Генерал-майору Миколі Харабарі 60 років від дня народження

Село Іванківці Кельменецького району Чернівецької області, яке у документах вперше згадується у 1659 р., багате на прізвища Харабара. Звідси 60 років тому, 2 червня 1955 р., пішов у життя Микола, син Дмитра Харабари, який в органах міліції, один з не багатьох бессарабців, отримав чин генерала.

Трудову біографію розпочав трактористом районного об’єднання «Сільгосптехніка», відтак – газо зварювальник пересувної механізованої колони № 2 м. Чернівці. У 1973-1975 рр. служив у Збройних силах Радянської Армії. З 1976 року – в органах внутрішніх справ: дільничний інспектор; на різних посадах в службі карного розшуку; начальник відділу внутрішніх справ Ленінського району м. Чернівці; заступник начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю УВС Чернівецької області; начальник Чернівецького міського управління УМВС України.

У 2002-2004 рр. – начальник лінійного управління на станції Київ-пасажирський УМВС України на Південно-Західній залізниці, відтак – заступник начальника УМВС України в Чернівецькій області.

У 2005 р., як свідчать архівні документи, «після помаранчевої революції перебував декілька місяців в Івано-Франківському СІЗО за підозрою в організації провокацій під час виборів 2004 року на виборчих дільницях у Чернівцях і області під час голосування. Був звільнений з-під варти за відсутністю складу злочину». У 2005-2010 рр. – звільнений з органів внутрішніх справ. А з березня 2010 року працював начальником УМВС України в Чернівецькій області, у грудні – присвоєно звання генерал-майора міліції. У листопаді 2012-го – звільнений у запас.

Микола Дмитрович обирався депутатом Ленінської районної ради м. Чернівці, 3-х скликань Чернівецької міської ради, двічі обирався депутатом Чернівецької обласної ради. Нагороджений держаною нагородою України орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня.

Юхим ГУСАР