Жорсткі випробовування долі не обійшли, не оминули, але всупереч їм своє добре ім’я зберіг

 На життєвих перехрестях 

Та перша зустріч з Григорієм Тімішем — молодим директором Купської середньої школи понад двадцять п’ять років тому чомусь і досі найбільш яскраво збереглась у моїй пам’яті. Злегка усміхнений, привітно налаштований на розмову, він дуже впевнено і переконливо доводив свої думки, зберігаючи при цьому дистанцію поваги до інших суджень з боку багатьох питань розвитку освіти, керівництва колективу у досягненні певних результатів. Власне, то була цікава, компетентна вже тоді на час свого молодого віку, людина, з якою цілком комфортно відбувалось спілкування.

Доречним буде додати, що на посаді директора освітнього закладу Григорій Іванович попрацював десять літ: його конструктивні, і новітні підходи у вирішенні багатьох питань не залишались непоміченими, додавали авторитету і визнання як серед колег, так і в ряді вищих органів влади. А ще до нього з довірою, підтримкою ставились рядові односельці, що в підсумку вилилось в обранні Григорія Тіміша впродовж трьох поспіль скликань депутатом Глибоцької районної ради. І небезпідставно. Бо кожен виступ, пропозиція чи запит на сесіях райради, засідань постійних комісій знаходили у депутатського корпусу переважно порозуміння, схвалення і в реалізації конкретних справ в інтересах громад Глибоччини. 

Звісно, не все одразу, без подолання перепон та деяких, прямо кажучи, підніжок «доброзичливців», але у характері Григорія Тіміша, особливо в подальшому житті і діяльності на відповідальних щаблях влади райдержадміністрації, районної ради, а відтак політика, народного депутата Верховної Ради України, вироблялись тверда позиція відстоювання власних принципів, уміння і наполегливість доводити задумане до логічного завершення.

І тут хотів би підсилити свою думку про сказане ще одним підтвердженням поважного і визнаного фахівця-медика, порядної людини на долю якої теж випало чимало випробувань на життєвих теренах, у ході роботи на керівних ролях, зокрема Глибоцького селищного голови — Костянтина Горячка:

— Так склалось, що наше знайомство, згодом і співпраця, тривали не один рік з Григорієм Івановичем, в тому числі за період виконання моїх обов’язків помічника-консультанта на громадських засадах. Бачив його не з екрана телевізора, а зблизька, коли він приходив на прийоми виборців, глибоко вникав у суть їхніх звернень, прохань, зокрема, під час численних зустрічей на місцях, у трудових колективах. Жодного разу Григорій Іванович не залишав без уваги проблеми окремих громадян чи багатьох громад. Як міг, де міг підставляв плече допомоги.

До цього мав нагоду спостерігати і за діяльністю ряду інших нардепів, але чи хоч один з них так багато зробив для Глибоччини, Буковини, як це зумів попри всі складнощі Григорій Тіміш?.. Мій висновок єдиний: він завжди був і залишається людиною слова та діла!

Але ніяк не хотів би, щоб штрихи до портрета Григорія Івановича набирали згущених фарб пафосності, канонічного возвишення, бо це й справді так. Від помилок, власних прорахунків не застрахований ніхто у цьому світі. То є, як на мене, аксіома. Однак, головне, за всіх обставин, навіть найбільш жорстких, непередбачених з боку протидій близьких колег чи давніх знайомих, не впадати у відчай. Якщо й не стримувався Григорій Тміш в окремих виловлюваннях на адресу деяких опонентів, знаходив в собі сили не скочуватись до найнижчого рівня у своїх діях та емоціях, а залишатись особистістю. Гадаю, Григорію Тімішу, то вельми притаманне, яке і надалі триває в активній громадській діяльності…

Уже не одна весна і за нею літо промайнули, знову з календаря спадають листки грудня, а з ними завтра, 11 грудня, вони засвідчать ще одну поважну дату у житті Григорія Івановича: настане полудень віку від дня народження. Як, зазвичай, до перших і найщиріших привітань та побажань додадуться слова від милої дружини, улюблених сина та дочки, а ще гарного онука та двійнят онучок. 

Тож, нехай серед зими запроменіють у Вашій оселі різнобарвні квіти, тепло і затишок огорнуть серце й душу, а Бог благословить міцним здоров’ям на многая літа. 

Василь ГЕЙНІШ.