Фищук вже уявив себе Чингізханом і новим Константином

Відновити вузькоколійку, що зв’язувала Перемишль, Львів, Чернівці з різними містами й столицями Європи, запропонував голова обласної державної дміністрації Олександр Фищук під час спільного виїзного засідання Комітетів Верховної Ради з питань транспорту, бюджету, фінансової політики і банківської діяльності та з питань економіки в Івано-Франківську.

У своєму виступі посадовець нагадав, що до приходу радянської влади на Західну Україну всі європейські столиці були зв’язані зі Львовом і Чернівцями залізничним сполученням. «Внесення до проекту Національної транспортної стратегії України до 2030 року розбудови дорожньої та прикордонної інфраструктури з відновленням транскордонного залізничного руху за історичними напрямами «Шовкового шляху» та «Дороги з варяг у греки»  відкриє  перед усією Україною нові геополітичні можливості, – підкреслив очільник виконавчої влади Буковини. – 280 кілометрів вузької колії поруч із широкою колією від Перемишля через Львів, Коломию, Чернівці аж до Сучави  – це не тільки нові робочі місця на західноукраїнських територіях, а, найперше, колосальні можливості для розвитку всієї країни та її представлення на політичній карті Європи в новій іпостасі, – наголосив голова облдержадміністрації, – це євро колія.

На жаль, 10 років тому закрили і наскрізний проїзд колією, що поєднувала через географічний центр Європи прикордонні області України – Одеську, Вінницьку, Чернівецьку, Івано-Франківську й Закарпатську з регіонами Словаччини, Угорщини, Румунії й Молдови, які межують з Україною. Його відновлення не потребує великих капіталовкладень, але зв’яже чорноморські та карпатські туристично-рекреаційні зони, ставши революційним поворотом не тільки в логістиці України, а й  Європи. Та це можливе лише засприяння Мінінфраструктури і ПАТ «Укрзалізниця», - пише http://www.bukoda.gov.ua/.

Довідково: 

ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ заг. назва караванних торг. шляхів, що сформувалися у 2 ст. до н. е. (заг. довжина до 12 тис. км) та проіснували до 16 ст. і являли собою "коридори", по яких відбувався інтенсивний обмін товарами, ідеями та людьми між цивілізаціями Сходу і Заходу. Починався у центр. р-нах Китаю, далі йшов через м. Ланьчжоу на Дуньхуан (Китай), де розгалужувався на пд. і пн. шляхи. Пд. шлях проходив через м. Хотан, м. Яркенд (обидва Китай), м. Балх (нині Афганістан), м. Мерв (нині м. Мари, Туркменія); пн. шлях прямував із м. Дуньхуан на м. Турфан, м. Кашгар (Каши; обидва міста у Китаї), м. Самарканд (нині в Узбекистані), далі через м. Ніса (руїни поблизу м. Ашгабад, Туркменія), Гекатомпіл (давнє місто на пн. сх. Ірану), м. Екбатан (нині м. Хамадан, Іран) та Багдад (Ірак) і до портів Середземного м. – м. Тір (нині м. Сур, Ліван) та м. Антіохія (нині м. Антакья, Туреччина).

Формуватися почав за династії Старшої Хань (206 до н. е. – 25 н. е.), коли 138 до н.е. на Зх. спец. послом був направлений Чжан Цянь, який і відкрив сухопутне сполучення з Центр. Азією, Персією (Іраном) та ін. країнами. Назвою своєю шлях зобов'язаний виробам із шовку, які тривалий час виготовлялися лише в Китаї і були найпоширенішим товаром, що вивозився з Ханьської імперії у Передню Азію та Європу.

Кілька відгалужень цього шляху сягали Пн. Причорномор'я. У китайс. джерелах є відомості про те, що купці зупинялись у місцевостях, де потім виникли міста Тана (нині Азов) та Судак.

ШЛЯХ "ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ" — літописний термін, котрим позначають торг. трасу між Чорним та Балт. морями. У "Повісті временних літ" опис цього маршруту вміщено у вступі до легендарної розповіді про діяльність апостола Андрія Первозванного на теренах сх. слов’ян. Згідно з ним шлях "из Варяг в Греки" (або "из Грек по Днепру") — це маршрут Понт / Рус. (Чорне) море — Дніпро — волок — Ловать — оз. Ільмень — Волхов — оз. Нево (Ладозьке) та його "устя" (р. Нева) — Варязьке (Балт.) море. Також зазначено, що з Варязького моря можна дістатися Рима (Італія), Константинополята Понту й суто мор. шляхом (як можна здогадатися, через Пн. море, Атлантику, Середземне та Мармурове моря). Зокрема, згідно з легендою, апостол Андрій подорожував із Синопи (нині м. Синоп, Туреччина) до Балт. узбережжя річками, а повернувся назад морем. Втім, історіографія під шляхом "із варягів у греки" розуміє, насамперед, річковий маршрут, вузловими пунктами котрого були Київ, Смоленськ (нині місто в РФ) та Новгород Великий.

Торг. шлях, який пов’язував країни навколо Варязького (Балт.) моря з Київською Руссю та Візантією відбитий і в ін. джерелах. У трактаті "Про управління імперією" візант. імп. Константина VII Багрянородного (серед. 10 ст.) описано, як човни "росів" (русі) збираються у фортеці Кіова (Києві), рухаються Дніпром, долають дніпрові пороги, йдуть уздовж чорномор. узбережжя до Константинополя. Траса шляху на північ від Києва візантійцям була достеменно не відома, однак як вихідні пункти човнів згадані Чернігога (Чернігів), Мілініска (Смоленськ) та Немогард (Новгород). Важливим є також зауваження імп. Константина VII Багрянородного про те, що човни-моноксили готують для росів всі підвладні їм слов’ян. племена.

Функціонування шляху "із варягів у греки" унаочнюють численні археол. та нумізматичні матеріали. Саме з огляду на ці матеріали констатовано, що, окрім магістрального шляху, поданого в літописній традиції як маршрут подорожі Андрія Первозванного, існувало кілька відгалужень у пн. частині маршруту. Басейн Дніпра через притоки та систему волоків був пов’язаний не лише з Ловаттю, а й з ін. річками балт. басейну (Велика, Зх. Двіна, Німан). Поширення речей сканд. та візант. походження дає підстави впевнено твердити, що цей шлях активно функціонував від поч. 10 ст. Гіпотеза щодо більш раннього (серед. — 2-га пол. 9 ст.) використання шляху "із варяг у греки" як усталеного маршруту залишається дискусійною. Також дискусійними залишаються питання щодо ролі в освоєнні шляху "із варягів у греки" норманів і місц. населення та практичні аспекти його функціонування з урахуванням навігаційних труднощів, особливо в зимовий період. Відповідно, було б перебільшенням визначати шлях "із варягів у греки" як такий, що функціонував безперервно і забезпечував постійну циркуляцію товарів та людей. Проходження маршруту, найвірогідніше, здійснювалося у формі нерегулярних торговельно-військ. експедицій, причому не обов’язково протягом однієї навігації.

У цьому контексті слід зазначити, що провідна роль "шляху із варягів у греки" в економіці ранньої Київ. Русі в історіографії перебільшена. Показовою є ремарка, вміщена в літописі після опису шляху "із варягів у греки": зазначено зв’язок верхів’їв Дніпра не лише з річками Балт. басейну (Ловать та Двіна), а й з Волгою, котра подана як шлях до Каспійського (Хваліського) моря. Цей напрямок екон. контактів був не менш важливим, зокрема ним потрапляла на Русь осн. маса срібла (здебільшого в монеті).

Протягом 11 ст. значення шляху "із варягів у греки" поступово зменшувалося, адже різні його ділянки набували самостійного значення, втрачаючи первинність функції ланок суцільного транзитного маршруту між Балтикою та Чорномор’ям. Не виключено, що цей занепад був одним із проявів заг. перебудови економіки Русі та зменшення ролі масштабних торговельно-військ. експедицій як осн. інструменту зовнішньоекономічних зносин.

Джерело довідки: http://resource.history.org.ua/