Чи возложить депутат Чернівецької міськради хрест на місці зруйнованої історичної каплиці в Онуті, яка славила перемоги козацьких військ Сагайдачного над турками?

Як в Онуті, десь на зрізі 60-70-х років під фанфари настанов – колишнього головного ідеолога Кравчука, котрий нині корчить з себе новоявленого «демократа», зруйнували каплицю на честь перемоги козацьких військ Сагайдачного над турками.

І стояла б та історична капличина й понині, збуджуючи серце та душу про подвиг українського війська в тій нелегкій борні. Але під фанфари найвищого штибу її взяли та зруйнували. Що можна зробити сьогодні, аби хоч пам’ять в серцях залишилася? Одне. На місці зруйнованої каплиці бодай-би хрест возложити. Викластися є кому. Ну, бодай на кошти одного із небідних депутатів Чернівецької міськради, котрий багато глаголить в угоду партійці, що править бал в міськраді. Як зрештою і на кошти його татуся, котрий, добре пам’ятається був головою колишнього Онутського колгоспу імені 40-річчя компартії України.

P.S. І на вус мотаючи. Усі без винятку причетні до руйнування культових споруд церков, каплиць, могилок розплачуються за святотатство вкрай дорогою ціною. Згадаймо Аннину гору на Вижничиині, де нині стоїть Свято-Аннинський жіночий монастир. Тут уже в пам’ятні, але такі сумні часи, за командою «зверху» тракторами та бульдозерами були знищені хрести, надгробки, залишки колишнього монастиря. Всі ті, хто вчинив гріховне святотатство, пішли з життя не своєю смертю, включаючи керівника господарства, бригадирів, трактористів. Одного вбила блискавка, інший втопився, когось приорало плугом… Ну всіх, всіх.

У моєму селі Ржавинці, Заставнівського району життям поплатився секретар комсомольської організації. Був здоровим та міцним, як дубок. Та після руйнування дерев’яної капличини в центрі села, що стояла там з далеких 1700-х років, при вході додому упав замертво, наче й не жив. Це на зарубку тим, кого, не доведи Боже, потягне щось такеє вчинити.

Іван Агатій

Заслужений журналіст України