Життя театральне, або як актор Григорій Руденко-Краєвський аудиторію «розтопив»
«Що Ви знаєте про театр?» — такими словами розпочалася зустріч зі студентами кафедри «Журналістика» Наталії Федорович, керівника літературно-драматичної частини Чернівецького театру ім. О.Кобилянської. А й справді, чи багато ми знаємо про рідний театр? Чи кожен чернівчанин знає історію цієї могутньої культурної сили на теренах Буковини, чи відає про видатних акторів-земляків? Пише у своєму матеріалі спеціально для www.buknews.com.ua студентка Уляна Букатюк.
Хоч Наталка працює в театрі порівняно недавно ( з 2007 року), але все ж знає чимало, тож легко зуміла зацікавити різноманітними фактами студентів. Вона розповіла історію виникнення театру на Буковині, його генезис, повідала про проблеми театру сучасного, як-от: буденність, низька популярність серед населення тощо. Також наголосила на унікальності саме Чернівецького театру ім. О.Кобилянської. Для прикладу, чи знали Ви, що такі вистави, як: « Калинова сопілка» за О. Забужко, «Ілюзія вальсу» про О. Кобилянську чи «Тисяча снопів вітру» про Івана Миколайчука, чи «Лавина» Т. Джудженоглу — Ви не побачите більше в жодному театрі України, а, можливо, і світу? Це оригінальні праці виключно Чернівецького театру.
Також, якщо по інших театрах роками йдуть одні й ті самі вистави, з розряду класики, то Чернівецький театр відкритий для експериментів. Бувають різні постановки, часом траплялися і дещо провальні, але то вже не так суттєво, адже все ж таки і ті вистави знайшли свого глядача. Коли ж запитали, чи вистачає сучасному театру глядача як такого, то гості наголосили, що не вистачає саме вихованого глядача.
І якщо на початку зустрічі ще відчувався певний офіціоз (принаймні мінімальний), то після того, як увагою публіки заволодів актор Григорій Руденко-Краєвський, аудиторія «розтала» та атмосфера стала майже домашньою. Просто та безпосередньо линув потік спілкування, смачно приправлений жартами та дотепами.
Як виявилося, актор теж є дуже цікавою та непересічною особистістю. У Чернівецькому академічному муздрамтеатрі ім. О. Кобилянської працює лише з 2010 р. А доти у нього була дуже нетипова доля. Зокрема, Григорій розповів, що походить зі старовинного роду харківських художників, і вся його родина — творчі люди. Тож не дивина, що і він не відійшов далеко від творчої плеяди, і просто «не вміє робити нічого іншого, окрім гри», як виразився сам актор. «Актором – ідіотом треба народитися», — процитував свого великого Вчителя Б. Ступку. Це бо справді призвання, щоб переконатися, цю думку слід підкріпити розповіддю, як він втрапив на курси акторської майстерності до Богдана Сильвестровича Ступки. Тут аудиторія просто-таки «вибухала» сміхом. За словами Григорія, під час конкурсу втапити на ті курси на одне місце претендувало п’ять тисяч людей. Це був перший і останній курс українського генія, тож Григорій хвилювався, та все ж зумів довести Ступці свої здібності і був зарахований. На їхньому курсі навчалося 24 людей, 22 з них зараз працюють в театрах.
Після закінчення навчання в Києві, працював у Харківському театрі ім. Т.Шевченка, Львівському ляльковому театрі «Люди і ляльки». І от він у Чернівцях. Актор переконаний, що на театрі «ніколи не заробити грошей». Пробував себе і в кіно, але то інша специфіка. Життя змусило податися і до режисури, спроби увінчалися успіхом, але сам Григорій проти акторства-режисерства.
Коли запитали про улюблену роль, він твердо відповів, що свою ролі ще не зіграв. Зізнався, що доводилося грати і голим, готовий до всіх сторін піару (навіть чорних), але при цьому не любить журналістів. Насправді слухати розповідь було дуже цікаво. Для прикладу, чи знали Ви про ієрархію акторів театру? А така існує. Зокрема, Григорій розповів, що існують ведучі актори, середні актори та актори- штани, що просто «час від часу провітрюють костюми по сцені». Поняття «прокляті ролі» присутнє і в його житті, і в стінах Чернівецького театру теж. Для актора це роль у виставі «Вій» за Гоголем, а якщо про театр в цілому, то прем’єра «Калинової сопілки» не вдалася як слід, бо актриса пошкодила ногу. Тож містика присутня всюди…
Ух, а чи давно Ви були в театрі? Поспішайте! Можливо, втрапите на справді щось незабутнє та поворотне для свого життя, не чекайте дива, йдіть до нього…
Уляна Букатюк
