Голова Юрковецької ОТГ Віталій Шафер: тільки разом, об’єднаними зусиллями

У Юрківецькій ОТГ, що на Заставнівщині, так і кажуть: де об’єднані громади, там порядок і сила. Хоча спочатку й були сумніви, ба навіть спротив щодо їх створення. Але час засвідчив, що село не помилилось у своєму доленосному виборі.

І про це розмова з головою ОТГ В. В. Шафером.

Віталію Вікторовичу, і незчуємось, як у таких як очолювана вами громада, справлятимуть своєрідні ювілеї їх створення. Чи справляєтесь з найбільш нагальними та першочерговими для села проблемами і що на перших порах не було враховано?

Скажу: у такий грізний для держави, усіх нас час, звісно, що не до святкувань. Зараз робота, робота і ще раз робота. Сьогодні для ОТГ всі без винятку завдання головні. Критикують, бо в тому чи іншому селі щось когось не влаштовує. Критика - то норма. Вона була і буде. Тому як керівник ОТГ сприймаю її нормально. Бо, як кажуть, навіть святі ангели помиляються. Чи все врахували при створенні нашої ОТГ? Звичайно що ні. Зокрема в залученні до роботи на посадах молодого кадрового потенціалу. Але на це в умовах такого непростого часу є свої аргументовані пояснення.

На прикладі очолюваної вами громади чого суттєвого вдалося добитися, що, скажімо, було непосильно для окремо взятого села?

Та багато чого. Ну, приміром, за порівняно короткий час завдяки турботі вдалося поліпшити роботу освітянських закладів, зокрема дитсадочків, на що залучили значимі кошти. Ясна річ, що завдяки цьому поліпшився освітньо-виховний процес. Цьому сприяло створення комунального підприємства «Благоустрій ОТГ». За відповідний період чимало зроблено в придбанні транспортних засобів, зокрема важкої техніки. Придбали також два шкільних автобуси. І це лише окремі напрями в роботі нашої ОТГ, щодо її створення здійснити було вкрай проблематично, а то й почасти неможливо.

Від реалій, Віталію Вікторовичу, наше рідне село не застраховане. На сьогодні маємо жахливо міграцію населення, котре подалося не від доброго життя в усі усюди. І дивишся, чи не через обійстя пустка за пусткою, в тому числі, мабуть, і на терені Юрківецької ОТГ. Знаю це по своїх Ржавинцях, де таких обійсть за сотню, а може й більше. Болить, правда?

Маємо те, що маємо. І не лише по згаданих Ржавинцях. І все це, як справедливо зауважили, спричинили кляті виїзди в закордоння на заробітки, що, в свою чергу, спричинило й розпад сімей. У мене ж найбільш болить за необроблену землю побіля покинутих обійсть. І це тоді, коли бодай кожна її сотка годує і зодягає. Болить, але неодмінно переболить. Бо переможемо, перетерпимо. Село оживе, що в мріях кожного українця, наших відважних воїнів, зокрема і наших славних сіл ОТГ. Дочекаємось, коли ще рясніше щедрим колосом задзвенить матір-земля. 

Дороги, дороги... У більшості випадків вони добиті до ручки, але ще такі, по яких сяк-так можна їздити. І що в результаті чуємо? Бракує коштів. 

Правда, якої не заперечиш. Та все одно стараємось. Так на сьогодні полагодили понад 10 км асфальтівки, навели порядок на мостах у Чорному Потоці, Добринівцях та на в’їзді в Горошівці. У планах зробити в рази більше. Та поки що головним з головного залишається наша суттєва підмога ЗСУ.

Віталію Вікторовичу, наперекір усім труднощам, село живе і буде жити. Народжується нове покоління, десь грають весілля. На жаль, більшає одиноких літніх людей, котрі увесь вік трудилися, а сьогодні доживають на самотині…

Передбачав, що торкнетеся болючої і не лише для нашої ОТГ теми. Таких людей справді більшає. І було б не простим гріхом обійти і залишити їх наодинці. Що ми зробили? На сьогодні за згодою вже розмістили літніх людей в спеціальному медичному пристанівку. Цією важливою справою впритул займаються соціальні працівники ОТГ.

Далеко ще не все може сьогодні вирішити Юрківецька ОТГ. Роботи - не початий край. Тут усе ще попереду. Але по досягнутому можна зробити висновок: село в новому статусі не помилилось у виборі.

Розмову вів Іван Агатій