Іван Рибак: Атомна енергетика не терпить дилетантських підходів, і цю тему дуже небезпечно заполітизовувати

 Виступ народного депутата стосовно радіофобії довкола будівництва сховища для радіоактивних відходів, котру підігрівають окремі ЗМІ, і співпраці з РФ у цій сфері, на телеканалі "Прямий".

«Про питання збереження відпрацьованого ядерного палива, радіоактивних відходів давайте говорити відповідально і відверто. До угоди з Російською Федерацією про переробку і тимчасове зберігання ядерного палива не можна ставитися, як до торговельної діяльності, котра підпадає під санкційні обмеження. І тут треба відкидати будь-які інсинуації. За рівнем політичної відповідальності це приблизно те ж, що й транспортування українською ГТС російського газу до Європи. Проте ризики вищі.

Наразі ніякий могильник для збереження ядерних відходів в Україні не будується. Ми говоримо про центральне сховище ядерного палива, у якому буде зберігатися відпрацьований продукт з Хмельницької, Рівненської та Південно-Української атомних станцій.

Подібне сховище вже є на території Запоріжської АЕС. Сьогодні вже будується ще одне сховище відпрацьованого ядерного палива № 2, в яке буде переміщене використане паливо з 1-го, 2-го і 3-го енергоблоків Чорнобильської АЕС. Нині це паливо зберігається у "мокрому" сховищі на цій станції.

Наряду з цим державне підприємство "Вектор" будує сховище для джерел іонізуючого випромінення. До речі, до сьогоднішнього дня, наші шановані фахівці з атомної енергетики з великим ризиком для людей та довкілля зберігають на дочірніх підприємствах "Родон" по всій Україні. У тому числі, не буду лякати мешканців столиці і казати де саме, але в Києві, на жаль, теж є таке сховище.

Якщо називати речі своїми іменами, то тут, під боком, ми маємо бомбу сповільненої дії. І тривати так далі не може, особливо в умовах військового конфлікту на нашій території і загрози терактів.

Ці джерела іонізуючого випромінювання є дуже серйозною нашою проблемою. І треба тішитися тим, що зараз тривають роботи у Чорнобильській зоні на підприємстві "Вектор", куди й будуть переміщуватися ці джерела радіації на зберігання.

Є ще одна проблема, я би назвав її наднаціональною через величезні ризики.

За згаданою угодою з 2020 року в Україну з Росії буде повертатися відпрацьоване ядерне паливо після переробки. Тому не  треба вірити тим, хто каже, що мовляв, ми відправили у РФ відпрацьоване ядерне паливо з українських АЕС і воно там залишиться. Ні. Росія поверне його нам назад. І задайтеся питанням: чи хочемо ми, щоб після 2020 року, якщо Україна не буде готовою прийняти це паливо, Росія просто загнала потяги з ним на нашу територію у Сумську область і залишила їх там серед поля?

Тому нам потрібно будувати сховище для їхнього зберігання. Атомна енергетика не терпить делітантських підходів, її дуже небезпечно заполітизовувати.

Вихід який, із залученням міжнародних фахівців, представників нашої достатньо серйозної наукової школи, під контролем дуже солідної організації світового рівня, якою є МАГАТЕ, таки збудувати це сховище тимчасового зберігання ядерних відходів. І вже сьогодні нам необхідно віднайти у бюджеті 2 мільярди гривень для того, щоб розпочати ці роботи. Іншого виходу нема.

Кожен наш крок щодо атомної енергетики відбувається під контролем МАГАТЕ. Тож давайте не боятися будувати на території України такі об'єкти, котрі будуть безпечними для людей та навколишнього природного середовища», - заявив голова підкомітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, народний депутат Іван РИБАК.

Прес-служба народного депутата України Івана РИБАКА