Цього дня 99 років тому Буковина стала частиною української держави: газети про Буковинське віче 1918 року

У Чернівецькій обласній філармонії імені Дмитра Гнатюка сьогодні, 3-го листопада, за участі голови обласної державної адміністрації Олександра Фищука, депутатів місцевих рад, делегацій з районів, учнівської та студентської молоді, представників національно-культурних товариств, релігійних конфесій, представників громадських організацій, політичних партій відбудеться урочисте зібрання з нагоди 99-ї річниці Буковинського віча.

З нагоди свята кращих представників Буковини буде відзначено державними нагородам, відзнаками облдержадміністрації, обласної та міської ради.

Початок о 14.00

Газети про Буковинське віче 1918 року

Історичні події 1918 року на Буковині засвідчили нам про прагнення, буковинців приєднатись до матінки України. Буковинське народне віче (зібрання, збори) 3 листопада 1918 року належить до найвизначніших подій в історії українського населення Буковини. У цей переломний момент багатовікової історії українців краю вирішувалася його державна приналежність, його історична доля. Ось, як освічували ті історичні події буковинська преса.

Газета “Буковина” 1918 р. 02 листопада.

Заклик Буковинської делегації Української Національної Ради до українського населення краю взяти участь у Всенародному вічу 3 листопада

 До українського народу Буковини!

Цісарським маніфестом з 16 жовтня давні порядки державні знесені. Краєві границі упали. Повстали народні держави. Повстала і наша українська держава з усіх українських земель Буковини, Галичини і Мадярщини, проголошена «Національною Радою» 19 жовтня у Львові.
Держава наша признана правительством давної Австрії, вона признана всіма іншими народами давної Австрії, бо й вони всі потворили такі ж самі самостійні, від нікого независимі держави.
Повстала * Чеська, Німецька, Південослав'янська і Ромунська держави.
Всі вони самостійні, будують собі самостійно, поволі, але постійно своє будуче житє і свої внутрішні порядки.
Буковинський український народе, вставай і Ти до праці над своєю будуччиною!
Управа нашою державою віддана тобі від 19-го жовтня с[его] р[року]. Як сам захочеш і що схочеш, можеш творити для свого добра.
Всі давні австрійські уряди урядують ще в краю. Цего треба і їх урядованню треба повинуватися, аби не прийшло до безправства в краю, що вийшло би на некористь цілого народу, до того часу, поки ми не поставимо на їх місце своїх власних урядів. До того треба приготованя й помочи цілого народу.
Щоби наш нарід взяв чинну участь у творенню своїх власних порядків, треба всюди закладати організації «Самооборони».
В кожнім селі і місті повинен наш нарід бути згуртований коло «Самооборони», щоби міцною злукою вершив свою волю на свій землі.
неділі 27-го жовтня зажадали вони для своєї румунської держави цілу Буковину по Дністер, нехтуючи тим самим (?) право українського народу на самоозначення, признаним цілим світом і цісарським маніфестом, і бажають прилучити її до Семигороду.
Ніякого Семигороду ми не знаємо і не хочемо знати. Нам наша Україна мати!
Своїх сіл і міст та столиці Чернівці ми не дамо нікому відібрати. Ми вистоїм їх для себе.
Чужого не бажаємо й свого не дамо.
Тут на нашій землі, під нашою управою не будуть вже бояри панувати.
Українська земля для українського мужика!
Ми твердо постоїмо, щоби в нашій українській державі наступив також справедливий лад для мужика й робітника.
Щоби наша держава давала багацтво в культурних доробках нашому народови,
Щоби заспокоїла потребу на землю нашого мужицтва,
Щоби пошанувала робочу силу робітника, давши йому всяку охорону!
А це все осягнемо, бо наша влада буде народна, збудована на основі загального, пропорціонального, рівного і тайного права голосовання мущин і жінок.
Це ж ми осягнемо на свій землі, а не чужій, своїми голосами, а не чужими.
Тому ж до праці, твердої, незламної, гарячої, невтомної!
Мужчини і жінки, хлопці і дівчата! Інтелігенція, духовенство, учительство, шляхта, селянство, робітництво!
Уряди громадські із своїми начальниками!
Всі ви діти нашої землі, станьте своїми грудьми за собою, кучіться до самооборони!
Докажіть свою готовність все служити тепер, собі і зійдіться всі з цілого краю, з каждого села в неділю 3 листопада до Чернівців, щоби там вовселюдно об'явити свою волю цілому світові. Там зійдемося на всенародне віче в «Народний дім» о 10 годині рано.

Газета “Буковина” 1918 р. 18 жовтня.

"Самоозначення народів і українці в Австрії"

Сегодня жаден народ не дасться зацитькувати тим, що от, мовляв, ми про тебе дбаємо, ми даємо тобі школи, будуємо дороги і даємо всякі інші подібні блага. Народи не хочуть більше подарків з чужої руки, вони самі хочуть собі здобувати свою хату в своїм стилю і в своїм смаку.
Цего права зажадали всі народи в Австрії, цего права зажадали устами наших заступників і ми Українці в Австрії.
Наше жадане це своя власна держава Східної Галичини, українських областей Буковини та Угорщини. Від цего жадання ми не відступимо, це заявили недвозначно також наші делегати на недавній авдієнції у цісаря.
На 19 с[его] м[ісяця] зберуться до Львова українські установчі збори, збори мужів довір'я всіх українських областей австро-угорської монархії, які мають покликати до життя «Українську Національну Раду», яка буде виконувати право самоозначення народу.
Та помимо того, що право самоозначення сегодня на устах всіх, наші сусіди Поляки з одного боку, а Ромуни — з другого зазіхають на наші землі. За нашу землю положимо ми душу й тіло, ні п'яди своєї землі не відступимо, але й чужої не хочемо. Намість по боротьбі засідати до згоди, воліємо це зробити перед боротьбою. З цею метою була й скликана конференція всіх українських партій Буковини на 13 с[его] м[ісяця] до Чернівців. І конференція заявила однодушне, що ми жадаємо права самоозначення і для нас Українців, ставимо наше право на українські області Буковини з нашим культурним і господарським осередком містом Чернівцями, взиваємо румунський народ не давати свої руки до поневолення українців і обіцяємо й ми то саме.
Конференція висказала також думку, що й польсько-українське питання дасться розв'язати в дорозі порозуміння, а не насильно. Цю думку дала конференція як директиву мужам довір'я на Установчі Збори у Львові. Бажаючи тривкого миру, завзиває конференція всі народи помогти нам розійтися згідливе з нашими сусідами, щоби на будуче не прийшло більше до ніяких непорозумінь і усобиць. Одначе наприкінці застерігався проти всяких рішень про нас без нас і святочне і твердо заявляє, що за наші справедливі домагання положимо ми майно і кров.

Газета “Буковина” 1918р. 13 жовтня

Повідомлення про вирішення долі української частини Буковини міжпартійною конференцією у Чернівцях
Конференція всіх українських партій Буковини.

Зібрана в Чернівцях 13 жовтня конференція всіх українських партій Буковини рекламує право на самоозначення також для українського народу. Разом з прочими Українцями Австро-Угорщини хочемо самі рішити про свою долю.
Ми хочемо в мирі і згоді розійтися з теперішнім і повсякчасним нашим сусідом румунським народом. Від Карпатів по Чорне море межують наші народні границі з собою. Тому вже самою природою ми примушені мирно і згідливо жити й працювати для спільного спокійного розвою в будуччині.
Тому кличимо ми до всього румунського народу не давати своєї руки для знасилування українського народу, так як і ми з свойого боку свято прирікаємо поборювати всяке несправедливе рішення в нашу користь, яке звертало б проти Румунів.
Ми проголошуємо своє право на українські області Буковини, з їхнім одиноким осередком торгівлі і руху містом Чернівцями, яке з трьох сторін окружене чисто українськими областями, а тільки з четвертої припирає до мішаної, в якім сходяться всі торговельні шляхи з українських областей і в якім по Жидах ми творимо взглядну більшість.
Ми завзиваємо всі інші народи Буковини Жидів, Німців, Поляків помогти нам перевести і також для меншостей корисний національний розділ краю.
Ми твердо переконані, що й польсько-українське питання можна рішити тільки в порозумінню заінтересованих народів, а не насильством, і поручаємо нашим заступникам в українськім національнім конгресі ділати в цім напрямі.
Ми домагаємося, щоби австро-угорська Україна поладнала свої відносини так до сусідних, як і до інших народів Австро-Угорщини, як і до державної України вповні самостійно.
Бажаючи скорого і тривкого миру, звертаємося до всіх народів із зазивом пособити всіма силами порозумінню між Поляками і Українцями з одного, а Румунами і Українцями з другого боку, щоби усунути і на сході можливість всяких майбутніх політичних заверух і усобиць.
Наприкінці прирікаємо всіма силами з посвятою життя і майна боронитися проти всякого насильства і всякого рішення про нас без нас..

Газета «Фольксспрессе» 29 жовтня 1918 року

Протест студентів Чернівецького університету проти домагань Румунського Національного Комітету буковинських румунів приєднати усю територію Буковини до Румунії 1918р., жовтень, 28.

Українська академічна молодіж Чернівецького університету зібрана дня 28 жовтня с. р. в залі Народного Дому в Чернівцях.
1. Стоїть на становищи безуслівного признання права, самоозначення всім народам;
2. Вітає засновання української держави із земель Австро-Угорщини, заселених у переважаючій більшості українським народом, включно із (полицею Буковини та містами Сторожинцем і Серетом, і домагається негайного з'єднання всіх українських земель в єдиній суверенній українській державі;
3. Пятнує з найбільшим обуренєм рішенє ромунської конституанти з дня 27 жовтня с.р. у Чернівцях, яка простягає свої заборчі руки на цілу Буковину, вважаючи цілком несправедливо сей край за ромунську землю, як нічим неоправданий замах певного круга ромунської інтелігенції, щоби безправно віддати більшість українського населення на поталу самовільній владі ромунського боярства і висказує свій подив, що ромунський нарід не виступає проти такої імперіялістичної політики своїх провідників, коли з української сторони не піднімаєся ніяких претензій на чужі землі;
4. Підносить рішучий протест проти поступовання тої частини ромунської зокрема духовної інтелігенції, яка надуживаючи велике прив'язання українського народу на Буковині до православної церкви, обманює його, представляючи фальшиво злуку української Буковини з Східньою Галичиною в одну українську державу як заведенє унії на Буковині, вносить тим заколот в український нарід і шкодить будованю української держави;
5. Завзиває всю українську інтелігенцію і свідоме селянство до якнайскоршого організовання українських сил, а зокрема заступників Буковини в українській конституанті, щоби старалися якнайскорше дійти до порозуміння з ромунами у справі границь і стали не лиш правним, але й дійсним господарем української землі;
6. Звертається до Української Народної Ради з жаданєм, щоби ся поробили як найрішучійші заходи в справі перенесення всіх кадр українських полків на територію української держави і відкликаня всіх офіцерів та мужви української народности з невкраїнських до українських полків.

Степан КАРАЧКО, член спілки архівістів України