Журналісти Чернівців хочуть, щоб чиновники щодня ходили вулицею імені вбитого владою журналіста

Журналісти Чернівців на Центральній площі вшанували пам’ять загиблих колег.

Десятки представників буковинських ЗМІ зібралися в понеділок у центрі міста, щоб запалити свічку в пам’ять про Георгія Гонгадзе та всіх загиблих журналістів.

Шеф-редактор газети "Час" Петро Кобевко заявив про ініціативу перейменування вулиці Ватутіна в Чернівцях на вулицю Гонгадзе.

"Нехай чиновники з ОДА проходитимуть тією вулицею і щоденно читають прізвище на вивісках - "Гонгадзе", - сказав журналіст.

Редактор газети "Чернівці" Василь Бабух зачитав свого вірша про те, що журналістам потрібно боротися за справедливість. Окрім закликів гуртуватись, не забувати та відомстити за смерті журналістів, учасники акції почули і вірш від Василя Бабуха.

Журналісти вшанували Гонгадзе та всіх загиблих колег хвилиною мовчання. Після цього під пам’ятником Шевченкові журналісти виставили запалені свічки у формі ім’я Георгія Гонгадзе - Гія.

Печально, браття, визнавати,
Що ми не варті ні гроша-
Тринадцять літ не зна спочину
Стражденна Гіїна душа.

Тринадцять літ, а він ще й досі
В землі причалу не знайшов.
Убивці ж потирають руки,
З яких стікає чесна кров.

А що, панове, ви зробили,
Щоб сів в тюремний каземат-
Душитель правди і свободи-
Убивця Гії, його кат?

Течуть щороку сліз потоки
Із наших збайдужілих віч.
Щороку палимо ми марно
За нього оберемки свіч…

Роки минають.Та Гонгадзе
У наших споминах живе.
Просіть майора Мельниченка
Хай ще раз вивцю він назве.

Просіть майора,щоб він плівки
Не розмагнітив,не спалив-
І може суд звершиться правий
Над тими хто свободу вбив.

Із холодильника в Таращі-
(Я вас благаю це зробить)
Візьміть останки його тіла
І в рідну землю положіть.

Аби про нас не говорили
Що ми не варті ні гроша
Щоб врешті спокою зазнала
Стражденна Гіїна душа

І йдіть свободу боронити,
На це не гайте марно час.
Промовчите, то знайте- завтра
Знайдеться вбивця і на вас.

Джерело: molbuk.ua та chas.cv.ua

ДО 13-ої РІЧНИЦІ ЗАГИБЕЛІ ГЕОРГІЯ ГОНГАДЗЕ

Тринадцять років минуло з дня загибелі засновника «Української правди» - журналіста Георгія Гонгадзе. Однак, замовники розправи над журналістом досі офіційно не названі.

На сьогодні, журналістські організації України констатують відсутність будь-якого прогресу у процесі встановлення замовників вбивства – у в’язниці перебувають лише виконавці. Жодних слідчих дій не було проведено після заяви Олексія Пукача про причетність Леоніда Кучми та Володимира Литвина до вбивства Георгія Гонгадзе. Влада продовжує спекулювати справою Гонгадзе задля особистих політичних дивідендів, у той час як питання встановлення замовників залишається відкритим.

Сьогодні ми також відзначаємо День памяті загиблих журналістів. На жаль, убивство Гонгадзе не стало належним уроком для ні для влади, ні для суспільства – фізична агресія щодо журналістів в Україні лишається на досить високому рівні. У 2013 році кількість фізичних нападів і перешкоджань законній професійній діяльності тримається приблизно на такому ж рівні, як і в період виборчої кампанії 2012 року, і майже втричі перевищує кількість таких злочинів, зафіксовану у першій половині 2012го.

У 2013 зросла кількість нападів на журналістів з боку приватних осіб та силових структур, і зменшилась з боку політиків та їхніх помічників. Зокрема, за 8 місяців 2013 року було зафіксовано 54 випадки нападів та погроз та 89 випадків перешкоджань (дані ІМІ). Основними агресорами щодо журналістів за цей період стали приватні особи (22 випадки, в той час як за за весь 2012 рік - 23), правоохоронні і силові структури (15 випадків, за весь 2012 - 8), та охоронці і молодики спортивного вигляду (12, за весь 2012 - 18). Зростання фізичної агресії може свідчити про те, що нападники не бояться покарань.

Безкарність за напади на журналістів лишається надзвичайно високою. За нашими даними, у 2013 до суду дійшло лише 5 справ за 171ст. ККУ – перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – тобто, приблизно кожна 20та справа. За даними ГПУ, за січень-липень 2013, 117 справ було зареєстровано за 171ю статтею. З них дві третини (69 справ) було закрито за "реабілітуючих підстав" (відсутність складу злочину). За даними МВС, станом на вересень 2013 року, на обліку в Державному реєстрі перебувало 75 справ, зареєстрованих за 171ю статтею.

Сьогодні журналістські організації передадуть до МВС та ГПУ петицію з переліком випадків фізичної агресії за 2013 рік, і вимогою покарати нападник і відзвітувати про це суспільству. У середині жовтня журналістські організації України оцінять реакцію влади та ситуацію з безкарністю на зустрічі з представниками європейських та міжнародних структур.

Однак, захист свободи слова неможливий без підтримки ширших кіл суспільства. Традиційно, 16 вересня в Києві та інших містах відбуваються мітинги пам’яті Георгія Гонгадзе, та всіх загиблих українських журналістів. Ми запрошуємо приєднатись до мітингів всіх, хто підтримує ідеї свободи слова та демократії. Акції відбуваються без жодної партійної чи організаційної символіки, і цього року вони пройдуть в 11 містах України, зокрема, в Києві, Львові, Донецьку, Рівному, Керчі, Кременчузі, Луцьку, Чернівцях, Чернігові, Херсоні і Дрогобичі.

Мирослава Гонгадзе записала відео-звернення до колег – українських журналістів, яке можна знайти за посиланням: http://www.youtube.com/watch?v=-qfYwFAW1VA&feature=youtu.be

Прес-служба Медіа-профспілки

За роки незалежності в Україні загинули більше шести десятків журналістів. Зв’язок цих смертей із професійною діяльністю працівників мас-медіа офіційно визнаний лише в невеликій кількості випадків. Водночас, колеги та родичі загиблих журналістів мають підстави вважати, що трагедії були спричинені професійною діяльністю журналістів. У більшості випадків винні не були покарані. Київська незалежна медіа-профспілка та сайт «Майдан» узагальнили відомі насьогодні факти загибелі працівників мас-медіа в Україні. У наведеному нижче переліку – імена журналістів, які загинули через свою професійну діяльність, під час виконання професійних обов’язків або обставини загибелі яких не були розслідувані чи результати цього розслідування викликають сумніви.

1. Валерій ГЛЕЗДЕНЬОВ, військовий журналіст газети «Красная звезда» (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов`язків;

2. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992;

3. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні;

4. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;

5. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;

6. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;

7. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив`язаний до ліжка;

8. Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричиним масові захворювання серед людей, 1995, помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;

9. Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ), 1995;

10. Володимир ЖИТАРЕНКО, спеціальний кореспондент газети «Красная звезда» (м. Львів), 1995, загинув у Грозному під час виконання професійних обов`язків;

11. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;

12. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;

13. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;

14. Анатолій ЯГОДІН, військовий журналіст газети «Красная звезда» (м. Київ), 1996, загинув у Чечні під час виконання професійних обов”язків;

15. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;

16. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;

17. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;

18. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес» радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі, помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п`яний і сам напав на правоохоронця;

19. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;

20. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Київські відомості» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту Жуляни;

21. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару у голову під час побиття працівниками міліції;

22. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети «Вечірня Одеса» (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;

23. Святослав СОСНОВСЬКИЙ, редактор видавництва “Таврія”, 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;

24. Олексій ЄФИМЕНКО, редактор газети “Відродження” (м.Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п`ятого поверху;

25. Василь ЗАГІРНИЙ, редактор газети «Знамя победы» (м. Шахтарськ Донецької обл.), 1998, загинув у ДТП;

26. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети “Факти”, 1998, помер від черепно-мозкової травми, за версією правоохоронців травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;

27. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети “Шахтерские вести” (м.Краснодон), 1998;

28. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу «СТБ» (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства – самогубство;

29. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії “АМТ”, 1999, розстріляний з автомата невідомими;

30. Олександр ГОЛУБЧИК, генеральний директор телекомпанії «Приват-TV», 1999, загинув у ДТП;

31. Василь ЧУДИК, головний редактор радіо “Незалежність”, 1999, був знайдений мертвим у під`їзді власного будинку;

32. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет - проекту «Українська правда», 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;

33. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети “Світ молоді” (м. Івано-Франківськ), 2000;

34. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;

35. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети «Кримська Правда» (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень;

36. Юлій МАЗУР, головний редактор газети «ЮГ» (м. Одеса), 2000, був знайдений мертвим неподалік від свого будинку;

37. Віктор ШАРИКОВ, журналіст українського телебачення;

38. Віктор РОМАНЕНКО, телеоператор програми «12 хвилин новин» ГТРК «Крим» (м.Сімферополь), 2000, був знайдений мертвим у морі поблизу Судака, помер внаслідок падіння зі скелі під час нічної зйомки;

39. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети «Время» (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;

40. Олег БРЕУС, видавець газети «XXI вік» (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;

41. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія «ТОР» (м. Слов ’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих йомубейсбольними битами;

42. Олександр КОВАЛЕНКО, головний редактор газети «Соціальна політика» (м. Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;

43. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент «Факты и комментарии» (м.Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;

44. Юрій ІВАНОВ, оглядач газети “Одеські вісті” (м. Одеса), 2001;

45. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін`єкції;

46. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;

47. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;

48. Олексій ТЕРЕЩУК, Заступник головного редактора газети «Вінниччина», 2002, помер від травм через рік після побиття невідомими;

49. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного агенства «Українські новини», зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;

50. Олексадр ПАНИЧ, журналіст тижневика «Донецькі новини» (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.

51. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;

52. Тарас ПРОЦЮК, телеоператор інформаційного агентства «Рейтер» (Ірак), 2003, був убитий пострілом з американського танка по приміщенню готеля – снаряд влучив у кімнату, в якій перебував Процюк;

53. Володимир ЄФРЕМОВ, представник організації «Репортери без кордонів», колишній редактор газети «Собор» (м. Дніпропетровськ), 2003, загинув у ДТП;

54. Олександр КРИВЕНКО, керівник громадського радіо, 2003, загинув у ДТП;

55. Володимир КРИВЕНОК, директор телекомпанії «Зміїв-ТБ» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП;

56. Олександр ШАМРАЙ, редактор газети «Вісті Зміївщини» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП разом з Володииром Кривенком;

57. Георгій ЧЕЧИК, генеральний директор ТРК «ЮТА» (м. Полтава), 2004, загинув у ДТП;

58. Іштван КАСАНЕК, оператор телеканалу «М-Студіо» (м. Ужгород), 2004;

59. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби «Кордон», 2004, впав з балкону своєї квартири;

60. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;

61. Норік ШИРІН, головний редактор газети «Голос молоді» (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;

62. Василь КЛЕМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль», Харків, 2010, зник безвісти.