Люди сильніші стихії: Кам’янка після буревію

Шквальний вітер з сильним дощем, що пронісся наприкінці червня деякими населеними пунктами Глибоцького та Новоселицького районів, зачепивши краєм Чернівці й прилеглі до обласного центру території,  наробив чимало лиха. За приблизними, швидше всього, неповними, підрахунками  сума збитків сягає 20 мільйонів гривень.

– Декому вона здається завеликою, отож призначають додаткові комісії, щоб наново документувати. Але якщо рахувати не тільки знесені дахи, стіни будівель, повалені сади та огорожі, тобто те, що найперше впадає в вічі, а й розмите дорожнє полотно, пошкоджені мости, то підозр щодо завищення не виникатиме. В Кам’янці для приведення шляхових комунікацій до попереднього стану потрібно витратити щонайменше 3,8 мільйона гривень. У місцевому бюджеті таких грошей нема, – каже сільський голова Іван Звоздецький.

Кам’янка – найбільше село Глибоцького району, а за кількістю населення чи не найбільше і в області. Мешкає тут понад сім тисяч чоловік. Зареєстровано близько 2 тисяч дворів. Майже кожен десятий стихія зачепила.

Не всі, з чийого сараю здуло кілька шиферин, поламало огорожу та вивернуло фруктове дерево, стали записуватись до потерпілих. Від складання актів відмовилось навіть більше двадцяти кам’янчан, в яких буревій пошкодив житлові будинки, але особливого лиха не наробив.

– Компенсації за таку шкоду небагато, більше витратишся на паперову тяганину, – довелося чути.

Але 131 об’єкт таки включено до списку потерпілих. Серед них 123 домогосподарства, три мости, чотири споруди, що належать приватним підприємцям та один із лікарняних корпусів. За цими невеселими показниками – Кам’янка єдиний в області населений пункт з режимом надзвичайного стану. А раз так, то потерпілі можуть розраховувати на допомогу.

 – Зі статусом -- напівсумна-напівкумедна історія. Якщо природна аномалія визнана такою, що має місцеве значення, то, зрозуміло, й особливих грошей на долання наслідків не дадуть. Отож, справа працівників сільради доводити, що попри «місцевий статус» збитки таки значні. Але чиновник відповідного управління почав переконувати, що й на такий рівень не заслуговуємо, бо за інструкцією для цього більше половини будинків має бути пошкоджено, і є потерпілі серед населення, – розповідає сільський голова.

Як запевняє, каже це не для того, аби дорікнути, а щоб якомога швидше позбавлялися дивного формалізму. Невже для визнання незвичайності ситуації, в яку потрапили люди, потрібно щоб аж тисяча будинків була поруйнована і з»явилися жертви?! Щось у тій інструкції не так. Варто змінювати в бік людяності, і чиновник, який послугується нею, мав би вносити  відповідні пропозиції тим, хто пише документ…

Власне, якби ураган, що нагадував справжній смерч, пройшовся по всій Кам’янці, то, можливо тисячею поруйнованих садиб би й не обійшлося. Але несамовито лютував  на куті Долішньому та серйозно пошкодив будівлі на вулицях Головній, Щербаня в центрі села. Місцями не лише щодруга, а майже кожна садиба постраждала.

Біля однієї із таких, де живе вдова Наталія Ткачук із сином та дочкою, довелося побувати. На галяві, що поруч,– великий лист темно-коричневої металочерепиці . Звідкіля занесло його сюди, сказати важко, але господар навіть через два тижні після стихії не знайшовся. Ніхто інший «чужий товар», звісно,  не бере. Використати погнуту в усі боки жерсть повторно для перекриття житла – надія марна. Хіба що для даху невеликого сараю чи дровітні знадобиться… А Наталії Ткачук вдома не застали. П’ятнадцятирічна дочка сказала, що пішла допомагати комусь по господарству. Така підмога дуже доречна, адже жінка також сподівається на   підтримку односельців. Потрібно перекривати дах хати. Добрі люди вже привезли сорок листів шиферу. Але потрібно ще… Порадили написати заяву про допомогу на ім’я депутата обласної ради від партії «Батьківщина», їхнього земляка Валерія Грижука. Депутат сам виявив таку ініціативу, отож, заяву охоче прийняв. Тепер їх у нього вже чотири. Радитиметься з колегами по депутатському корпусу чим зможуть допомогти. Від себе ж особисто підприємець Грижук підсобив уже десятьом сім’ям. Тисяча гривень пожертви в дім погоди не зроблять, але бодай дух вдасться підняти, висловлюється депутат, і тут же зауважує, що посильну допомогу землякам надають підприємець Василь Загарюк, який спеціалізується  на виробництві столярних виробів, брати Унгуряни…Допоміг деревиною Сторожинецький лісокомбінат.

Зрозуміло, підтримка окремого підприємства та кількох успішних людей, у яких, окрім усього, й свої, часто чималі сім’ї, не вирішать проблеми великого села. Отож люди сподіваються на підтримку від влади. А поки вона надійде, самотужки беруться за справу. Бо за нестійкої погоди, коли часто перепадають дощі, хата без даху стояти не може. Тому біля будинку Домніки Зозуляк кипить робота. Керує нею, він же й за виконавця, зять Василь, який узяв собі на підмогу батька… Тим, у кого «сімейний підряд» не складається, допомагає громада.

Почуття колективізму у сельчан розвинуто здавна. Традицією стало організовувати так звані клаки. Двадцять молодих людей минулої суботи навели лад біля будинків інваліда з  дитинства Марії Кирстюк та пенсіонерів Глобанів…

– Особливо згуртована на добрі справи громада християн віри Євангельської, – каже сільський голова. – Хоча й інші не стоять осторонь.

 Допомагають по-різному… Господарство лісника Сергія Стрілака серед найбільш постраждалих. Збитки оглядова комісія оцінила в 167 тисяч гривень. Але скинулися грішми родичі, колеги з лісництва. Відбудовні роботи вже підходять до завершення.

Хоча далеко не в усіх так гладко. Сім’я Телегузів, аби стягнутися на хату, перебувала на заробітках у Португалії. Чужина не вабить, але гідно оплачуваної роботи в селі, аби можна було бодай за який десяток літ звести житло, нема. Коли стався буревій, негайно кинули все, приїхали додому. Та грошей привезли небагато. На відбудову зруйнованого й близько не вистачить. Поки що хата стоїть сиротиною – ні покрівлі, ні дерев’яних конструкцій даху – коли падає дощ, то просто на стелю.

--Для надання допомоги потерпілим від стихії на місцях створюються резервні фонди. У розмірі одного відсотка бюджетних надходжень…

 Виходячи з цього, Кам’янці може перепасти 200 тисяч гривень із районного бюджету та   близько 700 із обласного… Але ще засідатиме обласна комісія і, можливо, доведеться звертатися за допомогою в центральні органи, – каже голова районної ради Петро Панчук.(За даними місцевої комісії, вартість потрібних для ремонту матеріалів понад 2 мільйони).

Рятівними у такій ситуації були б компенсаційні виплати від страхових компаній. Та на всю велику Кам’янку застраховано тільки п’ять домогосподарств. Для порівняння: у сусідній, в п’ять разів меншій Петричанці, страхові угоди з профільними компаніями уклали більше ста власників будівель.

– Був час, коли в Кам’янці страхували не лише майно, а й власне життя та життя дітей. Оскільки багатодітних сімей багато, то й угод було чимало. Але розпався Союз -- і їх анулювали. Відтак люди розчарувалися, – пробує виправдати ситуацію секретар сільської ради Надія Марчук. – Тепер, можливо, погляди змінюватимуться. Невістка моя родом із селища Ясіня, що на Закарпатті. Там повінь наробила лиха. Не знаю скільки хат було натоді застраховано, але немалі суми люди отримали і тепер в обов’язковому порядку укладають договори. Біда вчить…

Висновок – логічний, але захотілося покидати Кам’янку зі світлим настроєм. Тож вирішив під завісу навідатися в сім’ю переселенців зі сходу Черненкових, де на вихованні тринадцятеро дітей і для яких церковна громада спорудила житло. Буревій також зачепив господарство. Знесло кілька листів шиферу із сараю, поламало дерево, плодами якого  ласували діти.

–Хоч довкола блискало, гриміло і тріщало, особливого переляку  в дітей не було, – каже господар, сорокаоднорічний Олександр. – Вони навіть з цікавості пробували виходити надвір.

– У нас поки що необжите подвір’я. Лише квітник облаштували, декоративним плотом із лози обгородили, – під’єднується до розмови мати великого сімейства Інна. – Якби вдалося ще пару каруселей, інших відпочинкових пристроїв поставити, аби  діти мали де гратися…

– У Кам’янці чимало багатодітних сімей, але дитячий майданчик, правду кажучи, рідко на якому подвір’ї. Та поставив собі за мету обладнати такий у  центрі села, неподалік від того місця, де живуть Черненкови, – відреагував згодом на те депутат Грижук.

Кам’янка – велика громада. І все задумане її людьми мусить збуватися. Навіть незважаючи на стихії.

Михайло ТОКАРЮК.

Глибоцький район.  (Фото автора).

Опубліковано в газеті "Буковина". 08.07.2016 р.