Герої Чернівецького району: головний сержант Крісті Думітраш повернувся із Бельгії, щоб захищати Україну

Продовжуємо серію публікацій про мешканців Чернівецького району, які героїчно захищають свою країну. Цього разу мова йтиме про воїна, який боронить рідну землю у складі одного з підрозділів 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, головного сержанта Крісті Думітраша, призваного на військову службу за мобілізацією Чернівецьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Його війна розпочалася ще у 2017 році, коли він підписав контракт зі Збройними Силами України. Воював у районі населених пунктів Станиця Луганська та Щастя, захищав село Широкине. Саме за оборону цього  населеного пункту нагороджений орденом  «За мужність» третього ступеня.

-        “1 серпня 2021 року закінчився контракт і я прийняв рішення звільнитися із лав Збройних Сил України та виїхав працювати за кордон у столицю Бельгії – Брюссель. ”, - розповів Крісті Думітраш. 

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ви були за кордоном?

-        “Так, саме їхав у відрядження. Ця жахлива новина застала мене на півдорозі між Бельгією та Люксембургом. Бойові побратими надсилали повідомлення із посиланням на українські новини. Потім подзвонили матір і дружина та підтвердили невтішну інформацію.  Одразу після їх дзвінка я все вирішив, адже по інакшому вчинити би не зміг… Того ж дня отримав розрахунок на роботі та 25 лютого ввечері знайшов автобус, що привіз мене аж до Порубного. 27 лютого був уже у нашому Герцаївському відділі районного ТЦКтаСП. Ніхто не здивувався, коли я туди прийшов, - таких як я було досить багато. Одразу оформили документи щодо призову у мій рідний підрозділ.  1 березня вже був у містечку Вознесенськ Миколаївської області, там же і вперше зустрічали російських десантників. Воювали також і у Херсонській області, а з 1 травня наш підрозділ перевели на оборону східного напрямку. 10 серпня отримав поранення та контузію”. 

-        Наскільки серйозних ушкоджень ви зазнали? 

-        “Ну, до контузій я вже звик (сміється - авт.), бо це уже втретє.  Перших двох контузій зазнав ще у 2017-2019 роках. А от поранення отримав вперше. Осколок прилетів ззаду, під бронежилет. Вважаю, що мені пощастило, могло бути і гірше. Скоро завершується реабілітація і як тільки зможу, то одразу повернуся до своїх. Маємо ще багато роботи!” 

-        Що Вас спонукало знову стати військовослужбовцем? 

-        “Захищати свою землю – обов’язок кожного справжнього чоловіка. Уявляєте, що було би, якби тисячі чоловіків не пішли до війська у перші дні і тижні війни?! Припускаю, що і на Буковині сталося би те, що відбулося у Бучі, Ірпені, Гостомелі… Окупант стане лише там, де ми його зупинимо! Закликаю хлопців, які ще вагаються, поповнювати ряди Збройних Сил України. Чим більше нас буде, тим швидше ми переможемо. У мене, як і в більшості моїх побратимів, ростуть дітки, є мати та дружина – вони заслуговують на щасливе життя у мирній, заможній та незалежній Україні!”  

Пресслужба Чернівецького ОТЦК та СП

Редакція BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua