І хвацько вуса викинув ячмінь…

Може, то й свята правда, що в Матері-Природи немає поганої погоди. Бо все, що вона дарує під небесами, то від Бога.

Тим часом літо-літечко усе потужніше лине до зеніту. У чому переконуємось чи не на кожному кроці. Ось на узліссі, кількома кроками на сусідньому пригірку заясніла лісова суниця. Неперевершеного смаку. Пахнюща, цілюща і така, яку їси і не наласуєшся.

Дощі дощами, одначе й бджілка з усіх сил старається. Щось її вдається, а щось з превеликим трудами. Знайомий пасічник з далекої Подвір’ївки Кельменецького району розповів, що найбільше Божа комаха зможе до вулика донести взяток з білої акації. Перешкоджають часті дощі та ще й проливні і з градобоєм. Але попереду – ще медозбір з липи, пізніх медоносів лісу, поля. Тому для власного спожитку для свого господаря бджола обов’язково настарає.

Саме о цій благовісній порі найбільше вабить хлібна нива, де вже вуса хвацько викинули ячмені. На полях селянських спілок «Злагода» та «Агродан-2000» Хотинського району врожай цієї зернової культури дарує надію. Колоски на підбір, що свідчить про високу агротехніку вирощування хліба. Причому за будь-яких погодних умов.

Я ж тим часом, подовгу милуючись незрівняною красою хлібної ниви, ловлю себе на думці ще й іншою ознакою пори прекрасної. Вгадали: це якраз тепер, коли хліба викидають рясне колосся, зозуля своє начебто відкувала. Принаймні так запевняють небайдужі і знаючі тонкощі орнітологічної науки люди. Але на подив я не раз заслуховувався куванням зозулі навіть всередині липня, коли сива красуня має бути вже в путі до місць перезимівлі. Така ця пташина загадкова та потаємна в звичках, що для багатьох вона є загадкою із загадок.

Веслує літо у простір золотий. І все, що дарує ця пора, то від Бога дарунок: і тиха заплава в затягнутому очеретами ставку, і прив’яла трава першого укосу, і спалах цвіту арніки на високих ґрунях Буковинських Карпат. Шануймо цю мить, яка є вічною і неодмінно повториться.

Іван Агатій