Газовий вихлоп

Всі газопроводи в Чернівецькій області експлуатуватимуть приватні руки. "Є відповідне рішення і відбувається процес передачі газових мереж облгазу", - підтвердив голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв.  Новий вітчизняний газовий порядок, який створювався для показової роботи в цій галузі, у Чернівцях так і не народився. Хоча повинен був. Принаймні саме таку амбітну мету – повернення внутрішнього ринку торгівлі газом під контроль держави – декларували п'ять років тому його творці. Офіційно передати газорозподільні мережі в обслуговування з державних у приватні руки Національна комісія регулювання електроенергетики України мала з 1 липня 2011 року. Проте, як повідомили у територіальному представництві НКРЕ, через неготовність сторін процес відклали. Щонайменше на місяць.

Народження нового газового порядку  чи державне рейдерство?

У листопаді 2006 року ДК «Газ України» (дочірня компанія Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») письмово ошелешила топ-менеджерів ВАТ «Чернівцігаз» (облгаз): ваших послуг з обслуговування газових розподільних мереж середнього й низького тиску більше не потребуємо. Тих самих, пофарбованих переважно у жовтий колір, якими газ надходить безпосередньо до споживачів. Разом з чернівецьким Відкритим акціонерним товариством з газопостачання та газифікації "Чернівцігаз" "чорну мітку" про майбутнє розірвання договорів отримали ВАТ "Закарпатгаз", ВАТ "Львівгаз", ВАТ "Волиньгаз", ВАТ  "Чернігівгаз" та ВАТ  "Івано-Франківськгаз". Компанії об'єднувало те, що усі вони мали спільного акціонера.

Причин, що спонукали менеджмент державної компанії до такого різкого кроку, називали чимало. Серед офіційних – нібито грубе невиконання облгазами (ВАТ з газопостачання та газифікації) взятих на себе згідно з договором про користування державним майном, яке не підлягає приватизації зобов'язань щодо обслуговування труб. Адже де юре мережі облгазам ніколи не належали, а тільки перебували у тимчасовому користуванні. У договорі N04/01-871 з ВАТ "Чернівцігаз" від 28.12.2001 р., наприклад, прописано: 50 відсотків прибутку, отриманого від використання державного майна, облгаз зобов'язаний спрямовувати на його обслуговування. Натомість у відповідь часто лунало: через неправильну тарифну політику НКРЕ (тарифи на послуги облгазів з постачання і транспортування природного газу), монополізацію ринку тощо не те що прибутки, а навпаки, самі лише збитки рахуємо. Низька фінансова дисципліна облгазів, які плату за спожите блакитне паливо справно збирали, проте віддавати ці гроші власнику газу, а також розраховуватися за газ на виробничо-технологічні витрати і втрати, використання газу на інші потреби часто не поспішали, також значилися серед гріхів цих компаній. Так само, як і накопичені внаслідок цього мільйонні борги.

Щоб не залежати від доброї волі і не покладатися на випадок, держава подбала про нормативно-правове закріплення положення про обов'язкове щорічне відшкодування не менше 4-х відсотків від залишкової вартості основних фондів на їх реанімацію і підтримку в робочому стані. Проте прийняти запропоновані у новому додатку до типових договорів жорсткіші умови відповідальності за неналежне використання та розвиток газорозподільних мереж захотіли не всі. Дію договорів на 2007 р. з такими облгазами не продовжили і відступників від труби загальнодержавного значення  відлучили.

Намір зсадити їх з труби облгазам вочевидь не сподобався. Діючи на випередження, у Чернівцях (і не тільки) навіть спромоглися пролонгувати дію відповідного договору до 2010 року. Саме тоді закінчувався термін дії ліцензії, виданої НКРЕ ВАТ "Чернівцігаз". Відповідне рішення ухвалив Луцький міськрайонний суд Волинської області  (N 2-5807/2006 від 19.12.2006 р.). Проте зупинити запущений з київських пагорбів каток не вдалося. За два дні до нового 2006 року світ побачив наказ № 542 Мінпаливенерго України про безоплатну передачу розподільних мереж та обладнання на них з балансу ВАТ "Чернівцігаз" на баланс Чернівецької філії ДК "Газ України". (В облгазі тоді запевняли, що бачили лише копію наказу, під яким стояв не підпис, а факсиміле Юрія Бойка). І хоча зробити це добровільно фактичні орендарі труби з ВАТ "Чернівцігаз" так само відмовилися, Господарський суд Чернівецької області (суддя Чорногуз М.Г.) 29 січня 2007 року постановив виконати міністерський наказ у примусовому порядку.

Паралельно у надрах ДК "Газ України"  НАК "Нафтогаз України" тривала робота зі створення нової структури. Відтак вже у лютому 2007 року від ДК "Газ України" відбрунькувалося дочірнє підприємство "Укргазмережі". Процес організаційного оформлення розтягнувся на кілька місяців. Газові мережі вкотре перекинули з рук в руки: з балансу ЧФ ДП "Газ України" на баланс щойно створеної ЧФ ДП "Укргазмережі". А вже у квітні (19, 25 та 27 числа) 2007 року НКРЕ на додачу до ВАТ "Чернівцігаз" визначила ще одного ліцензіата, який отримав право здійснювати господарську діяльність з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами на території найменшої в Україні Чернівецької області, а також постачати природний газ за регульованим тарифом. Левова частка газових розподільних мереж (приблизно 80%) перейшла у відання ЧФ ДП "Укргазмережі". Територію здійснення господарської діяльності ВАТ "Чернівцігаз" було суттєво урізано. (Фактично зведено до переліку газогонів, що надійшли на баланс ВАТ "Чернівцігаз" у період з 01.02.2006 до 30.03.2007 р.). Облгаз також посадили на голодний газовий пайок. Блакитного палива для господарської діяльності навіть в своїй обрізаній зоні ліцензійної діяльності він фактично не мав.

Незважаючи на протести, 1 травня того ж року прес-служба ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" офіційно повідомила про зміну конфігурації забезпечення Буковини газом. Компанія розпочала прямі поставки природного газу споживачам Чернівецької області. Блакитне паливо містами і селами краю відтепер мала транспортувати і розподіляти по трубах державна структура. 100% акцій ДП “Укргазмережі” знаходилося у власності ДК “Газ України”. Народження нового газового порядку супроводжувалося підписанням Меморандуму,  вояжами у Чернівці чільних представників ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", гендиректора ДП "Укргазмережі", працівників Міністерства палива і енергетики України тощо. Все вказувало на те, що в процесі перебирання газових труб під державне крило Чернівці мають стати лише першою ластівкою. Затверджена 30 травня 2007 року Радою директорів ДК "Газ України" програма розвитку ДП "Укргазмережі" не тільки передбачала створення 15 аналогічних до чернівецької філій у інших регіонах країни та Автономній республіці Крим, але й поступове повернення всіх газорозподільних мереж під контроль держави.

Чому Чернівці?

            Чернівецька область не випадково стала першою, де в приватизованого облгазу (державна частка акцій ВАТ «Чернівцігаз» 20,39%) спробували  відібрати газову трубу. Починаючи ще з 1998 року, функції з постачання газу бюджетним установам і населенню та збору плати за нього здійснювало не підприємство по газопостачанню та газифікації – у випадку Буковини – це ВАТ "Чернівцігаз", а окрема державна структура –  Чернівецька філія  ДК "Газ України".  Тільки тут ДК "Газ України" через свою чернівецьку філію контролювала абонентську базу - з усією необхідною інформацією про кількість поставленого кожному окремому абоненту газу, рівень розрахунків за нього, загальну площу опалюваних приміщень, встановлені газові прилади, терміни повірки приладів обліку і навіть про кількість членів сім'ї абонента, наявність у родині пільговиків тощо. Хоча в решті регіонів країни це прерогатива майже 40 обл- та міськгазів, що перебувають у приватних руках.

Для тих 150 чоловік, які до 1998 року займалися постачанням газу в структурі ВАТ "Чернівцігаз", а потім  згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1998 року «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу», перейшли працювати в окремий підрозділ, ця справа виявилася не новою. Щобільше, якщо в більшості регіонів країни самостійні підрозділи з постачання газу не прижилися і вже 1999 року були ліквідовані, то на Буковині ця структура не лише збереглася (чи не єдина в країні), а й продемонструвала правильність обраного шляху на розмежування функцій з видобутку, транспортування і торгівлі газом. Зрештою, як це прийнято в усьому цивілізованому світі. Зібрані зі споживачів кошти за послуги з транспортування газу філія державної компанії переказувала на рахунки приватного ВАТ. (У тарифі на газ вартість транспортування займає 15-20%). Починаючи з 1 травня 2007 років ВАТ "Чернівцігаз" цих коштів більше не бачив.

Звісно, здаватися на ласку переможця без опору ВАТ "Чернівцігаз" не збиралося. Окрім груднево-лютневих пікетів на Грушевського в Києві, під стінами Мінпаливенерго та Чернівецької ОДА, опиратися ґвалтовному перерозподілу газового ринку приватна компанія намагалася також юридичними засобами. І якщо під час пікетів та спеціально скликаних прес-конференцій журналістам розповідали переважно про спроби міністра палива і енергетики  Юрія Бойка залишити працівників ВАТ "Чернівцігаз" без роботи, а Буковину - без газу, то вже в судах оскаржували правомірність рішення НКРЕ про видачу ліцензії на право здійснювати господарську діяльність ЧФ ДП "Укргазмережі". Підстава: відсутність у державної компанії газових мереж для здійснення господарської діяльності. Адже рішення Господарського суду Чернівецької області від 29 січня 2007 року про примусове виконання міністерського наказу щодо передачі газогонів з балансу на баланс, юристи ВАТ "Чернівцігаз" оскаржили у Львівському апеляційному господарському суді. Тож на момент, коли НКРЕ видавало ЧФ ДП "Укргазмережі" ліцензію на право здійснювати господарську діяльність, у власності чи навіть фактичному користуванні труби воно не мало. Тому здійснювати господарську діяльність теж не могло. Навіть 1 травня 2007 року, моменту, з якого чернівецька філія "Укргазмережі" мала замінити на більшості газогонів представників облгазу, потрапити до трьох контрольних  газорозподільних пунктів столиці Буковини представники філії не змогли. На територію їх не пустила озброєна, в тому числі за свідченням очевидців автоматами, охорона у камуфляжній формі без розпізнавальних знаків. Штурмувати об'єкти правоохоронці не наважилися. Навіть восени 2007 року газорозподільні мережі Буковини, як запевняли в облгазі, ще перебували на його бухгалтерському балансі.

Епопея з передачею газових труб з балансу облгазу на баланс нового оператора ринку супроводжувалася гучними викриттями зловживань, з неодмінним у таких випадках перевірками КРУ, запитами прокуратури, ДСБЕЗ УМВС та УСБУ в області, відкриттями кримінальних справ. В облгазі запевняли, що упродовж кількох місяців їх кабінети прослуховували, а декому навіть погрожували фізичною розправою... Для розслідування порушеної ще 15 листопада 2006 року кримінальної справи щодо нецільового використання коштів документи довелося вилучати після цілодобового обшуку, в тому числі за допомогою бійців спецпідрозділу УБОЗ "Сокіл". Після комплексної перевірки фінансового-господарської діяльності ВАТ "Чернівцігаз" працівники КРУ в Чернівецькій області констатували завищення вартості робіт з газифікації населених пунктів майже на 7 мільйонів гривень. Зважаючи на аналогічні порушення, за дивним збігом обставин виявлені також в інших областях Західної України, справу передали до Генпрокуратури. Там їх об'єднали.  Слідча бригада Генпрокуратури мала з'ясувати, як було потрачено 410 мільйонів гривень, перерахованих ДК "Укртрансгаз"  у 2005-2006 роках  згідно з дорученням НАК "Нафтогаз України" облгазам на будівництво мереж і газифікацію населених пунктів Західної України. Правомірність порушення кримінальних справ представники ВАТів теж оскаржили у суді...

Під час публічного та заочного – за посередництва журналістів – з'ясування стосунків між представниками ВАТ "Чернівцігаз" та ЧФ ДП "Укргазмережі" було озвучено ще кілька прихованих мотивів навколо подій, що мали місце тоді у Чернівцях. В.о голови правління  ВАТ "Чернівцігаз" Віктор Максимов стверджував, що контрольний пакет акцій підприємства спочатку хотіла перекупити компанія "РосУкрЕнерго", а отримавши відмову – вдалася до більш рішучих дій. І хоча в Україні достеменно вам точно ніхто ніколи не скаже  скільки у кого акцій та через яку саме структуру він ними володіє – у більшості випадків йдеться про юридичних осіб, одна з сторін конфлікту загалом не приховувала, що йдеться про власність Олега Бахматюка. Сам колишній заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» те, що саме він є власником опальних облгазів, неодноразово спростовував. "Першоджерелом цієї ситуації є міністр Юрій Бойко, - запевняв громадськість заступник голови правління ВАТ "Чернівцігаз" Олег Стус. - Думаю, що він переслідує якісь власні інтереси щодо передачі газорозподільних мереж в управління певним структурам".

"Вони хотіли продати Фірташу, але не зійшлися в ціні", - інтерпретував тоді цей самий епізод  директор ЧФ ДП "Укргазмережі" Іван Козар. І так само публічно засвідчив: 20 мільйонів гривень, які держава виділила на будівництво газопроводів у Чернівецькій області, його змушували відправити у... "Чернігівгаз". З 2002-го до початку 2006-го року, коли компанію вкотре перепродали, саме він був головою правління ВАТ "Чернівцігаз", а тому знає, про що каже. Зробити це пан Козар, звісно, відмовився. А відтак попервах залишився без роботи.  А ось його наступники на посаді в облгазі мільйони "через пісочок таки пропустили". Через інші структури ті ж самі кошти повернулись на Буковину. Ось лише газопроводи, чомусь, стали у 2-5 разів дорожчими... Власне саме цієї обставиною Іван Козар пояснював тодішню непоступливість ВАТ "Чернівцігаз", менеджери якого спочатку "пропустили через пісочок 20 мільйонів", а зараз "бояться, що все це вийде на поверхню".

Опосередкованою реакцією на розпачливий заклик тодішніх губернатора Чернівецької області та голови обласної ради до Президента України Віктора Ющенка з проханням винести питання на обговорення засідання Ради національної безпеки та оборони України і стати арбітром у суперечці напевно можна вважати президентський указ №552/2007 від 25 червня.  Документ зупинив дію окремих положень постанови Кабінету Міністрів №31 від 16 січня 2007 року щодо порядку забезпечення споживачів природним газом. Президент позбавив ЗАТ «Укргаз-Енерго» монопольного права збирати кошти не тільки за газ, але й за послуги з транспортування, які надають облгази. Щоб поставити їх на коліна монополісту достатньо було потім лише перестати розраховуватися за них з непокірними.

Тому що послідовні

            Після дострокових парламентських виборів восени 2007 року та чергової зміни уряду "чернівецьку операцію" з відлучення ВАТ "Чернівцігаз" від труби стали оцінювати зовсім по-іншому. Це тоді раптом з'ясувалося, що до реалізації державних інтересів створення «Укргазмережі» жодного стосунку, виявляється, не мало. Щоправда, руки у Мінпаливенерго до цього питання дійшли лише влітку 2008 року. Протокольне рішення про припинення діяльності ДП "Укргазмережі" ДК "Газ України", ухвалене на засіданні правління НАК "Нафтогаз України", його голова Олег Дубина завізував у вересні 2008 року. Хоча ще у червні 2008 року заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Володимир Тріколіч вважав, що НКРЕ невиправдано затягує питання щодо розширення території ліцензійної діяльності ЧФ ДП "Укргазмережі" і взагалі пропонував позбавити ВАТ «Чернівцігаз» ліцензії. Натомість декларуючи фактично ті самі цілі — передачу газових мереж у руки державного підприємства і забезпечення за рахунок цього надходження 100% коштів від населення за спожитий газ — у НАК "Нафтогаз України" народили ще одну "дочку" — «Нафтогазмережі».

Характеризуючи діяльність попередників, директор створеного на виконання постанови уряду №775 ДП «Нафтогазмережі» Віталій Гнатушенко слів не добирав. "Просто відома промислово-фінансова група, що на той момент, по суті, контролювала систему державного регулювання нафтогазової галузі, у тому числі і менеджмент НАК «Нафтогаз України», намагалася одержати контроль над рядом облгазів, у яких власники великих пакетів акцій не хотіли розставатися зі своєю власністю, - зізнався Віталій Гнатушенко в інтерв'ю «Дзеркалу тижня» (№30, 15 серпень 2009). - І з метою тиску на «непокірних» власників цих підприємств, базуючись на формулі «не віддасте облгази — заберемо мережі», і було створено «Укргазмережі». Водночас, коли зазначена група нарешті одержала підприємства, які її цікавили, інтерес до «Укргазмереж» зник. На той момент цьому підприємству було передано мережі тільки одного облгазу — ВАТ «Чернівцігаз», і на цьому процедуру передачі мереж було зупинено, причому навіть по підприємству «Чернівцігаз» її не довели до логічного завершення".

Щоправда, у благородній справі наведення ладу на ринку роздрібної торгівлі газом нове дежпідприємство особливих успіхів теж не досягло. Газові труби навіть у межах однієї області технологічно так і не розмежували. Хоча свою чернівецьку філію тепер вже ДП «Нафтогазмережі» з тим самим керівником, до слова, таки зберегло. Усі ці велетенські сервери – унікальна база даних, створена роками кропіткої праці, на дорозі не валяється. Єдиним трофеєм, що його ДП «Нафтогазмережі» насилу додало до успадкованого від попередників чернівецького, стали лише вінницькі газові мережі.

Після чергової зміни у 2010 році всього владного олімпу і повернення в систему державного регулювання нафтогазової галузі Юрія Бойка ДП "Нафтогазмережі", схоже, судилася доля ДП "Укргазмережі". Перебуваючи нещодавно у Чернівцях, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України Тетяна Корнякова ліквідацію підприємства списала на... адміністративну реформу. ККД від його діяльності, як з'ясувалося, виявився недостатнім.  Та сама Корнякова, до слова, яка у грудні 2006 року, працюючи на посаді заступника Генпрокурора України, дала зелене світло для досудового слідства у так званій справі облгазів.

Про амбітну мету створення держкомпанії, яка відповідала б і за поставки газу споживачам, і за безпеку газорозподільних мереж, їхнє належне обслуговування, схоже, вже не йдеться. Точну вартість майна, що повертається в користування чернівецького облгазу,  напевно, ніхто не назве. Інвентаризація мереж, здійснена вже добрих років п'ять тому,  станом на 31.01.2006 р. зафіксувала співвідношення: державне майно – 41 мільйон і 47 мільйонів - набуте з інших джерел фінансування. Хоча балансова вартість газопроводів, збудованих за кошти кооперативів, підприємств, врешті просто звичайних громадян, насправді значно вища. Нардеп-регіонал Микола Романюк ще в 2007 році озвучував цифру в мільярд гривень.

Звісно, тепер, коли власник облгазу, схоже, змінився, нагальна потреба забирати у нього трубу відпала. І те, що йдеться фактично про передачу мереж у приватні руки, які лише кілька років тому ті самі люди усіляко дискредитували, нікого особливо не дивує. Про чиї саме приватні руки йдеться, намагався якось з'ясувати голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко. Зловивши на слові бізнесмена Дмитра Фірташа, який в інтерв'ю російській діловій газеті "Ведомости" заявив, що контролює 75% облгазів України, нардеп звернувся до Антимонопольного комітету, СБУ, нарешті  прем’єр-міністра Тимошенко перевірити інформацію. Дослідження цього питання триває і досі...

Балачки про визначення статусу власності на газові мережі, збудовані за комунальні чи кошти громадян, яким чиновники намагаються відвернути увагу від сумнівної оборудки, не більше, ніж димова завіса. І то не тільки тому, що точно така сама інвентаризація супроводжувала перший (2006-2007 рр.) переділ газового ринку краю. (Гроші за транспортування газу мережами, часто збудованими на кошти людей, споживачі згідно  з тарифом більш-менш справно сплачують. А хто заплатить громаді за те, що користується її трубою? І взагалі, на якій юридичній підставі держава чи облгаз цим майном користується, управляє?). Але тоді питання, хто і на яких умовах обслуговуватиме записані на конкретні територіальні громади мережі, мало бодай теоретичний сенс. Нині ж, коли в області залишається фактично єдиний гравець з правом користуватися трубою, вибір у громади, прямо скажемо, невеликий. Невідомі благодійники, називати імена яких губернатор Буковини Михайло Папієв не вважає за потрібне, які нещодавно зголосилися вділити з півтори сотні мільйонів гривень на добудову підвідних газопроводів на Буковині фактично нічим не ризикують. Труби все одно перейдуть в управління приватного облгазу. Створити нове підприємство для управління мережами в межах кожного окремого села їхні потенційні власники звісно не зможуть. А згодом користувачу ще й кошти за транспортування газу додадуться.

До чого може призвести концентрація в одних руках  газу, труб, якими від надходить до споживачів, плати за нього, пояснювати, переконаний, нікому не потрібно. А якщо ці руки – не українські? Хто контролює роздрібні мережі з продажу газу на внутрішньому ринку -  той контролює споживачів. Можливість перекривати вентилі непокірним, наприклад, у політичному сенсі регіонам перестає бути гіпотетичною. Про можливість диктувати споживачу ціну  вже навіть не йдеться. Те, що за чотири роки вимушеного простою в облгазі поменшало фахівців на цьому тлі взагалі дрібниця. Так само, очевидно, як і вкладені у чернівецьку філію державні ресурси. Наприклад, витрачені на придбання спецтехніки та автомобілів для аварійно-диспетчерської служби тощо. Щодо спеціалістів, то перейшли ж колись цілі бригади, повіривши у благі наміри держави, масово з облгазу на роботу до ЧФ ДП "Укргазмережі". Тож так само тепер і назад повернуться. А ось пункти прийому платежів ЧФ ДП «Нафтогазмережі» вже кілька місяців, як позакривали. Ось тобі і унікальне державне «ноу-хау». Врешті, за новим газовим порядком, який з Чернівців мав поширитися на всю Україну, теж трохи шкода.

Юрій ЧОРНЕЙ, Чернівці

(див. також: http://dt.ua/articles/84957)