Журналісти Буковини вшанують пам’ять Георгія Ґонґадзе

Чернівецькі обласні організації НСЖУ та НМПУ запрошують долучитися до вшанування Дня пам"яті Георгія Гонгадзе та усіх українських журналістів, які загинули або постраждали через професійну діяльність, через служіння принципам свободи слова та демократії та й просто виконуючи свої професійні обов"язки. Традиційно ми збираємосяна Центральній площі о 18.30, запалюємо свічки пам'яті.

Звернення до медіа-спільноти і активістів

16-го вересня в Україні, в день зникнення Георгія Гонгадзе, журналісти та медіаорганізації закликають журналістів всієї країни провести акції солідарності та вшанувати пам’ять всіх загиблих журналістів за часи Незалежності. 

Ми пропонуємо слоган для цьогорічної акції – «Озбройтеся правдою!».

Сьогодні журналісти в Україні зазнають великих ризиків, ставлячи незручні запитання владі, працюючи у зоні бойових дій та викриваючи корупційні схеми. В умовах російської пропаганди та контрпропаганди, самоцензури, що поширена серед журналістів, ми закликаємо бути відданими стандартам професії. На жаль, поки про гарантії належного захисту прав журналістів говорити рано. В 2015 році ситуація з розслідуванням злочинів проти журналістів не поліпшилася. Загальна кількість порушень свободи слова у 2014 році становила 995 випадків, що вдвічі перевищує показники 2013 року (496 випадків), і втричі — 2012-го (324 випадки). Напади стали категорією, в якій зафіксовано найбільше порушень (286 випадків, у 2013-му — 97). Пік викрадень журналістів припав на квітень, коли в полоні побували 20 журналістів, усі — в Донецькій області. Загалом протягом року у полоні побували 79 журналістів. Загинуло 7 журналістів. Кількість випадків цензури у 2014 році вдвічі перевищила показник 2013 року (152 проти 62 у 2013-му). Упродовж року також сталося 63 напади на офіси редакцій, що майже у вісім (!) разів більше, ніж у 2013 році (8). За сім місяців 2015 року ІМІ зафіксував 1 випадок убивства журналіста, 30 випадків побиття та нападів на журналістів, 39 випадків перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та 9 випадків цензури.

Для журналістів та активістів у регіонах ми пропонуємо провести прес-конференції, робочі зустрічі з  представниками місцевої влади та правоохороних органів, увечері  вшанувати пам’ять на головних площах міст. Влада повинна діями гарантувати безпеку журналістів і захищати свободу слова.

Зі свого боку ми пропонуємо допомогу у координації регіональних активістів та журналістів для проведення місцевих акцій та надати статистичну інформацію (інфографіку) щодо ситуації навколо забезпечення прав журналістів в Україні.

Сергій Томіленко

Наталія Лігачова

Оксана Романюк

Тетяна Котюжинська

Юрій Луканов

Леся Ганжа

Ірина Чулівська

Діана Дуцик

Світлана Остапа

Ольга Падірякова

Тетяна Даниленко

Аксиня Куріна

Антон Іванов

Андрій Сайчук

Наталія Гуменюк

Настя Станко

Севгіль Мусаева-Боровик

Андрій Куликов

Зураб Аласанія 

ДОВІДОКОВО:

Это — Георгий Гонгадзе. Не бренд. Не партийный жупел. Не объект политической мены, шантажа и гарантий. Это — живой Гия. Тот, который щедро любил и искренне ненавидел; стрелял деньги и поднимал тосты; охотился за эксклюзивами в стране цензуры и подхалтуривал, чтобы прокормить семью; воевал в Грузии и носил нашу вышиванку; преклонял колено у гроба друга и присаживался на корточки, чтобы заглянуть в глаза своим девчонкам-близнецам.

А это — плакат, который осенью 2000-го создали, отпечатали и расклеили журналисты. Органы утверждали, что «Гонгадзе жив, и за границей», а журналисты искали его здесь, и уже не надеялись, что найдут живым.

Журналисты нашли его обезглавленным в морге Таращи, а им говорили — «это не его тело». Им говорили — «пленки — ложь», но журналисты уже не верили никому. Ни президентам, ни генпрокурорам, ни майорам, ни оппозициям. Журналисты искали смысл, мотив и заказчиков убийства. Власть нашла исполнителей. А еще — голову Георгия.

Этот череп был найден на месте, указанном арестованным Пукачем. Генеральная прокуратура официально заявила о выводах медико-криминалистической экспертизы: «Фрагменты черепа принадлежат Георгию Гонгадзе». На первом же допросе Пукач, чьи показания крайне важны, но все же не являются истиной в последней инстанции, назвал три фамилии. Одного из них уже нет в живых. Но и здравствующие — Кучма и Литвин — до сих пор не получили повесток с вызовом на допрос. Точно так же, как не получили их экс-генпрокурор Потебенько, его зам Баганец, экс-прокурор Киевской области Бойко, экс-секретарь СНБО Марчук, экс-председатель СБУ Деркач.

В то же время Ющенко за пять месяцев до окончания срока своего президентства заявил, что через месяц общественность получит «ответ на вопрос, кто и почему тормозил расследование первые пять лет»...

Да, нет в живых Кравченко, Ферре, Гончарова и Киселя. Но остальные носители тайны живы. И не в маразме. Так что еще ничего не потеряно. Все, кроме жизни, подлежит восстановлению. И если эта следственная группа не добьется ничего, кроме предоставления возможности во имя предвыборного фонда шантажировать богатых родственников экс-президента и параллельного опускания и без того невысокого рейтинга одного из кандидатов в президенты, то следующая или пришедшая за ней несомненно разберется с тем, зачем и по чьему приказу 16 сентября  2000 г. был выкраден, задушен и расчленен Георгий Гонгадзе. Ибо большего позора, более заметного пятна на мундире нашей страны нет.

Больше читайте здесь: http://gazeta.zn.ua/POLITICS/eto__georgiy_gongadze.html