Федорука надійно заблокували в судах

30 березня на сайті газети «Час» відбулася чат-конференція з Чернівецьким міським головою Миколою Федоруком, присвячена річниці безголів'я у міській раді. Пропонуємо вашій увазі фрагменти розмови.

Чому пан ПопОв каже, що ви самі винні, що ваші позови суд не розглядає, бо ви подали однакові в один і той самий суд. То відкличте один, щоб суд міг їх розглянути. Розкладіть по поличках, скільки судів ви зараз ведете, скільки позовів загалом подавали.

М.ФЕДОРУК: Ну що ж, по поличкам так по поличкам.

28 квітня 2011 року я подав до Шевченківського районного суду позов про скасування рішення міської ради щодо дострокового припинення повноважень міського голови, поновлення мене на посаді та оплату вимушеного прогулу.

Вже 29 квітня суддя Смотрицький В.Г. залишив мою заяву без руху, надавши строк для усунення недоліків. Хоча навіть мало досвідчений юрист, прочитавши його зауваження, підтвердить, що ці питання слід з`ясовувати під час безпосереднього розгляду справи по суті.

Я виконав вимоги судді та 04 травня подав йому відповідну заяву. Але цього знову виявилося недостатньої для судді і цього ж дня суд залишив мій позов без розгляду.

Ми оскаржили цю ухвалу до апеляційного суду, на що лише 22 серпня отримали судове рішення, яким ухвалу судді Смотрицького В.Г. було скасовано та зазначено, що такі дії суду «... ведуть до затягування розгляду справи та як наслідок спричиняють порушення прав та конституційних свобод скаржника (Федорука) щодо захисту своїх інтересів у суді».

Знаючи, що 15 травня у мене закінчується строк для оскарження рішення міської ради, я подав аналогічний позов до того ж Шевченківського суду, який потрапив на розгляд до судді Слободян Г.М. Власне саме за для того, щоб не пропустити строк для подання позову, ми і виходили, подаючи аналогічний позов. Суддя Слободян Г.М. відкрила провадження. І тут з`явився представник міської ради, який ніяк не міг допустити такого розвитку подій та такого «свавілля» суду, який посмів діяти по ЗАКОНУ. Він «професійно» оскаржив ухвалу судді Слободян, хоча ця ухвала взагалі не оскаржується, на що йому пізніше вказав апеляційний суд.

Отже, за наявності двох позовів я відмовився від позову, який мала розглядати суддя Слободян, з чим вона погодилася і 26 вересня винесла відповідну ухвалу.

І цю ухвалу адвокат міської ради оскаржив до Вінниці і лише через три місяці 25 січня цього року Вінницький суд «виявив», що міська рада не заплатила 33 грн. судового збору. Очевидним є те, що причина нерозгляду судом справи по суті штучно стримувалася за будь-яких умов. Тільки в лютому Вінницький суд залишив без змін ухвалу судді Слободян і тим самим визнав моє законне право на відмову від позову.

Тим часом, суддя Смотрицький зупинив розгляд справи до вирішення справи у Вінниці по судді Слободян. Ця ухвала також була оскаржена і в подальшому скасована Вінницьким судом з направленням справи для подальшого розгляду по суті.

22 лютого цього року, суддя Смотрицький, відверто нехтуючи процедурою та порядком проведення попереднього судового засідання (де я мав змогу заявити всі необхідні клопотання та скористатися процесуальними правами), перейшов до розгляду клопотання адвоката міської ради про залишення мого позову без розгляду та задовольнив його.

Наразі, на останню ухвалу судді Смотрицького мною подано апеляційну скаргу, яку надіслано до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Далі буде... або не буде...

 А якщо коротко сказати, то робиться все за для того, щоб усунути мене від допуску до суду.