Еміль Крупник обурений, що його художню вигадку включили до книги «Міфи та легенди міста Чернівці» без посилання на джерело

Людська дурість не лише безмежна як космос, але й має властивість розширюватися як він, прагнучи до повної нескінченності.

Років п'ять тому, я склав фейковий цикл "Чернівецькі міфи і легенди".

Він складався для гумористичних розважальних радіопрограм Богдана Ластівки, який кожного дня в ефірі читав по «легенді».

Цей цикл увійшов до моєї тодішньої інтернет-книжки "Чернівецькі Фасони".

Ось один із прикладів «легенди» за моєю версією:

Похмілля

Кажуть старі люди, що Турецьку криницю викопали первісні чернівецькі міщани Василь, Аурел та Хаїм які прокинувшись вранці після довгого січневого святкування вирішили долати похмілля за допомогою фізичних навантажень. Оскільки похмільний синдром спричинив деяку беспорадність та нелогічність рухів копаючих криницю, оточуючі (яким, утім, теж у голові шуміло) нервово обзивали їх "турками царя небесного". Так у народній пам'яті міста криниця лишилася "турецькою".

Криниця собі, як криниця, все в ній на місті - на відміну від відомої Пізанської башти, яку будівельники теж зводили з похмілля, а самих будівельників обзивали не менш круто - спогади про це збереглися у назві споруди та у куті її нахилу...

 У старих Чернівцях похміллю приписували магичні та надприродні властивості. Згідно давній чернівецькій легенді дехто Іонел Понадпрутський,якого пізніше назвуть буковинським Нострадамусом, прокинувшись з тяжкою головою, ясно і чітко прозрів майбутнє. Там, двурогі механізми страшного вигляду пересувалися без коней, а в них було набито людей як оселедців у бочці. Іонел перехрестився - йому здалося що це вислизнули з лісу рогаті ТРОЛІ - з того часу, машини звуть ТРОЛЕЙбусами. У доказ пророцького видіння Іонела на старому дубі в Цецино існує зроблений ним стародавній малюнок чогось схожого на чеський тролейбус 70-х років. Щоправда, злі язики стверджують, що малюнок нашкрябали в ті самі 70-ті п'яні чернівецькі школярі Вася і Бася...

 Коротше - посміятися...

Однак, в минулому році вийшло солідне офіційне видання - «Міфи та легенди міста Чернівці».

Воно продається в магазинах, зроблено спеціально для туристів, книгу мені з гордістю показували в Чернівцях, як досягнення місцевого краєзнавства.

У цьому поважному виданні, поряд з реальними історіями та легендами про Чернівці, у тому числі з книг Георга Дроздовського, Вернона Кресса та інших, на 37 сторінці опублікована «Легенда про гарний настрій и каву». Мій фейк, художня вигадка від початку до кінця. Цю пародію на повному серйозі передрано до книги, слово у слово, звичайно ж, без вказівки джерела:

Ось оригинал 2010 року:

Ну, гаразд, у «Кавовий бунт» ще можна якось повірити, припустимо ... Але – у «бургомістра Заратумбу»? В удари батогом на Центральній площі? У те, що Ніцше писав «Заратумба» замість «Заратустра»?

Книга вийшла за підтримки Чернівецької міської ради, її автор і упорядник - Наталія Шевченко, відповідальна за випуск - Наталя Філатова ...

Як виявилося, це ще не всі милі дами, які щиро вірять у чернівецькі кавові бунти і місцеву версію Ніцше-Заратумби.

Рік тому на Букінфо вийшла замітка такої собі Ольги Скобєєвої, «координатора руху Еко-культура в Чернівцях» під пафосною назвою: «Чернівці для Світової спільноті вважаються моделлю полікультурної Європи». І там для підтвердження глибоких і оригінальних думок автора щосили використовується розлапкований текст моєї «легенди», яку видається вже за відомий історичний факт.

Як можна переконатися з наведених нижче посилань, дурість продовжує поширюватися, розмножуючись брунькуванням:

День Св.Валентина по-чернівецьки: з кавою і Шопеном

На що перетворились Чернівці - осередок інтелігенції?

Днями її перепостили в одній соцмережі, в солідній і шанованій групі «ЧЕРНІВЕЦЬКІ ВСЬОГО СВІТУ - ЄДНАЙТЕСЯ!», що об'єднує 18 тисяч чернівчан. Модератор групи Фріда Івницька, шановна чернівецька фрау з німецького міста Шверін, перепостивши замітку чернівецької еко-культурниці із гордістю винесла до верхньої частини посту історію про «кавовий бунт». Коли я написав їй про те, як воно є насправді, отримав приголомшливу відповідь:

«Ви думаєте що всі читають Ніцше, Вольтера і т.д? Такі нєт!»

Слова скінчилися. Завіса ...

При обговоренні цього театру абсурду, яке я спробував ініціювати на Фейсбуці, мені, зокрема, зауважили: «…ти, Еміль- авторитет, якщо написав, значить - правда.»

Чи означає це, що якщо я напишу десь, що Ленін ІІ-й позачерговий з’їзд РСДРП у Чернівцях проводив, у підвалі синагоги Темпль, це теж приймуть за історичний факт?

Якщо так, то пропоную на вибір варіанти туристично-привабливих історій:

1. Олександр Македонський узяв штурмом Цецинську фортецю під час походу на Північ.

2. Ейнштейну підказав теорію відносності чернівецький корчмар Фіма Думінікус, коли вони приймали по чарці в підвалі готелю "Шварцер Адлер".

3. Чернівецькі жінки легкої поведінки так вабили д-ра Фройда, що в один з приїздів до Чернівців на вік-енд, під час оргазму в борделі, він здогадавсь, що все походить від сексу.

4. Міла Куніс - реінкарнація Мері Пікфорд та Мерлін Монро водночас.

5. Цар Давид поприбивав свої щити на куполі резиденції під хрестом...

І таке інше...

(©) Еміль Крупник, лютий, 2015 року, Київ