До ювілею 500-річчя Реформації без єлею: про що мовчать православні

Цього року окремі християни в Україні святкують 500-річчя Реформації. Будучи малочисельними, вони прагнуть заявити про себе, щоб зручніше полонити в своє зібрання недбалих членів Православної Церкви, яка зберігає апостольську спадкоємність.

Свій початок від апостолів мають Православна і Римо-Католицька Церкви. Всі інші виникли внаслідок суперечки, вироджені внаслідок неприйняття апостольського віровчення й придумування свого. Апостольська Церква прийняла від апостолів Духа Святого, тобто священство, і звершує Таїнства: хрещення, миропомазання, сповідь; святу євхаристію, тобто літургію, та інші.

У хрещенні Церквою апостольською Господь називає людину сином Богу Отцю, а в миропомазанні дарує Духа Святого, Який співдіє нам, навчає нас та освячує наші вчинки.

Таїнство сповіді зумовлює людину переглянути своє життя за прожитий час, проаналізувати свої вчинки, засудити недоліки і виправитись, побудувати здорову основу для свого роду, майбутніх поколінь. А коли немає сповіді, немає аналізу життя, помилки не виправляються, то й рід зводиться, і все суспільство загниває.

Без Таїнств Церква перестає бути спасительною, благодатною. Церкви, що не визнали вчення Вселенських Соборів, догматів Церкви апостольської про Ісуса Христа, Богородицю, Святого Духа і святі Таїнства та прийняли інші, хибні, віровчення, відкинули (виповіли, відмовили) послух Церкві і відійшли від віровчення Христового, отримали назву сектанти, протестанти – відщепенці від єдиного цілого. У їхньому середовищі не виявилось єпископів, вони втратили апостольську спадкоємність, не могли дати сан священика і, як наслідок, духовенства на амвонах. Такі секти стали формувати своє вчення без духовенства, тобто відкинули апостолів, які Духом Святим учили Церкву. Якщо відкинути апостолів, треба відкинути й Ісуса Христа, Який сказав до апостолів: «Хто слухає вас, той Мене слухає?» (Лк 10: 16). «Перебувайте в Мені, і Я – у вас! Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені» (Ін 15: 4).

Обманутому народові треба було щось сказати, щоб заспокоїти його. Таким гарним словом було виправдання, що Церква помиляється, тобто всі ієрархи, всі наступники (спадкоємці) апостолів – єпископи – помиляються, а сектанти повертаються в традиції апостольської доби.

При цьому такі християни не враховують, що єпископи збиралися на Вселенські Собори й кристалізували чисте догматичне віровчення.

Святий Дух зійшов на апостолів, як було обіцяно Ісусом Христом, а з апостолів – на священиків і дияконів, щоб вони проповідували Духом Святим.

Дехто вчить, що апостоли не збирали людей до храму, а вчили по домах людей, що навернулися до християнства. Таке було, але, коли християнство стало масовим, тоді язичницькі храми перетворились у будинки, де збирались на молитву, тобто стали першими храмами. Христос зауважує: «Дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників» (Мт 21: 13). Апостольська Церква перестала ходити по домах для звершення соборного богослужіння, а сектанти почали ходити по домах. Людей із свого середовища заспокоїли: проповідувати буде сьогодні Іван, завтра – Петро, післязавтра – інший... Але не Дух Святий устами спадкоємця апостолів. Чи міг Ісус Христос сказати якомусь Іванові, Петрові чи іншому «Хто слухає вас, той Мене слухає»?

Протестанти заперечили Таїнства, мовляв, нема Таїнства хрещення – це обряд, його треба звершувати так, як робили апостоли, у проточній воді. Такі вільнодумці появилися ще в часи апостолів.

Диякон Миколай – один із семи, обраних апостолами, почав учити народ, що Ісус Христос не мав тіла людського. І апостол Іван Богослов пише в своєму посланні, хто не сповідує Ісуса Христа в тілі, то є антихристів. «Втім, те в тобі добре, що ти ненавидиш діла николаїтів, які і Я ненавиджу» (Одкр. 2: 6).

Такі деномінації були від початку християнства. Через те Церква за прикладом апостолів збирала Собори і на них трактувала вірне віровчення, а помилкове, хибне засуджувала і проклинала.

У мої студентські роки один із королів естради Еміль Горовець, родом із Вінничини, співав:

О синьорина, дорогая!

Извините, я не верю в чудеса.

Лично я предпочитаю

Рай земной. Зачем мне рай на небесах?!

Тепер часто можна почути про земний рай у протестантів. Нещодавно я чув з уст українського письменника Мирослава Дочинця із закарпатських греко-католиків, які не належать до УГКЦ, що найуспішніші держави протестантські, менш успішні – католицькі, а православні пасуть задніх. Звідки це?

Найбільший розкол своїм хибним віровченням зробив у 1517 році священик-монах Римо-Католицької Церкви Мартін Лютер. Після нього ці псевдохристияни (вони відмовились від Таїнств) ще багато разів розколювалися, сварилися, ділилися – і сьогодні їх годі порахувати. Всі вони «непомильні», кожна секта має «єдино вірне» вчення, та всі вони єдині у боротьбі проти апостольської Церкви. Цього року вони святкують свій ювілей.

Указом Президента України №357/2016 від 26 серпня 2016 року «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації» визначено відповідні заходи.

Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року прийнята Загальна Декларація Прав Людини. Її стаття 18 гласить: «Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання i свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так i разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів». Відповідні статті є в Конституції та «Законі України про свободу совісті та релігійних організацій», які надають рівні права всім. Але, наголошую, не забирають прав апостольської Церкви – і ми не повинні мовчати, а тим паче продавати душу дияволу за «рай земний».

Тепер десять осіб можуть зареєструватись як релігійна організація. Користуючись цим правом, секти входять у число реєстрованих Церков і стають поруч із апостольською Церквою в державні свята, а в ювілей захотіли взяти реванш і посидіти поруч з представниками апостольської Церкви.

Коли секта покидала Церкву через свій непослух і неправдиве хибне вчення, на них кидали прокляття. А тепер вони дочекалися рівності в правах і мають рівний голос з Церквами, від яких відійшли. Ба більше, нині вони захотіли втягнути Церкву у своє лжевчення, вимагаючи від неї визнати їхню сваволю, що виразилась сьогодні в легалізації і навіть благословенні ними одностатевих шлюбів. Апостол народів засуджує такі дії. «Вони замінили істину Божу неправдою… За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити неподобства…» (Рим. 1: 25-28).

І такі псевдохристияни святкують сьогодні свій содомський ювілей. Мартін Лютер, будучи монахом, зняв із себе ризи і женився, а його послідовники дійшли до такого гріха, такого зла.

Розпустою цих одностатевих шлюбів спокушаються й віряни апостольської Церкви.

Любі християни, не йдіть цим шляхом. Подивіться, до чого дійшли їхні нащадки, і який страждальний їх ювілей. Це кровоточива рана на тілі християнському! «… Вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його» (Євр. 6: 6).

Святкують день Біблії, проголошують «сола Скріптура» (тільки Писання), але перевертають Слово Боже і вчать своїм перекрученим умом, щоб хоч когось із вірних апостольської Церкви звести. Почали хибно вчити, спираючись не на віровчення Вселенських Соборів, про які Христос казав, що Дух Святий настановить. Отці Церкви, наслідуючи апостолів, ствердили Постанови Соборів: «Угодно Духу Святому і нам» (Діян. 15: 28). Невже апостольська Церква визнала секту чи засвідчила, що зробила помилку, коли відсікла її як один з членів своїх, щоб не бути ввергнутою в геєну (Мт 5: 30)?

Представники псевдоцеркви захотіли посидіти за одним столом із духовенством апостольської Церкви. Нехай. Посиділи, порозмовляли і розійшлися, залишившись при своїх інтересах. Псевдоцеркви залишилися псевдоцерквами, а духовенство апостольської Церкви залишилось духовенством. Святе Письмо в книзі Іова подає, що Господь Бог розмовляв із сатаною. Сатана пішов, але злий дух залишився злим духом, як і до розмови. А Господь, як і до розмови, і після розмови, навіки – всемогутній Господь Бог.

Якби то Церква, від якої відступила секта, побивалася про зустріч чи розмову з останньою! Однак Церква не вбачає своєї вини у відпадінні секти.

Є сектанти, що ходять по домах проповідувати своє псевдовчення і доводять, що у Святому Письмі немає терміну про Пресвяту Тройцю. Дорогі православні, цей термін є в користуванні Церкви. Церква не помилилася, що користується цим терміном. Він має апостольські основи у святих Літургіях апостолів Якова і Марка. Крім того, Церква вистраждала цей термін на Вселенських Соборах. Ці книги не ввійшли в число книг Біблії, бо вони були у практичному користуванні Церкви. Церква Таїнство літургії святих апостолів звершувала до видання Літургії Василієм Великим. А сектанти про це не знають. Василій Великий не створив нічого нового, він тільки зібрав обидві літургії в один твір, бо ці апостольські твори один одного доповнювали, і в такий спосіб появилася Літургія, Пресвята Євхаристія, під іменем Василія Великого. Іван Златоуст дещо скоротив молитви – і так появилася Літургія під його іменем. Отже, Пресвята Тройця – це не вигадка вільнодумців, як хочуть це доказати сектанти, а це апостольське віровчення.

Десь десять років тому протестанти з Європи приїхали до Києва шукати допомоги, бо Європа загниває від аморальності, яку з болем і соромом назвали «содомським ювілеєм». Відповідь була проста і щира: «Приймайте віровчення апостольської Церкви, відроджуйте єпископат і духовенство, однозначно перепросіть Духа Святого, повертайтеся до Таїнств Христової Церкви. Ми не можемо сказати, що всі члени апостольської Церкви праведні. Є і впалі, але є база Таїнств, за допомогою яких можна перепросити Духа Святого і піднятись. Ми і вам пропонуємо за допомогою дії Духа Святого і Таїнств Церкви піднятися і стати Церквою, дати впалим повернутися в християнську гідність, як Петра Ісус Христос повернув до християнської гідності. Ми вас молимо, благаємо, а Христос на ваше повернення чекає, і Дух Святий прагне освятити вас разом з нами, образ Божий в людині піднести до подоби Божої, щоб слово Ісуса Христа «праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього» (Мт 13: 43) усіх нас освятило».

І ще одна цитата – публікація Католицького Медіа-Центру від 18.10.2016 під назвою «500-річчя Реформації потрібно не святкувати, а провести в покаянні».

«Конференція католицьких єпископів Скандинавії, яка об’єднує католицький єпископат Фінляндії, Норвегії, Швеції, Данії та Ісландії, звернулась до вірних з душпастирським посланням, у якому йдеться про 500-річчя протестантської Реформації.

Єпископи наголосили, що попри різні історичні тлумачення, Реформація створила поділ між християнами, який триває до сьогодні. Вона також призвела до того, що тільки кілька століть після її виникнення Католицька Церква змогла знову з’явитися в Скандинавії. Тому, на їхню думку, 500-річчя Реформації потрібно не святкувати, а провести в дусі покаяння.

Єпископи також наголосили, що вони залишаються вірними ідеї примирення між християнами та пошуку можливих шляхів до християнської єдності».

Василь КОЗЬМИК

«Відродження» № 12 від 8.06.2017 р.

Нагадуємо, що зміст публікацій відображає точку зору авторів публікацій, а не офіційну позицію сайту BukNews. Запрошуємо усіх охочих до дискусії на сторінках ресурсу.