Дністровські "нелегали"

АБО КУДИ ІДЕ 80 ВІДСОТКІВ ТАК ЗВАНОГО ЛІЦЕНЗОВАНОГО УЛОВУ РІЧКОВОЇ РИБИ?

Такого, щоб дністровські плітка (тарань), сазан (короп) і лящ нерестилися одночасно – в природі буває нечасто. Проте цього року її місцеві охоронці спостерігали це рідкісне явище. Різке підвищення температури повітря, достатній рівень води, погожі сонячні дні сприяли тому, що на Дністрі нерестилася майже вся риба. Однак радість буковинських екологів була недовгою. Щойно 11 квітня стартував щорічний еколого-репродукційний попуск води з Дністровського водосховища, який проводять, щоб промити плавні в пониззі ріки, від нересту не лишилося майже нічого.

Ціна сантиметра

Хоча, здавалося б, ну що там якихось 10 сантиметрів. (Понижувати загальний рівень водного плеса більше, ніж на 10 см на добу, не дозволяють правила експлуатації водосховищ). У тому й річ, що на пологих, де знаходяться нерестилища, а не крутих ділянках, ці десять сантиметрів насправді оголюють берег на цілих півметра. Каньйонний тип дністровської водойми характеризується значними глибинами та дуже обмеженою кількістю мілководь, які можуть служити нерестилищами. Тож якщо риба на нерест ще не підійшла, то на незатоплені ділянки вже й не підійде. А як встигла відкласти ікру, тоді вона (ікра) просто висихає на кущах і очереті, перетворюючись на ласий корм для птахів. Адже про затоплення нерестового субстрату в такому випадку вже навіть не йдеться. Щось подібне вже вкотре трапилося й цього року. Відтак через коливання рівня води ікра просто загинула. З усіма негативними для місцевої водної живності наслідками. Хоча зовсім не проводити попуски також не можна. До спорудження греблі і водосховища, які людина поставила на Дністрі, нагромаджена за рік у плавнях органіка під час весняного паводка вимивалася. Тепер, щоб промити плавні, весняний паводок імітується штучно. А якщо цього не зробити, то органіка не встигне розкластися, почне гнити. Проблеми з неякісною питною водою Одеса отримає якраз у розпал курортного сезону. Та й відтворення риби у пониззі Дністра треба забезпечити. Але чернівецькій ділянці ріки від того не легше. "Природне відтворення видів, що є у водосховищі, фактично на нулю", – констатує заступник директора з наукової роботи національного природного парку "Хотинський" Ярослав Когутяк.

Додайте до цього дозвіл на промисловий вилов риби у Дністрі та водосховищі – й отримаєте дуже приблизне уявлення про шкоду, завдану людиною іхтіофауні Дністра. Нинішнього року Мінагрополітики та продовольства України знову затвердило квоти добування риби відповідно до лімітів спеціального використання водних біоресурсів на вилов у Хмельницькій області 74 тонн дністровської риби: сріблястого карася, рибця, ляща, судака звичайного, сазана, сома, білизни, плітки, окуня. Іншим міністерським наказом квоти з цього ліміту також визначено для користувачів Вінницької і Чернівецької областей: 4 тонни для Вінницької та 24 – для Чернівецької. "Хоча однієї лише присутності популяції вирезуба вже досить, щоб про жодний промисловий вилов риби в Дністрі чи водосховищі не було й мови, – переконаний Ярослав Когутяк. Мало того, що браконьєри його нищать, то ще й узаконений державою промисел розпочали". А якщо до вирезуба, що масово винищується саме при промислі, додати стерлядь і чопа великого, які взагалі зустрічаються лише на нашій території, то саме час схопитися за голову.

Узаконене браконьєрство

Що, власне, екологи й роблять. З одного боку, допомагаючи рибі віднереститися у штучних гніздах, а з іншого – намагаючись докричатися до влади щодо необхідності заборони промислового вилову риби в Дністрі. Адже незважаючи на штучне походження Дністровського водосховища, цінність його надзвичайно велика: такої кількості раритетних видів, які є у нас, вистачить на кілька заповідних об'єктів природного походження. І взагалі: для того, щоб МінАПК могло затвердити квоти на добування водних біоресурсів, а Державне агентство рибного господарства України – розподілити їх у розрізі окремих користувачів, потрібні серйозні наукові обґрунтування майбутнього промислу. Для початку слід було бодай оцінити загальні запаси риби в Дністрі й водосховищі. Згідно з усталеними нормами, без збитків для популяції можна використовувати не більше 30 відсотків загальних запасів. А скільки насправді риби в Дністрі? Невідомо! Тому звідки взявся ліміт саме на 74 тонни дністровської риби, зрозуміти непросто. У найпродуктивніші для промисловиків Чернівецької і Хмельницької областей роки, наприклад, рибалки виловлювали тут максимум 40 тонн риби. За період промислового лову 1991-2005 років, тобто до введення мораторію, що діяв з 2005 до 2010 року, в Чернівецькій області найбільший улов припадає на 1998 рік і складає близько 23 тонн. На підставі яких даних ліміт нині збільшили мало не вдвічі?

З'ясувати, хто давав наукове обґрунтування на промислове освоєння Дністра, екологам не вдалося. "Ми пробували з'ясувати це у нашому міністерстві, – розповів "Добі" заступник директора національного природного парку "Хотинський" з наукової роботи Ярослав Когутяк. – Нам дали три величезні папки: тут має бути, шукайте. Ми тричі передивилися – на Дністер обґрунтування лімітів не було".

Охоронці природи вказують на ще одну серйозну загрозу. На їхню думку, промисел – це по суті узаконене браконьєрство. Раніше на дністровському промислі фактично стояло одне підприємство ВАТ "Чернівецький рибокомбінат". Хоча кілька вторинних користувачів, як їх зазвичай називають, на Дністрі теж промишляли. У них були власні виробнича база, човни, професійні рибалки. Від промислового вилову рибокомбінат зараз фактично відмовився, замінивши його вирощуванням риби у власних ставках. А те, що вони мали раніше з Дністра, їх вже не цікавить. Нині ліцензії і квоти отримують переважно приватні структури, які найчастіше не мають необхідних для цього обладнання, плавзасобів, моторів, сіток, врешті просто досвідчених рибалок. Єдине, що у них є, – це папір, що дозволяє промисел риби.

"Вони наймають по кілька риболовних бригад, чисельністю 4-6 чоловік, по суті тих-таки браконьєрів, з їх човнами, сітками й рибальським умінням. Тож чи випадає після цього дивуватися, що у більшості випадків промислові бригади на Дністровському водосховищі використовують сітки з забороненим розміром вічка 42-68 мм, що призводить до надмірного вилову молоді цінних видів риб, – пояснює Ярослав Когутяк. – Серед інших порушень – лов у заборонений період та у заборонених місцях (в межах іхтіологічних заказників), порядок постановки сіток тощо. Органи рибоохорони на такі порушення майже не реагують. Кількість протоколів, складених на порушників-промисловиків, – мізерна. Натомість основну частину протоколів складають на рибалок-аматорів, наприклад, за перевищення кількості дозволених знарядь лову. Таким чином рибалки-аматори витісняються з водойми, а їхні місця займають браконьєри.

А якщо приватник наймає рибалку з усім готовим, то, відповідно, мусить йому за це заплатити. Чим? Дозволяючи ловити собі поверх квоти. Офіційний відсоток вилову риби риболовними бригадами, який вони вказують, складає всього 10-20%. А приблизно 80 відсотків улову взагалі не обліковується. Тож сміливо збільшуйте виділений ліміт ще на 80 відсотків й лише тоді отримаєте реальну цифру можливого вилову. І не забувайте при цьому, що браконьєрський вилов, вилов рибалками-аматорами також ніхто не скасовував.

Єдине приватне підприємство, яке цього року має квоту на вилов риби в Дністрі й водосховищі з нашого боку, – це ПП "Рибон". І вони також нічого не мають. Хоча є сили, які лобіюють їхній промисел. Наприклад, до нас прийшов лист від керівників Кельменецького району, які просять за ПП "Грифон". Хоча, насправді, вони називаються ПП "Рибон". Тобто явно, що подзвонили по телефону і попросили, щоб голова написав листа на захист промислу".

Лукавлять також ті, хто запевняє: обійти проблему заборони промислового вилову риби в Дністрі, можна змусивши користувачів налагодити роботу рибозаводів, які б одночасно займалися відтворенням іхтіофауни. Так, як це було у попередні роки, коли в Дністер випускали малька товстолобика і навіть форелі. Останніх навіть під наглядом представників СБУ. Але ж хіба не очевидно, що навіть якщо промислові користувачі займатимуться не лише виловом, але й відтворенням риби, то зариблюватимуть Дністер тими ж таки товстолобиками, амуром, а ловитимуть все одно ляща, судака, коропа дністровського, сазана, рибця, плітку? А заразом з ними, і то в дуже великій кількості, й "червонокнижні" види.

Риба для половини України

Добре, якби бодай частина з виловленої промисловиками дністровської риби потрапляла на стіл буковинців. Але ж ні! Ви самі колись бачили, щоб у нас на ринках десь легально продавалася дністровська риба? Місць законної торгівлі нею в межах області просто немає. Майже 75% усієї риби, яка продається на ринках Чернівецької області, продукція ТДВ "Чернівецький рибокомбінат", що на Кіцманщині. І це за умови, що в користуванні цього підприємства перебувають лише 25% всіх ставків області, в яких ведеться рибництво. Решта 25 відсотків – риба, яка надходить за рахунок океанічного промислу, а також риба від різних приватних підприємців, які контролюють решту (75 відстоків) з 500 рибоводойм краю, придатних для ставкого рибництва. Риба, яка продається з ставків, – це короп, товстолобик, амур, карась, частково щука. Натомість риба з Дністра – це той таки короп, лящ, плітка, судак. В ставках її не вирощують.

Тоді куди йде промислова риба? Більшість риби, яка виловлюється нашими промисловиками, масово продається на ринках Хмельницької та Вінницької областей. На тому ж таки відомому на всю Україну базарі в Летичеві (Хмельницька область). Зізнайтеся, хто хоч раз в житті не куштував копченого судачка з цього базару? Це добре налагоджений бізнес. У заготівельних бригад прямо на березі, наприклад, у Хотині, її скуповують перекупники. Навіть без організації рибоприймальних пунктів, які, до речі, є обов'язковою умовою для видачі документів на право спеціального використання водних живих ресурсів органами рибоохорони. Ця риба, яка продається в умовах жахливої антисанітарії, не має ні сертифікатів якості, ні довідки управління ветеринарної медицини, та загрожує здоров'ю людей.

Реалізувати цю рибу законно практично неможливо. Тому перекупники відвозять її у Летичів, або їздять по великих підприємствах, де збирається багато людей, заганяють машину і пропонують: у нас є свіжа дністровська риба. Наприклад, на вулицю Коломийську, де знаходяться оптові бази. Звісно, продають рибу за набагато більшою, ніж купили у рибалок, ринковою ціною, накручуючи на цьому також чималі кошти. "Точно знаю, що за цю зиму так щонайменше двічі продавали по 300 кг "червонокнижного" вирезуба, – розповідає Ярослав Когутяк. – І це тільки те, що знаю. Причому вирезуба цього продають за ціною ляща". Риба, яку не вдалося продати у свіжому вигляді, йде на переробку. З неї виготовляють в'ялену та копчену продукції, якість якої є досить сумнівною. Але більшість риби все-таки йде у Летичів. Нерідко і на цьому етапі діє система поборів та хабарів, якими обкладають торговців працівники органів рибоохорони. Тож Чернівецька область від дністровської риби не отримує фактично нічого. Навіть у вигляді її споживання.

Щойно у березні 2012 року науково-технічна рада НПП "Хотинський" визнала, що промисел – це явище, яке негативно впливає на стан екосистеми. Тепер, щоб добувати рибу на території національного парку, користувачам – тим-таки "Чернівцідержрибоохорони" чи ЧНУ ім. Ю.Федьковича, на це потрібна згода його керівництва. Якщо її не буде, то, відповідно, також навіть обмеженого промислу. Але ж національний парк – це наразі тільки один берег (у межах Хотинського, Кельменецького і Сокирянського районів Чернівецької області). На ситуацію на протилежному – хмельницькому боці – він впливати не може. А тому ловити там рибу – законно. Така ось безглузда ситуація. В програмі розширення національного парку, створеного у 2010 році, вирішення цього питання передбачено. Але чи буде воно реалізоване – не в Чернівцях вирішують. Наразі екологи, як запевняє пан Когутяк, заручилися підтримкою губернатора Папієва, який від себе особисто їм пообіцяв, що зробить усе від нього можливе, щоб промислу на Дністрі більше не було. Навіть, якщо Чернівецькій області доведеться в односторонньому порядку оголосити мораторій і відмовитися від промислу. Але чи все можуть королі?... Надто багато користувачів, в тому числі з Хмельницької, Вінницької областей зацікавлені, щоб все залишалося так, як є. Врешті, не далі, як у жовтні 2010 року, навіть члени його власної команди заявляли прямо протилежне. Новообрана у 2010 році Чернівецька обласна рада, в якій переважають висуванці Партії регіонів, "на такому формулюванні даного питання не наполягає", – зафіксував зміну позиції Чернівецької області з цього питання протокол засідання Басейнової ради Дністра 15 жовтня 2010 року. Про можливу відмову від мораторію говорив не хто-небудь, а сам голова Басейнової ради Дністра Михайло Гайничеру.

Хоча розв'язати проблему забезпечення громадян рибою насправді просто. Ставкове рибництво області – це більше 500 рибоводойм та понад 3000 гектарів водного плеса. При досягненні рибопродуктивності 6-7 центнерів з гектара, як це було прийнято за радянських часів, Буковина могла б забезпечити свіжою рибою пів-України. Не кажучи вже про запровадження інтенсивних технологій, які дають змогу вирощувати значно більше визначених радянських нормативів. Словом, було би бажання...

Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"