Де книгарні, Віть?

Поки т.в.о. директора «Буковинської книги» Віктор Довганич грається в оберштурмбанфюрера СС Вільгельма Холтоффа його основне місце роботи, схоже, потерпає від браку начальницької уваги. Робить ж бо це керівник  комунального підприємства в робочий час. А щодо того в кого він грається, то, пригадуєте, це той провокатор, якому шеф Гестапо  Мюллер доручив перевірити Штірліца. (Цікаво, хто виконав роль Мюллера в нинішній ситуації? Галиць, Онуфрик, Гайничеру? Що ж провокація, напевно, саме та річ, якою мають займатися держслужбовці за кошти платників податків).  Свій вибір Мюллер мотивував так: «Цей буде рити землю. Цьому наші ігри ще подобаються, він поки ще в них купається. Цей нагородить чорт зна що… І добре…  Буде чим торгуватися з Шелленбергом». Помилкою Холтоффа стало те, що він вирішив піти на пряму провокацію. За що й отримав  від Штірліца пляшкою по голові.

А те, що це була саме спланована провокація, яку борець за чистоту не міг би провести сам, засвідчують деякі деталі, на які звернули увагу глядачі відео. "Звук хороший. Знімаючи десь просто так на вулиці на вбудований мікрофон так не буде. Тобто мікрофон десь був почеплений на Вікторові, і "знімальна група" десь неподалік. То знімали люди, які добре знаються на зйомках". Ще один уважний глядач відео зауважив, що камера ніби чекає, коли Петро Кобевко поставить своє запитання губернатору Папієву. Губрнатор в цей час десь на задньому плані, а оператор крупним планом знімає саме журналіста, ніби чекаючи, що той зараз має сказати. Бо, вочевидь, задіяний в провокації. Так, нічогенькі собі справи відбуваються в безпосередній близькості до першої особи області. 

Але нехай оцінку діяльності свого підлеглого дає його керівництво, яке підписувало з ним контракт про роботу. Йдеться про голову Чернівецької обласної ради Михала Гайничеру. Подання кандидатури на посаду робить губернатор або його перший заступник. Бо ОДА є розпорядником комунального майна. Його розглядає профільна комісії обласної ради (голова О.Смотр), дає погодження кандидату і далі претендента або затверджує сесія, або трудову угоду з ним, як з т.в.о.,  підписує голова Чернівецької обласної ради. Але важко повірити, що відомі письменники - Андрій Курков  і автор «Танга смерті», якого керівник книжкової мережі  Віктор Довганич чомусь називає  Юрієм Мельничуком, захочуть мати справу зі скандальним керівником.  Раптом він і їх зніме прихованою камерою? Репутація письменникам дорожча. 

Громаду міста цікавлять справи, а не інтриги. А справи свідчать про те, що взятих на себе зобов’язань з розвитку мережі книгорозповсюдження Віктор  Довганич не виконує. Хоча зробити це було б варто. Бодай для того, щоб не виставляти в невигідному світлі своїх шефів. От, коли ще голова ОДА Папієв обіцяв, що мережа державного книгорозповсюдження буде розширена.  Було це, нагадаю, ще в травні далекого 2012 –го року, а у жовтні того ж року губернатор обіцяв особисто прозвітувати про  розквіт мережі на сесії Чернівецької обласної ради. Але обіцяного відомо скільки чекають.

До слова, під  час круглого столу “Комунальні книгарні Чернівців: сьогодення та майбутнє”, який відбувся 03.07.2013 куратор цього питання в ОДА Богдан Онуфрик підтвердив слова свого шефа. А також запевнив, що «на сьогоднішній день у районах області готові запрацювати 20 філій новоствореної «Буковинської книги», і вже сьогодні є конкретні адреси їх розташування в районах і селах області".  Щоправда перелік надати відмовився.

Якщо все було готове вже в липні, то чому його не показати журналістам у листопаді? Кивати на те, що підприємство не зареєстроване, працює без керівника, вже якось не випадає. Та й губернатор міг би доповісти, що нехай через об’єктивні причини, але бодай через рік і місяць але виконав таке дане публічно слово.

Провокаційна розмова автора BukNews з паном Довганичем, власне, з цього й розпочалася. (Одразу зауважу, що пляшка під час спілкування не застосовувалася). Свідком цього є журналіст Сергій Воронцов. Для чого замовляти позитивні матеріали. Краще виконайте дане громаді слово. Відкрийте в районі один з обіцяних магазинів і журналісти самі про все це напишуть.  До слова, пригадуєте Мюллера здивувало, що Штірліц застосував пляшку як аргумент. Значно переконливіше в його очах виглядало б просте письмове пояснення, з розповіддю про спробу провокації. Власне, журналіст так і зробив, одразу після розмови доповівши про її зміст в осередок Незалежної медіа-профспілки. 

Та робота, очевидно, не входить у плани керівника підприємства "Буковинська книга". Для чого марудитися якимись нецікавими йому особисто книжками, якщо вакантною залишається роль провокатора.

Коли немає що представити громаді, результатів роботи жодних -  крім нових дверей у Лібанової - треба шукати чим відволікти увагу людей. Зрозуміло, що справа тут  не тільки в книгарнях.

Згадайте  так звані листи щастя від Мойсова, виготовлені нібито на комп'ютерах в стінах Чернівецької ОДА. А гучну заяву журналіста   Р.Мигалюка пам'ятаєте? Який звільнився з ОДА не бажаючи розсилати фальшиві повідомлення на адресу ЗМІ з підставних електронних адрес, як того від нього вимагало керівництво. А також збирати інформацію про політичні уподобання журналістів. Або так і нез'ясовану до кінця  історію з телефонограмою з Адміністрації Президента України, в якій нібито йшлося про сприяння влади якійсь з політичних сил. Телеграма потрапила в ЗМІ, але влада так і не пояснила суспільству, що це за ігри.

Схоже, провокація - це взагалі фірмовий почерк роботи нинішньої владної команди «Будинку з левами».

Мартин НЕБАБА

Раніше ми повідомляли: Довганич і пустота