Дуб-велет на Шилівському лісному кордоні, що на Хотинщині, уражений два роки тому блискавкою, практично загинув
Прошумівши на всіх вітрах майже 600 років (хтось справедливо дає віку йому значно більше) дуб-велет, уражений два роки тому блискавкою, практично загинув на Шилівському кордоні, що на Хотинщині.
Важко-тяжко усвідомлювати цей справді трагічний факт. Але так сталось. І так, вочевидь, розпорядилася сама матір-природа, з волі якої й був уражений дуб-велет. А ще вона, ця премудра природа застерегла, нагадуючи усім, що в її царині все має початок і кінець.
Часто історичною дорогою повз цього дерева, навідуючи рідне село, неодмінно зупинявся і обов'язково ще раз гадку гадав: хто був той чоловік у тому далекому часі, що взяв і посадив тендітний саджанець дуба? Гай-гай, трудівник це точно – може лісівник, а може плугатар, котрий щойно, поклавши в ріллю насіння жита-пшениці, і перехопивши на ходу шматину хліба, взяв і встромив поряд тієї хлібної нивки саджанець дуба, навіть не усвідомлюючи, що вчинив чудо. Що колись під його могутніми шатами, вирушаючи в черговий похід, мед-горілку питимуть славні козаки-запорожці та вояки дивізії генерала Брусилова. Подовгу задивляючись в змертвіле віття дуба, на превеликі жалі, не вздрів жодного молодого листячка. Впродовж години-другої на всохле гілля не залетіла жодна пташина, і вже гніздечка не звиє, адже на мертвому дереві прихистку не буде.
Але залишився спомин через віки і лихоліття, які дуб-велет пережив. І саме цієї миті згадався і той трудівник, котрий у поті чола, засіваючи поле на хліб святий, знайшов хвилину посадити поряд тендітний саджанець на благо природи, що подарувала йому віку довгого. Всередині каплиці на честь святого Володимира побіля дуба-велета хтось запалив свічину. Подумав: запалив її в пам'ять про загиблого дуба і від сумної думки аж дух перехопило – так завжди буває за таких обставин.
Іван Агатій
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велет-дуб на шилівському лісному кордоні пережив віки, але й він не вічний
