Жодних ілюзій студентства

У контексті вчорашньої дискусії у програмі «Толока» на телеканалі «Буковина»: студентство на даний момент залишається чи не єдиним революційним класом в Україні. Місія студентства полягає не тільки в тому, щоби шляхом активного протесту і вмілого лобіювання відстоювати власні інтереси, але й у тому, щоб через тиск на Систему виступати щитом для решти соціальних груп. Слід відверто визнати, що середньостатистичний громадянин після завершення вищої освіти, впрягаючись у цикл виживання, приймаючи на себе відповідальність за власне життя і родину, одночасно втрачає стимул до активного самозахисту, розуміючи його як ризик для хоч і незадовільного, але звичного status quo («аби не гірше»). Остерігаючись утратити роботу, українець не ризикує огризатись, тому його права і свободи приречені на систематичне згортання.

Студентство, навчаючись у гнучкішому графіку і менше ризикуючи, перебуває у більш вигідній позиції для протесту, а його виступи є одночасно реакцією проти системи експлуатації в цілому. Будь-які надії на реформи відтепер пов'язуються в першу чергу з молоддю, так як старше покоління добровільно «злилось», емігрувавши або пристосувавшись до дійсного стану речей. При цьому студент зобов'язаний, окрім громадської діяльності, встигати і зі своєю першочерговою задачею — навчатись, що подвоює його моральну та фінансову відповідальність перед самим собою і суспільством. Жодних ілюзій щодо підтримки зі сторони. Ситуація не з простих, однак іншої немає і в наших умовах це все ще виглядає перспективно, позаяк скоро Система, якщо її вчасно не демонтувати, сама ліквідує ці лакуни, перевівши освіту у сферу ринкової куплі-продажу послуг, в якій місця для правового виявлення незадоволення просто не залишиться («не подобається — не купуй»).

Джерело: Святослав Вишинський, чернівецька блогова мережа «ВКурсі»