І нарекли їх іменами святих: Василя, Григорія та Івана (12 лютого – День трьох святих)

Триптих

За православним календарем 12 лютого – День трьох святих: Василя, Григорія та Івана. Наша розповідь про людей, які гідно несуть у житті ці імена.

Є в сім’ї традиція

- У нашій сім’ї, - повідав уже на початку розмови директор Димківського НВК Василь Гумельник, - склалась давня традиція, згідно з якою ім’я Василя не зникає. Скажімо, мій батько був Михайлом Васильовичем, а я відповідно став Василем Михайловичем.

До посади керівника освітнім закладом у селі він прийшов змінивши свого батька, котрий очолював школу понад тридцять років.

Власне, то була не просто механічна передача естафети, а призначення директором після відповідного наказу райвідділу освіти. Підстав на те було цілком достатньо, бо Василь Гумельник пройшов добрий життєвий і педагогічний вишкіл. Зокрема навчався в Тираспольському педагогічному інституті, відслужив строкову службу в армії, а предмет географія – то його справжнє покликання.

Під орудою димківського директора один з найбільших педагогічних та учнівських колективів на теренах колишнього Глибоцького району. У навчально-виховному закладі працює 21 вчитель, навчаються й виховуються 230 учнів та 67 дошкільнят.

Словом, є до чого докласти руки і розум, аби за п’ятнадцять років керівництва НВК Василь Гумельник по праву вважався одним із кращих посадовців, гідним свого місця призначення.

Слово дідуся переважило

Нині його – лікаря-стоматолога в Опришенах всі знають за іменем і прізвищем Григорій Піцул. А тоді, як понад п’ятдесят років тому, він народився, батьки одразу назвали його Доріном.

-І тут, - каже мій співрозмовник, - трапився конфуз. Дідусь Григорій взнавши, що онука нарекли  так дуже обурився. Він вважав, що я мушу бути тільки Григорієм на його честь. Отож, батькам довелось піти на компроміс і таки перейменувати мене Григорієм… Ось така історія.

Як не як, а справді не часто можна почути про подібне. Втім, головне у тому, що Григорій Піцул по закінченні школи у Глибоці ( тоді СШ №1) вступив на стоматологічний факультет Івано-Франківського медінституту й успішно завершив навчання у 1993 році. Природний хист та наполегливість сприяли тому, що тепер до досвідченого лікаря охоче шикуються в чергу пацієнти, бо впевнені у його надійній допомозі.

Власне, цікава і та деталь, що за прикладом батька сини теж обрали його професію. Старший – стоматолога, молодший – зубного техніка. Словом, сімейна династія з хорошою репутацією.

Довго не думали, не гадали

На світ Божий хлопчик з’явився у Глибоці наприкінці січня. І батько з матір’ю довго не думали, не гадали як його назвати, бо найближче велике свято було саме Трьох святих. Отож, син і став Іваном на прізвище Арманаш.

Нині цього умілого майстра з ремонту мобільних телефонів у нашому селищі знає багато глибочан. Власне,  до майстерні навпроти селищного ринку навідується чимало мешканців і навколишніх сіл.

У здібних руках Івана Володимировича мобілки отримують друге життя і швидко стають придатними до подальшого користування. Працює тут майстер, за його словами, уже близько десяти років. Хоча, як це нерідко буває в житті, довелось побувати і на інших робочих місцях, зокрема й інженера. За освітою Іван Арманаш -  програмувальник з обслуговування комп’ютерних систем. Диплом отримав після навчання у  вельми престижному виші – Харківському інституті. Звісно, з таким дипломом не гріх би займати і значно вищі посади, та в Глибоці не так просто їх знайти. Втім, Іван Володимирович і не жалкує за ними, бо вважає, що любить свою справу, робить її з душею, а значить потрібною людям.

І на завершення така деталь: Іван Арманаш у свої сорок років багатодітний батько. Разом із дружиною виховують двох дочок і сина, якому теж дали ім’я Іван. Ось така історія.

Василь ГЕЙНІШ.