І постав Ілля Замфір героєм села Горбове

І постав Ілля Замфір героєм села Горбове

24.07.2019, 13:49

У приміському селі Горбове Герцаївського району при великому велелюдді громади відбулося урочисте зібрання з нагоди встановлення бюсту колишньому голові колгоспу «Перемога», депутату облради, кавалеру багатьох державних нагород Іллі Васильовичу Замфіру. 

Давно вже нема Іллі Васильовича. Але його добре пам’ятають від хати до хати. І ті, хто пліч опліч працював з ним у господарстві, і ті, хто чув про його славні діла. А їх на рахунку славного аграрія не перелічити. Вся без винятку інфраструктура села (будинок культури, амбулаторія, аптека, тракторний стан, приміщення школи, дитсадок та багато чого іншого) – то все з його добрих і благословенних рук. А поле тодішнього колгоспу родило так щедро, що на його базі проводили навіть всесоюзні семінари. Повнилися худібкою ферми, зростала продуктивність галузі, яка в Замфіра була на першому плані. Та що казати: Іллія Васильович був із тієї когорти керівників, до якого ішли не тільки на оглядини досягнутого, а вчилися досвіду, яким, як справедливо кажуть про нього, його наділив сам Бог. 

Потішився б сьогодні Ілля Васильович, що естафету продовжив також залюблений в село, у поле рідненьке нинішній керівник сільгосппідприємства Віорел Харлампович Швабу. Нелегко за нинішніх умов утримувати йому господарство, бо що не крок – то проблема на проблемі. Але по-селянськи сповідаючи здобутки старшого товариша по аграрній галузі, він не тільки на плаву утримує сільгосппідприємство, а й нарощує темпи виробництва. Як і за Іллі Васильовича, в Горбовому успішно працює ферма, сіється-родиться поле, повниться тік збіжжям нинішнього сезону. 

Люди в Горбовій не байдужі. До крихтини бережуть історію села, яку творив і їх славний односельчанин. Тож щиро сповідаючи найвищі людські цінності, й споважили пам'ять про Іллю Васильовича Занфіра встановленням на його честь бюста в центрі села. До копійочки фінансування здійснив колектив сільгосппідприємства, яке очолює В.Х.Швабу. Все так, як і повинно бути в нашому такому скороминущому житті.

Іван Агатій

1