, а де її брати, якщо лід вже навіть на полюсах тане? Ото ж бо й воно.
Починаючи з 80-х років минулого століття, сумарний вплив людини на біосферу почав перевищувати її здатність до саморегуляції та відтворення ресурсів. ("Екологічний слід" – поняття умовне, що відображає споживання людиною ресурсів біосфери). Щоб задовольняти постійно зростаючі потреби людини, можливостей однієї Землі вже замало. Очевидно, що здатність планети до самовідновлення, на якій людина наслідила, наче пес брудними лапами на кухні, незабаром буде остаточно вичерпано.
Відтак проїхатися на Землі фактично "зайцем", під час фантастичного лету планети у безмежних просторах Всесвіту разом з усіма нашими проблемами і сподіваннями, не вдасться жодній живій істоті. За наше перебування на ній Земля все одно змусить заплатити сповна: якщо не сучасників, то вже наших нащадків – і то найближчих – точно. Врешті це саме від усвідомлення цієї – загалом малопопулярної з точки зору обивательських інтересів істини – залежить виживання виду homo sapiens.
Мільйонери з бідняками дихають одним повітрям
Політичні катаклізми 90-х, наступний обвал економіки надовго змінили пріоритети державного фінансування. Народжена у муках вітчизняна буржуазія теж не надто швидко прийшла до усвідомлення того, що мільйонери з бідняками часто дихають одним повітрям, пропускаючи через власні легені до 25 кілограмів повітря на добу.
Хоча де-де, а у Чернівцях з атмосферним повітрям мали би бути, як кажуть, на "Ви" і пошепки. Бо яке ще з українських міст, окрім нашого, удостоїлося свого часу сумного порівняння із самим Чорнобилем. Пригадуєте, як наприкінці 80-х з уст в уста передавалася плітка, що на вітчизняних курортах вихідцям зі столиці Буковини, так само як і чорнобильцям, через гучномовець нібито постійно нагадують про небезпеку довго перебувати на відкритому сонці. А все через сумнозвісну алопецію. І хоча джерело, що спричинило захворювання чернівецьких дітей, достеменно встановлено так і не було, доведеним можна вважати інший факт: отруїлися вони саме шкідливими речовинами, які вдихали разом з повітрям. Подейкували навіть, що саме через малий зріст дітям дісталося значно більше тих таки отруйних викидів з вихлопних труб автомобілів, ніж їхнім дещо вищим батькам.
Дякувати Богові, економічний спад врегулював питання без втручання з боку держави й чиновників. За понад три десятиліття функціонування в Чернівцях двох стаціонарних постів спостереження за забрудненням атмосферного повітря, встановлених за адресами вул. Заводська, 34 (район заводу теплоізоляційних матеріалів) та вул. Головна, 265а (район ВАТ "Електронмаш"), тут відібрали та проаналізували 320 тисяч проб з подальшим визначенням вмісту основних домішок атмосферного повітря, а саме: пилу (завислі речовини), двоокису сірки, окису вуглецю, двоокису азоту і специфічних речовин, таких як окис азоту, фенол, фтористий і хлористий водень, формальдегіди. Третій пост у Чернівцях відкрили лише 2009 року на території спортивно-оздоровчої установи "Буковина" (вул. О.Гузар, 1).
Саме з початку 90-х статистика фіксує поступове зменшення шкідливих викидів та діоксиду вуглецю в атмосферне повітря на теренах Чернівецької області. Якщо у 1990-1991 роках їх обсяги коливалися у межах 133-115 тисяч тонн, то вже у 1998 році цей показник скоротився до неповних 20 тисяч тонн. До слова, це найменший зафіксований за майже два останніх десятиліття спостережень рівень викидів в атмосферу шкідливих речовин.
З 1999 по 2006 роки викиди шкідливих речовин в атмосферу Чернівецької області коливалися у межах 32-38 тисяч тонн. Натомість у 2007-2008 роках їх кількість знову почала зростати й склала відповідно майже 46 та 43 тисячі тонн. А якщо до цього букета з металів та їхніх сполук, метану, неметанових летких органічних сполук, оксиду вуглецю, діоксиду та інших сполук сірки, сполук азоту, в тому числі оксиду азоту, речовин у вигляді твердих суспендованих частинок додати ще й викиди діоксиду вуглецю (CO2) – 734 тисячі тонн у 2007-му та майже 700 у 2008-му, які обчислюються окремо, то картина виявиться вже зовсім невтішною.
З-поміж стаціонарних підприємств офіційно викиди в атмосферу на Буковині здійснюють лише 109 з них, майже половина яких розташовані у Чернівцях. Упродовж 2014 р. усіма ними разом викинуто в повітря 2,5 тисячі тонн забруднюючих речовин. Основними забруднювачами атмосфери серед них є підприємства переробної промисловості, які викидають в повітря найбільше. В середньому по області одним підприємством було викинуто по 23 т шкідливих речовин.
У структурі викинутих забруднюючих речовин найбільшу частку займали речовини у вигляді суспендованих твердих частинок – 688 т, оксид вуглецю – 576 т та неметанові леткі органічні сполуки – 433 т. Крім того, в атмосферне повітря було викинуто 137,0 тис. т діоксиду вуглецю, - повідомили у Головному управлінні статистики Чернівецької області. Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення в розрахунку на 1 км2 території області склала 307 кг шкідливих речовин (у 2013р. – 338 кг). У розрахунку на одну особу населення області в середньому припадало 2,7 кг забруднюючих речовин (у 2013р. – 3,0 кг).
Хоча начальник Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Тетяна Негадайлова належить до групи оптимістів в питанні СО2. Відтак твердо переконана: справжні причини глобального потепління не залежать від волі людини. До того ж, якщо проаналізувати показники СО2 в Чернівцях, то у нас вони хоча час від часу й коливаються, проте небезпечних значень в середньому не досягають.
Щоправда, це аж ніяк не значить, що людям не треба робити усе від них залежне для зменшення негативного впливу на середовище власного існування. Особливо з огляду на близькість Чернівецької області до кордонів ЄС, пояснив посадовець Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області, де запроваджено більш жорсткі нормативи для визначення забрудненості повітря. Відтак незалежно від того, чи справді людина своєю діяльністю справляє незворотний вплив на природу, чи ні, стежити за станом атмосфери потрібно постійно. Адже від показників фонового стану повітря, врешті-решт, залежать навіть дозволи на відкриття в місті нових підприємств.
Порівнювати стан забруднення атмосфери на Буковині з промислово розвинутими Дніпропетровською чи Донецькою областями справді не випадає. У нас забруднення, звісно, є значно меншим. Проте це аж ніяк не означає, що область не позбавлена специфічних видів забруднення. Постійною тривогою для Чернівців, наприклад, стали викиди в атмосферу фенолу, формальдегідів. Траплялося, що концентрація останнього вдвічі перевищували гранично допустимі норми. Наслідком цього є не тільки алергічна реакція живих організмів на забруднене середовище власного існування, але й збільшення кількості онкопатологій.
Головний підозрюваний
В умовах фактичної зупинки великих промислових підприємств на Буковині статус головного підозрюваного у справі про основного забруднювача повітря (на 90 – 95 відсотків), яким ми усі дихаємо, справедливо перекочував до автотранспорту. Левову частку шкідливих викидів в атмосферне повітря, як з'ясували дослідження, справді дають саме пересувні джерела забруднення: автомобільний, залізничний, авіаційний і навіть водний транспорт, а також виробнича техніка. Щоб пересвідчитися у справедливості підозр, зовсім не обов'язково вдаватися до статистики. Для цього досить лише у так званий "час пік" прогулятися уздовж основних автомагістралей міста. Де, до слова, немає жодного підземного переходу, в якому від газів могли б сховатися люди.
Квола спроба створити кілька велосипедних стоянок у Чернівцях, звісно, похвальна. Проте жодного реального впливу на ситуацію в місті насправді не має. Одна з таких стоянок, до слова, розташована на вулиці Гоголя, не витримала й тижня. Чи то всюдисущі місцеві вандали доклали руки, чи просто через виробничий брак, але зварена з металевих трубок конструкція тривалий час пролежала зламаною на бруківці.
Запруджені велетенською кількістю автомобілів (часто звезених з усіх можливих автокладовищ Європи) дороги, а ще більше продукти їхньої життєдіяльності, краще за будь-які цифри засвідчують очевидне. Хоча й цифри, звісно, також існують. В одних лише Чернівцях на тисячу мешканців припадає 200 легкових автомобілів, що є одним з найвищих показників в Україні, а за даними ДАІ офіційно зареєстровано від 50 до 70 тисяч транспортних засобів (в області – всі 140 тисяч). Екологи запевняють, що 50 тисяч авто на дорогах – це 190 тисяч (!) тонн двоокису карбону в повітря! Але не тільки CO2, а ще окисів сірки, азоту, CO, просто сажі. Для людини – це часто вирок у вигляді раку легенів, астми, захворювань дихальних шляхів тощо.
Це серйозна і комплексна проблема, яка вимагає правильної організації руху транспорту на магістралях області, зменшення кількості зупинок тощо. Переповненість автомобілями тих таки Чернівців, де довжина пробігу між світлофорами часто менша за півкілометра, а середня швидкість руху становить від 12 до 20 км/год, призводить до їх частої зупинки. Звідси прямий шлях до збільшення витрат бензину, а з ним – шкідливих викидів в атмосферу. Необхідність постійно пригальмовувати сприяє стиранню шин, внаслідок чого перетворена на пил гума рясно проникає у наші з вами легені. Тож чи варто після цього всього дивуватися, що від 80 до 90 відсотків присутності оксиду вуглецю, формальдегіду і далі по всьому списку у чернівецькому повітрі забезпечує саме автотранспорт?
А ще ж є дрібнодисперсний пил від неправильно організованих будівельних робіт, який у нас не вимірюється і не скоро буде вимірюватися, проте здатний глибоко проникати в органи дихання з усіх набором "подарунків", здатних на ньому адсорбуватися? Навіть на будівництві у Чернівцях захисні сітки усе ще рідкість, а що вже казати про райони області. А якщо на все перелічене накласти осінню посуху, підвищену здатність буковинських грунтів до пилоутворення, один із найвищих у країні рівнів автомобілізації, постійні проблеми з миттям чернівецьких вулиць, цілковиту неготовність контролюючих органів (ні технічно, ні методично) протистояти цьому, то чи випадає дивуватися короткій тривалості життя буковинців?
Побутові "дрібниці", які додають тисячі тонн парникового газу
Проте списувати все винятково на техніку, як запевняє доцент кафедри екології та біомоніторингу ЧНУ ім. Ю.Федьковича Богдан Том'юк, також не слід. І справа тут не в тому, що кожний автомобіль, що убиває атмосферу, має конкретного власника. (Справжнім злочином, до слова, з точки зору екології, є ситуація, коли автомобілем користується тільки одна людина – водій. Якщо дістатися кудись без машини ну, точно вже не можна, то слід її бодай набивати по саму зав'язку). Згадайте, як самі зазвичай проводите день. І тоді неправильно зварені кава чи чай, або дорога на роботу в автомобілі замість громадського транспорту, здадуться лише квіточками.
У стосунках з планетою, виявляється, найменші побутові дрібниці теж мають значення. Екологи завжди залюбки допоможуть охочим визначити власний негативний вплив на довкілля за допомогою так званого вуглецевого (карбонового) калькулятора, що визначає скільки CO2 виділяється в атмосферу в результаті певних дій. А відтак підібрати карбонову дієту... Зазвичай, для початку пропонують оцінити квартиру чи будинок, в якому живете, загальну кількість мешканців, варіанти їх електро– та теплозабезпечення, найхарактерніший спосіб пересування, особливості харчування і навіть звички при дотриманні правил особистої гігієни, поводження з відходами тощо. Врешті, відповіді на усі ці питання і дозволяють вирахувати ваш особистий вплив на середовище власного існування. Те, що він навіть у найсприятливішому разі все одно негативний – аксіома. Відтак єдине, що людині під силу, це лише мінімізувати його. І тут саме час згадати про кип'ятіння води для заварювання чаю. І не тільки...
Значно полегшити свій особистий карбоновий слід, як з'ясовується, допоможе дотримання найпростіших правил. Жити за якими, до слова, не тільки не складно, але й, що особливо важливо, економічно вигідно. Про користь для планети годі й казати. Досить накрити каструлю кришкою, не вмикати плитку заздалегідь, просто варити яйця в меншій кількості води, і зменшення негативного впливу на довкілля – гарантоване. А ще приймати душ замість ванни, посуд мити не стічною водою, а бодай заткнувши раковину корком. Усе це дозволяє економити тисячі літрів води. (Посудомийні машини, які заощаджують до 8 тисяч (!) літрів води на рік, більшості українців поки що не по кишені). Оптимальною для активної життєдіяльності, наприклад, є температура повітря в приміщенні – 19 градусів за Цельсієм, при сидячій роботі чи під час сну – 21 – 22 градуси. Тому перегрівати оселю чи офіс понад цю оптимальну норму – злочин проти планети. Те саме можна сказати про одноразові кулькові ручки, які екологи радять заміняти багаторазовими, надрукований на принтері лише з одного боку сторінки та ще й набраний з великими полями через півтора інтервали текст, не витягнутий з розетки зарядний пристрій мобільного телефону... Дрібниці? Проте саме через ці "дрібниці" до викинутого у повітря промисловістю та транспортом додаються тисячі й навіть мільйони тонн парникового газу.
І ще раз про одноразові поліетиленові пакети
Те, що ми їмо і де купуємо, теж має значення. У 2014 р. як, наприклад, середньостатистичний мешканець області спожив 45 кг м’яса та м’ясних продуктів, 250 кг молока та молочних продуктів, 308 яєць, 116 кг хлібних продуктів, 172 кг овочів, 148 кг картоплі, 55 кг плодів, ягід та винограду, 36 кг цукру, 13 кг олії та 9 кг риби.
У екологів до цього переліку кілька вимог – усе має бути натуральним, а не напівфабрикатом, вирощеним чи виробленим місцевим товаровиробником (так ближче везти, а значить менше шкоди повітрю), купленим у місці, куди можна дістатися пішки. Бажано в кількості, яку реально можна з'їсти, щоб потім не довелося викидати. Споживання м'яса можна зменшити, а рибу купувати тільки ту, яку легально виловлено. І головне – не загортати це все у всюдисущі одноразові поліетиленові пакети. Якщо вже без них не можна, то бодай використовувати їх треба по кілька разів, не викидати, а здавати на утилізацію. (Природна переробка деяких видів сміття триває від кількох тижнів – апельсинова чи бананова шкірка – до мільйона років – скляна пляшка).
Щоправда, в умовах вітчизняних реалій робити ставку на місцеві сезонні продукти не завжди випадає. Спробуй купи щось місцеве, якщо переробкою того ж молока, виробництвом твердих та розсільних сирів, сметани, масла в області, наприклад, займається чи не єдине підприємство. Зрозуміти, коли цитрусові до нас везуть з Іспанії, Греції, Марокко, Південної Африки і Ізраїлю, а арахіс – з Польщі, ще можна. Але чому буковинці мають споживати помідори, що надходять з Туреччини, Іспанії, Польщі, Марокко, Франції, Нідерландів, кондитерські вироби з цукру без вмісту какао – з Туреччини, Словенії, Італії, Румунії, огірки – з Туреччини, а шоколад та інші готові харчові продукти з вмістом какао – з Туреччини, Польщі, Італії, Румунії, – пояснити значно складніше.
Хоча не буває лиха без добра. Ось дехто, скажімо, нарікає, що в Чернівцях скасували авіарейси до Києва. А для екології – це благо. Для зменшення карбонового сліду людям взагалі пропонують максимально відмовитися від авіаційних перельотів на близькі відстані, відпочивати вдома, а не за морями. Відтак, через невиконану обіцянку чиновників відновити авіаційне сполучення Чернівців з Києвом планета лише виграє. І так, до слова, в усьому.
Рівень екологічної свідомості буковинців, як і українців загалом, можливо, й відстає від європейського. Проте тільки тут життя штовхає всіх до правильних з точки зору інтересів планети кроків. Це десь у Європі воду економлять свідомо, у нас стимули – надійніші. Відтак зібраною у ванні після купання водою пенсіонери зливають унітази не з турботи про Землю, а через малі пенсії. Низький рівень доходів більшості буковинців і високі ціни на газ, теж, виявляється, запорука виживання планети. Бо як інакше змусиш людей, які на зароблені у Європі гроші будують хороми, потім тулитися в малій кухні всієї родиною, що її єдину опалюють взимку?
Словом, буковинцям сам Бог велів бути піонерами у справі зменшення "карбонового сліду". Це не тільки шляхетно, але й неабияк економічно вигідно.
Юрій ЧОРНЕЙ
