І став заєць на Буковині аборигеном, що його кількість на пальцях годі порахувати
Від Дністра до Карпат, як, зрештою, і більшість іншої дичини, якої за часів графа Костянтина Василька, котрий всіляко сприяв її збереженню та відтворенню в гірських угіддях, справді було не міряно.
Реалії із тим зайцем, що в усі відомі часи був улюбленим мисливським трофеєм, не просто складні, а катастрофічні. Бо сьогодні від того Дністра і до самісіньких гір карпатських його так поменшало, що кількість на пальцях годі порахувати. Та що там кількість: нинішнього полювального сезону більшість членів УТМР навіть у вічі його не бачили. І такого, за словами найзатятіших мисливців, не траплялося за всю історію того полювання.
Браконьєрство, недозволені виходи на полювання? Це було в усі часи. Було, одначе суттєво не впливало на чисельність звіра. Що згубило зайця, що змусило багатьох членів УТМР зачохлити рушниці, а не меншу кількість любителів полювання на зайця узагалі розпрощатися з цим улюбленим для себе заняттям? Звісно, причина одна у всіх на устах: це злочинна обробка полів, угідь, садів і всього, що бачить око, отрутохімікатами. Причому не стільки самими фермерами та одноосібниками, що порають землі на гектарі-другому, а хижаками в подобі монстрів – агрохолдингів, котрі правдами-неправдами окупували найродючіші землі краю на тисячах угідь. І за роки «хазяйнування» на цих землях так підірвали їх родючість (адже сіють одні і ті ж культури – сою, ріпак, соняшник), що відроджувати силу землі доведеться не одне десятиліття. Та ще й за умови, коли наберемось розуму та раз і на завжди спровадимо цих хижаків від землі.
Ставка на монокультури – то півбіди. Нещастя для довкілля і його фауни і в тому, що поля та сади (знову ж таки по всьому периметру краю) колективи агрохолдингів обробляють препаратами невідомого походження. І вже маємо: знищили чисельність зайця, ось-ось від того яду бджола-трудівниця взагалі до вулика не долетить.
Хто перед усім мав би контролювати та запобігати біді? Усі без винятку, бо це ж глобальне нещастя. Але основну скрипку тут мала б відігравати така інституція як держпродспоживслужба, яка на згубу підім’яла (практично знищила) під себе колишню ветеринарію, санітарію, котрі конкретно і по ділу займалися ділом. На користь загальній справі, в тому числі захисту природи.
Оце щойно подзвонив небайдужий мисливець по тому полюванню і схвильовано розповів, що під час чергового виходу по ліценції він разом із іншими виявив загиблих диких кабанів. Хтозна, від чого упала дичина. Бо, хоч і є та клята облпродспоживслужба, та своєчасно оглянути і пояснити причину загибелі диких хряків у її працівників бракує часу. Куди їй, цій службі, до якогось зайця, за котрим і слід давно пропав.
Не сплять від чергової біди і рибалки, зокрема ті, хто займається вирощуванням форелі. Навіть в ці холодні дні спостерігається загибель цієї «царської» риби, зокрема у м.Вашківцях на Вижниччині. Бо в споруджені водойми постійно потрапляє отруєна вода з витоків річки Теплиця та інших пригірних водойм.
Ось-ось цими днями в угіддях краю розпочинається таксація (облік) дичини. Навіть не хочу загадувати, скільки особин нарахують, бо рахувати нічого. Заєць уже не стрибає, він справді став аборигеном.
Іван АГАТІЙ, член УТМР.
На Хотинщині закупили молодняк зайців, але бояться випускати у дику природу через хімпрепарати
