ГАРАЖНІ ПРИНАДИ МІСТА (читання на вікенд)

Пан Василь, переконаний прозаїк життя, участь котрого у нашій «помаранчевій» революції полягала у повільному пересуванні Чернівцями власним стареньким Опелем із гучно ввімкненою леннонівською POWER TO THE PEOPLE та у чіплянні апельсинової хустинки на верхівку телескопічної антени, смачно й навмання сплюнув на стару бруківку Калічанки жуйкою STIMOROL, яка також смерділа апельсинами. Кожен волає залишити свій відбиток на землі, нехай навіть і гальмівний…

Знову несподівано відмовили гальма і тепер доведеться поставитися до проблеми серйозно. Ймовірно, рідина, яку він залив у чорну від автосажі пластикову баночку під капотом, знову виявилася зухвалою підробкою місцевих  умільців та їх «топ-менеджерів». А чернівецький менеджмент – це коли глухий вказує сліпому на недалекоглядність. «Барахлить» гідропідсилювач кнопки електросклопідйомника. Інжектор забився, «ходову» треба робити знову, не завадило б й просто вимити авто…

Душу гріла лише згадка про стрімку як хрущовська «відлига» ліквідацію ДАІ. Але в цілому злет думки не відбувся в наслідок туману в голові…

Понуривши кучеряву голову повертався до гаражу. На душі ще більше світліло…

***

Гараж в будь-якому кооперативі Чернівців – це унікальний спосіб життя, це  стан духу, це – солодка й таємно-сердечна пісня, яка має чіткі та справжні чоловічі засади й забарвлення!

Гараж – це життєвий принцип. Будь-яке порушення гаражних життєвих принципів призводить до деформації життєвої позиції загалом, яка у певний часовий відтинок життя може спричинити відхилення всієї життєвої лінії…

         Гараж – це прикладна наука. А вона й саме вона – це рушій прогресу. Поки фундаментальна наука досліджує принципи неможливого в загальному, прикладна наука сміливо впроваджує принципово неможливе зокрема.

Чернівецький гараж принадливий будь-якої пори року. Він манить до себе червоно-білою фарбою ошатних шлагбаумів на в'їздах, блискучим бітумом дахів, екзотичними ямами та чаруючими піснями гайок, що поволі відгвинчуються у вправних руках слюсарів під блідими гаслами минулого на кшталт «СССР – оплот мира»…

Гаражний сезон починається ранньою весною, як тільки-но зійде в'їдливий сніг.  Тоді відчиняються двері та засови, викочуються всиротілі за довгу зиму авто. Під променями першого непевного сонця як по команді піднімаються різнокольорові капоти, відчиняються багажники та всі наявні двері, які відчиняються взагалі. Обережно виносяться із салону автомобільні коврики, лагідно підпомповуються колеса, ніжно заглядається в аптечку та пеститься несправний зазвичай вогнегасник. Натхненно дістається молоток або інше перше ліпше споряддя. Але молоток – головне. Коли в руках саме молоток, то все довкола не лише здається, але і є цвяхами, при умові достатньо глибокого розуміння глибокої сутності цвяха. Далі - урочиста хода «на яму», ритуальне заглядання у підчеревиння, ніжне й прискіпливе миття…

І лише коли весінні оглядини та пестощі добігли кінця, біля заздалегідь, роками обумовлених гаражів збираються піднесені мешканці кооперативу. Сусіди. Васильович, Петрович  і таке інше. В гаражі немає почесних звань, вчених ступенів, посад, та й, в решті решт, вікових різниць. Письменник, приміром, повинен писати, якщо у нього немає машини, аби заробляти приватним «таксуванням». Тому в гаражі всі аси, всі майстри і всі поети. Рівноапостольні. Лише дурість кожного окремого водія прямопропорційна потужності двигуна його автомобіля. І все!

Відчиняються старі іржаві холодильники, попередньо вивезені із квартир внаслідок рішучого застаріння та після (хоча часом і до) придбання нових. Дістаються дбайливо приховані з осені пляшечки, на осоння виносяться маленькі туристичні столики часів розквіту на Буковині розвинутого соціалізму й придбані в легендарному магазині «Спорттовари» на Проспекті, та всепогодні тентовані рибальські стільці з застарілими олійними плямами.  Ось тут кортить спинитися щільніше. Традиційним гаражним напоєм з давніх, іще «доперебудовних»,  часів вважається, не дивуйтеся, звичайна горілка. Що може бути кращим за розмови під горілочку? Лише горілочка під розмови!  Для остаточної «поліровки» та надання необхідної фінальної гостроти тремтливим гаражним розмовам широко застосовується пиво.  Рідше, але все впевненіше в останні часи,  вживаються й інші напої. Скажімо, розливне, бочкове та безалкогольне віскі. Для процедури вживання міцних напоїв використовуються традиційні вітчизняні гранчаки різної місткості. Рідше – пластмасові стаканчики, вставлені один в один для придання ритуалу споживання необхідної впевненості та циклічності. В гаражі чоловік вважається тверезим, якщо він в змозі лежати на горизонтальній підлозі і ні за що не триматися…

Наріжним каменем та сутністю унікальних чернівецьких гаражних розмов є, безперечно, сам автомобіль, його внутрішній та зовнішній світ й перспективи. Про нього балакають як про живу істоту, яка має всі ознаки людини, в тому числі й статеві. Тому нехай нікого не дивує, коли ви почуєте під час таких розмов цілком щиру цікавість присутніх до того, як, скажімо, називається самка «Фольксвагена». Це не наслідок психостаттевої травми чи хвороби гіпофізу, це цілком актуально весіннім надвечір'ям у гаражному кооперативі. Розмова в гаражі ніколи не загострюється вкрай. Варто лише трішки загострити її, вам негайно дадуть зрозуміти, що час закруглятися.

Інша важлива тема гаражних балачок – жінки. Вони, як відомо, поділяються на дві великі кострубаті групи – дружини та інші.  Відвідини гаража представницями першої вважається небажаним й майже завше невчасним, в той час як іншої - навпаки. Це принципова різниця.   Але, чого гріха приховувати, відношення до жіноцтва загалом цілком поважне. От приклад гаражної мудрості з цього приводу: якщо рятуючи дівчину від ґвалтівника, ви помічаєте, що вона стрімко із жахом втікає, це означає, що ґвалтівник їй подобався більше.

Третьою важливої принадою гаражів є специфічна категорія людей, які там заробляють гроші. Це – чернівецькі автомобільні майстри.  Вони – спеціально навчені люди середнього і старшого віку, тому вміють все. Для чернівецьких гаражних електриків, приміром, не існує такого короткого замикання, яке б вони не могли б подовжити. Напруживши м’язисті мозки, ці люди можуть зробити неймовірне для уяви виробників будь-яких іномарок. Не смішіть царя звірів законами джунглів! В Чернівцях можуть все! Хоча часом деяких майстрів, з огляду на відсутність альтернативи, доводиться проводжати лише за одягом…

Автомайстри  є в кожному гаражному кооперативі. Тому їх обов’язково запрошують до столу, який започатковує гаражний сезон у місті. Вони – поважні люди.

Гараж – це інше життя. Бо переважна більшість їх мешканців нікого не люблять, ні себе, ні своє життя. І їх ніхто не любить. Крім життя. Воно їх любить та буде любити до самої смерті! …

 Володимир Килинич